Решение № 34554582, 29.10.2013, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа № 477/911/13-ц

Провадження 2/477/578/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

при секретарі судового засідання - Абрамюку В.О.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2

про визнання права власності на нерухоме майно

в порядку спадкування за заповітом та за законом,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2013 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2; 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області; 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Також просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2; 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області; 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області; 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області; земельну ділянку загальною площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з: 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, який належав померлому батькові, як члену колгоспного двору; 1/6 частини земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлому на праві сумісної власності подружжя; 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її мати ОСОБА_6, яка при житті залишила заповіт на користь позивача. Вказала, що після її смерті відкрилась спадщина, зокрема на: земельну ділянку загальною площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області; 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, що належала їй на праві власності, як члену колгоспного двору та 1/6 частину вказаного житлового будинку, яку мати фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, однак не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину; 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, що належала їй на праві сумісної власності подружжя та 1/6 частину вказаної земельної ділянки, яку мати фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, однак не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину; 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яку мати фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, однак не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину. Отримати свідоцтво про спадщину після смерті батьків позивач не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в ньому, просила його задовольнити. Крім обставин, викладених в позові суду пояснила, що спірний житловий будинок належить колгоспному двору, членами якого були померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а земельна ділянка, на якій розташований будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі та просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення мотивував тим, що його померла мати ОСОБА_6 при житті ніякого заповіту не складала та нічого нікому не заповідала. Вказав, що при житті батьків між ними була усна домовленість проте, що спірний житловий будинок та земельна ділянка під ним, а також земельна ділянка, яка належала батькові ОСОБА_5 залишиться після смерті батьків йому, а земельна ділянка, яка належала померлій матері ОСОБА_6 - залишиться після смерті батьків його сестрі ОСОБА_4.

Представник відповідач в судовому засіданні позов не визнав, підтримав позицію відповідача.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що об'єктивно підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 серпня 2012 року (а.с.48).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04 жовтня 2012 року № 00011153885, ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з 01 червня 1958 року з ОСОБА_6 (а.с.13).

Сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є рідними дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_5, свідоцтвом про укладання шлюбу НОМЕР_1, свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с.9,10,65).

На підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Пересадівською сільської ради народних депутатів 26 березня 1989 року за колгоспним двором (голова ОСОБА_5) зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_2 (а.с.102).

У відповідності до статті 120 ЦК УРСР 1963 року, в редакції, що діяла на момент видачі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Пересадівською сільської ради народних депутатів 26 березня 1989 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина 2 статті 123 ЦК УРСР 1963 року).

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

У відповідності до довідки виконавчого комітету Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 06 вересня 2012 року № 1023 станом на 1989 рік в спірному житловому будинку були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.12).

З оглянутої та дослідженої в судовому засіданні погосподарської книги Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №1 за 1986-1990 роки, на день видачі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Пересадівською сільської ради народних депутатів 26 березня 1989 року, головою колгоспного двору був ОСОБА_5, членами двору - ОСОБА_6 та ОСОБА_2, напроти прізвища якого, значиться запис про його вибуття без відповідної дати.

Зі змісту оглянутої та дослідженої в судовому засіданні погосподарської книги Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №1 (вулиця Істоміна) за 1986-1990 роки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 прибув за іншою адресою.

В записі, якій свідчить про прибуття ОСОБА_2 не містяться дані про відповідну дату.

Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_3, виданого Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 26 жовтня 1998 року, оглянутого і дослідженого в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований з 20 червня 1978 року в АДРЕСА_1.

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 станом на 26 березня 1989 року не були членами колгоспного двору по АДРЕСА_2

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний спадковий житловий будинок належав на праві спільної сумісної власності в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Крім цього, за життя ОСОБА_5 належало право власності на земельну ділянку загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 03876, виданого 23 лютого 1994 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області та на земельну ділянку загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 102484, виданого 23 лютого 2002 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області (а.с.26,27).

Вказані земельні ділянки набуті спадкодавцем ОСОБА_5 на підставі рішення XV сесії ХХІ скликання Пересадівської сільської ради народних депутатів, у відповідності до статей 6, 18 ЗК України 1992 року (земельна ділянка 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель) та згідно розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації Миколаївської області від 19 квітня 2002 року № 269-р, у відповідності до статей 81, 116, 118 ЗК України 2001 року (земельна ділянка 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), тобто внаслідок безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

У відповідності до роз'яснень, що містяться в пункті 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» ввідповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Суд вважає, що спірні земельні ділянки, власність на які посвідчені державними актами на право приватної власності на землю серії МК № 03876 та серії Р4 № 102484 не є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а є особистою власністю ОСОБА_5.

Згідно приписів частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до вимог частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки виконавчого комітету Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 16 серпня 2012 року № 948 на день смерті ОСОБА_5, тобто на день відкриття спадщини, з спадкодавцем була зареєстрована його дружина ОСОБА_6 (а.с.53).

З заявами про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_2 звернулись його діти - сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.45, 47).

Отже, в силу частини 1 статті 1261 та частини 3 статті 1268 ЦК України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 першої черги за законом та такими, що прийняли спадщину після його смерті.

Враховуючі викладені обставини суд приходить до висновку, що спадкоємці ОСОБА_5 прийняли наступну спадщину після його смерті в таких частках:

- на 1/2 частину житлового будинку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 - по 1/6 частки;

- земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області - по 1/3 частки;

- земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області - по 1/3 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6, що об'єктивно підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 (а.с.63).

За життя, 19 грудня 2007 року, ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Пересадівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області і зареєстрований в реєстрі за № 1289 на користь позивача ОСОБА_4, якій заповіла земельну ділянку загальною площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та все своє майно, що буде належати їй по закону (а.с.68).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про його необізнаність в наявності заповіту матері, невідповідності змісту наявного заповіту волі матері, з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1255 ЦК України передбачено, що нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Тобто, про наявність та зміст заповіту спадкоємці можуть дізнатись від самого заповідача (при його житті) а в іншому випадку тільки з часу відкриття спадщини.

Відсутність інформації про наявність та змісту заповіту до смерті спадкодавця ніякого правового значення не має.

З матеріалів спадкової справи №177/2012 до майна померлої ОСОБА_6 заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області вбачається, що заповіт ОСОБА_6 зареєстрований в Спадковому реєстрі за № 43858925, є чинним.

Оглянутий в судовому засіданні оригінал заповіту ОСОБА_6 є автентичним з його копією, яка знаходиться в матеріалах справи.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що вона посвідчувала 19 грудня 2007 року заповіт ОСОБА_6. Зміст заповіту відповідає волі заповідача. Свідок під час процедури посвідчення заповіту встановила особу заповідача, її дієздатність, роз'яснила зміст положень норм ЦК України.

З пояснень відповідача вбачається, що з позовом про визнання заповіту недійсним він не звертався.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спадкування спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року здійснюється за заповітом.

Станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_6 з нею за однією адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.69).

Сторони в порядок і в строк, передбачені частиною 1 статті 1261 та частиною 3 статті 1268 ЦК України звернулись до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с.58,60).

Відповідач, з огляду на приписи статті 1241 ЦК України не має право на обов'язкову частку в спадщині, оскільки не є малолітньою, неповнолітньою та повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця ОСОБА_6.

До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За спадкодавцем ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р4 № 102483, виданого 23 травня 2002 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області (а.с.28).

ОСОБА_6 також належить право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, як члену колгоспного двору (а.с.104).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 та набула право на спадкове майно після його смерті, зокрема на 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області та земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позасудовим шляхом неможливе, що підтверджується постановою державного нотаріуса Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 травня 2013 року (а.с.84).

Вдповідно до статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з приписами частини 2 зазначеної статті сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказами, згідно частини 1 статті 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні відповідачем та його представником не доведено зазначені в запереченнях обставини, не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують такі обставини та обґрунтованість таких заперечень.

У відповідності до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає способам судового захисту, визначеним в статті 16 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що спадкова земельна ділянка, власність на яку посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії МК № 03876 не є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а є особистою власністю ОСОБА_5, розподіл часток щодо вказаної земельної ділянки, який зазначений в пред'явленому позові, є невірним і позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності докази по справі суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача, оскільки спір виник не з вини відповідача.

Керуючись статтями 208-209, 212, 213, 214-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на:

- 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, що належала померлому ОСОБА_5, як члену колгоспного двору та зареєстрована за колгоспним двором згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 26 березня 1989 року;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 03876, виданого 23 лютого 1994 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 102484, виданого 23 лютого 1994 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;

Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на:

- 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, що зареєстрована за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_5, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року, згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 26 березня 1989 року;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в межах території с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області, що зареєстрована за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 03876, виданого 23 лютого 1994 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;

- 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 2,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що зареєстрована за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 102484, виданого 23 травня 2002 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області;

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2, що належала померлій ОСОБА_6, як члену колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5, згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 26 березня 1989 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Пересадівською сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, що належала померлій ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 № 102483, виданого 23 травня 2002 року Пересадівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

(Повний текст рішення виготовлено і підписано 04 листопада 2013 року).

СУДДЯ С.М.ГЛУБОЧЕНКО