Постановление суда № 34559773, 30.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3869/13 30.10.2013 30.10.2013 30.10.2013

Провадження №22-ц/784/3137/13

Головуючий по 1 інстанції Андрощук В.В.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Буренкової К.О., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання Рудніку Є.М.,

з участю: позивачки ОСОБА_2, представника відповідача Значка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою комунального підприємства Миколаївської міської ради „Миколаївелектротранс" (далі - КП „Миколаївелектротранс")

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013р.

за позовом ОСОБА_2 до КП „Миколаївелектротранс" про зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення грошових сум,

встановила:

У лютому 2013р. ОСОБА_2 пред'явила позов до КП „Миколаївелектротранс" про зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення грошових сум.

Позивачка зазначала, що з 10 листопада 2011р. працювала у відповідача водієм трамваю і у зв'язку з частими хворобами вирішила звільнитись з роботи подавши 18 січня 2013р. заяву про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з 21 січня 2013р. Оскільки домовленість з відповідачем щодо такої підстави звільнення досягнута не була вона 22 січня 2013р. подала заяву про звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП, яку було підкріплено висновком ЛКК. Враховуючи те, що наказом відповідача від 22 січня 2013р. її незаконно звільнено за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з 21 січня 2013р., позивачка просила змінити формулювання звільнення на п.2 ч.1 ст.40 КЗпП, а дату звільнення - 22 січня 2013р. та стягнути вихідну допомогу в розмірі середнього заробітку. Крім того, позивачка у зв'язку невиплатою всіх належних платежів на час звільнення просила стягнути наявну заборгованість, включаючи за затримку розрахунку та 10000 грн. моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013р. позов задоволено частково. Постановлено змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з п.1 ч.1 ст.36 на п.2 ч.1 ст.40 КЗпП - невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров'я та стягнено з КП „Миколаївелектротранс" на її користь 2605 грн. 80 коп. вихідної допомоги та 500 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 16 вересня 2013р. вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач КП „Миколаївелектротранс", посилаючись на незаконність рішення суду в частині задоволених вимог, порушило питання про його скасування і ухвалення нового рішення про відхилення цих вимог.

Позивачка ОСОБА_2, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 10 листопада 2011р. працювала в КП „Миколаївелектротранс" водієм трамваю.

Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії міської поліклініки №1 від 09 січня 2013р. ОСОБА_2 не придатна для управління транспортом - постійно.

18 січня 2013р. ОСОБА_2 подала роботодавцю заяву про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з 21 січня 2013р.

На заяві ОСОБА_2 від 18 січня 2013р. керівник підприємства в цей же день погодив звільнення останньої за власним бажанням.

21 січня 2013р. ОСОБА_2 продовжила виконувати обов'язки за трудовим договором.

З 22 січня 2013р. ОСОБА_2 до роботи не приступала і подала роботодавцю другу заяву про звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП.

Наказом директора КП „Миколаївелектротранс" від 22 січня 2013р. трудовий договір з ОСОБА_2 припинено на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП з 21 січня 2013р.

За таких обставин, а саме недосягнення домовленості про припинення трудових відносин за угодою сторін і наявність в той же час підстав для звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, суд у відповідності зі ст.ст.44,235,2371 КЗоТ дійшов до вірного висновку про необхідність зміни формулювання причин звільнення з п.1 ч.1 ст.36 на п.2 ч.1 ст.40 КЗпП та стягнення у зв'язку з цим вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку і моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивачки, що призвело до її моральних страждань.

Аргументи апелянта щодо досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін 21 січня 2013р. не можна визнати обґрунтованими, так як в цей день позивачка працювала, а наказ про її звільнення датовано 22 січня 2013р.

Наявним у справі доказам на які посилається апелянт, а саме заяві з закресленою резолюцією від 18 січня 2013р., доповідній і акту від 22 січня 2013р., акту від 24 січня 2013р. та поясненням підлеглих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які складали ці документи, судом дана оцінка у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК.

Рішення суду в частині відхилених позовних вимог не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу КП „Миколаївелектротранс" відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2013р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: