Постановление суда № 3460044, 24.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2009 року № 22-а-7176/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Носа С.П.

при секретарі Федуніву Б.Б.

за участю осіб:

від позивача Філіппова О.М.;

від відповідача Томашівський О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року у справі № 3/30А

за позовомСпільного українсько узбецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

проскасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення № 0003572320/10/27245 від 24.12.2007 року. В обґрунтування позовних вимог покликався на правомірність формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 0303.2008 року позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення рішення.

Постанову оскаржив відповідач, вважає помилковим висновок суду про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за вересень 2006 року 23242,00 грн. з тих підстав, що така сума фактично не надійшла до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ЗАТ «Фарфор» за вересень 2006 року, складено акт № 529/23-2/19164135 від 10.12.2007 року, на підставі якого 24.12.2007 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0003572320/10/27245, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 34863,00 грн. (23242,00 грн. основного зобовязання та 11621,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), у звязку з безпідставним віднесенням до податкового кредиту суми 23242,00 грн.

Суддя у І-й інст. Березяк Н.

Господарський суд Львівської області

Справа № 3/30А/5015

Суддя-доповідач Довгополов О.М.22-а-7176_08.doc

Реєстр 24.03.09Справа № 22-а-7176

Рядок статзвіту № 2.11.1

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору купівлі продажу, укладеного між ЗАТ «Фарфор» та позивачем, за придбану продукцію останнім сплачено загалом 265000,00 грн., в т. ч. 44167,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 32 від 22.09.2006 року.

Згідно поданої за вересень 2006 року ЗАТ «Фарфор» податкової декларації з податку на додану вартість, за зазначеною вище господарською операцією ним сплачено 20925,00 грн. цього податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон) підставою для нарахування податкового кредиту (який згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті зазначеного Закону складається з податків нарахованих (сплачених) з урахуванням правил цього підпункту 7) є податкова накладна, видана платником податку.

Водночас підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону зазначено, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв»язку з виконанням позивачем вимог наведених правових норм, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплачених останнім у вартості товару 23242,00 грн.

Оскільки згідно положень Закону виникнення у покупця товару права на формування податкового кредиту не залежить від виконання платником податку на додану вартість свого обовязку по сплаті такого податку згідно пункту 1.3 статті 1 Закону та надходження податку до бюджету, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо несплати продавцем податку, та, відповідно, ненадходження такого в сумі 23242,00 грн. до бюджету як підстави для відмови у задоволенні позову.

Відтак, визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції прийнято законну та обґрунтовану постанову, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді С.П. Нос

В.П. Любашевський