№ 3461244, 31.03.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

31 березня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-1471/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

При секретарі судового засідання:   Скалій Лесі Володимирівні 

За участю представників сторін:

прокурора   :    Хоменчук В.О.;

позивача      :   Мельник Т.І. - представник за довіреністю;

відповідача :    Манус В.П. - керівник;

розглянувши матеріали справи

за позовом: прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   споживчого товариства "Липовецьхліб" 

про: зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ :

17 березня 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до споживчого товариства "Липовецьхліб" про зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною прокуратурою Ленінського району м. Вінниці перевіркою встановлено, всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р., відповідачем не розрахована та у рядку 06 –не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і пеня за порушення терміну сплати.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор зазначили, що позов підтримують в повному обсязі та просять позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в своїх письмових запереченнях № 186 від 31.03.2009р. позовні вимоги не визнає з підстав викладених  у них (а.с. 22-23).

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі –Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Закону України № 875-ХІІ ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007р., відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р., з порушенням терміну.  В даному звіті відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2007 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 31,0, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 3444 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, самостійно відповідачем в звіті розрахована і становить - 0 осіб.

25.03.2008р. відділенням фонду була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача. За результатами перевірки був складений акт № 27 від 25.03.2008р. в якому було встановлено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ч. 1 ст. 19  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у кількості 1 робочого місця та не сплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи, і самостійно невірно розрахував та вчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції у відповідності до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ .

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р., відповідачем не розрахована та у рядку 06 –не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати і сплатити роботодавець самостійно до 15 квітня року,  наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

Розрахунок адміністративно-господарських санкцій передбачений безпосередньо ст. 20 Закону, де чітко визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, і т.д. самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ст. 19 цього Закону, тобто невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70.

Виявлення порушень відповідача стає в облік з 15 квітня 2008 року і саме ця дата є кінцевим терміном добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Тому, відділення Фонду соціального захисту інвалідів має право нарахувати пеню з 16.04.2008р.

Відповідач повинен був самостійно розрахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2008 року адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної зарплати за 2007 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідачем 13.08.2008р. було самостійно сплачено 200 грн. адміністративно-господарських санкцій, що стверджується банківською випискою (а.с. 15).

Листом від 08.07.2008р. № 02-18/1181 Липовецький районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що відповідач у 2007 році не надав центру зайнятості інформації необхідної для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не забезпечив виконання ч. 3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою встановлено, що підприємства, установи, організації і т.д., які використовують найману працю зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, та ч.2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою чітко встановлено, підприємства, установи, організації і т.д., які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Із встановлених судом обставин, частиною 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інва­лідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, передбачено, що працевлаштування інва­лідів здійснюється органами Міністерства праці України, Мініс­терства соціального захисту населення України, місцевими ра­дами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професій­них навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пункту 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального за­хисту населення та відділення Фонду соціального захисту інва­лідів про створення (пристосування) робочих місць для праце­влаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнято­сті та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува­тися праця інвалідів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про по­рядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підпри­ємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись (цен­тральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів) лише за наявності отриманої від підпри­ємства інформації про проведену у встановленому порядку атес­тацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому під­приємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува­тись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р. затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка по­дається підприємствами, установами та організаціями щомі­сячно на адресу державної служби зайнятості.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Але, відповідачем не доведено атестування робочих місць інва­лідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування від­повідно до нормативу робочих місць, встановленого підприєм­ству на підставі ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, та не надано доказів звернення до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України ( надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

У ГК України відсутнє визначення поняття “правопорушення”. Але застосовуючи аналогію закон ми можемо звернутись до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), яка встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з вище наведених норм чинного законодавства відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій, саме за вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід'ємним елементом останнього є наявність вини. Вказані вище докази такі як Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою 10-ПІ, не подача щомісячних звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН протягом 2007 року, що підтверджується листом Липовецького районного центру зайнятості від 08.07.2008 року № 02-18/1181, свідчать про те, що відповідач  вчиняв правопорушення у сфері господарювання, тобто  порушив правила здійснення господарської діяльності в сфері соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки  наявна вина у тому, що на підприємстві за 2007 рік фактично не працювали  інваліди при нормативі створеного одного робочого місця на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

А відтак, суд вважає, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування ін­валідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, за­значеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. За вказаних умов, не направлення на підприємство центром зайнятості інвалідів для працевлаштування не звільняє саме підприємство від виконання встановленого нормативу.

Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва  у суді інтересів  держави  -  наявність  порушень  або  загрози  порушень економічних,  політичних  та  інших  державних інтересів внаслідок протиправних  дій  (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються  у  відносинах між ними або з державою.

Відповідно до  ст. 60  Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

 Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання приходить до висновку про задоволення даного позову повністю. 

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати споживче товариство "Липовецьхліб" (вул. Леніна, 67, м. Липовець, Вінницька область, 22500, код ЄДРПОУ 30803733) розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

3. Зобов'язати споживче товариство "Липовецьхліб" сплатити адміністративно - господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 р. № 223, на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Липовецький район, р/р 31214230700273, код ЄДРПОУ 34701099, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік").

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  03.04.09 

Суддя                               (підпис)                       Мультян Марина Бондівна

Копія вірна:

суддя:

секретар: