Постановление суда № 34553544, 03.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/48314/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-327/10/1370

за позовомПриватного підприємства «Золотий камінь»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львовапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Золотий камінь» (далі по тексту - позивач, ПП «Золотий камінь») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0003472300/0/28373.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПП «Золотий камінь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2008, відповідачем складено акт від 08.12.2009 № 2244/303/23-1/31978225, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 121 082,00 грн. та порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 92 128,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0003472300/0/28373, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138 192, 00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними ті іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2006-2007 років між ПП «Золотий камінь» (замовник) та ТОВ «Стек-комп'ютер» (виконавець) були укладені договори про надання комп'ютерних послуг, а саме: моніторингу комп'ютерної локальної мережі на предмет вірусів, проведення профілактичних заходів на Інтернет-сервері для недопущення несанкціонованого доступу ззовні в локальну мережу, налаштування проксі-сервера, консультацій щодо використання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, їх продажу та обслуговування, консультацій щодо організації антивірусної безпеки комп'ютерів, консультацій щодо програмного та технічного обслуговування серверів та мережного обладнання.

Факт виконання робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім цього, виконання умов договорів підтверджується платіжними документами з відміткою відповідної банківської установи про сплату коштів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість витрати по оплаті послуг ТОВ «Стек-комп'ютер» по зазначеним вище договорам за період з червня 2007 року по грудень 2007 року включно, з лютого 2008 року по грудень 2008 року включно та з січня 2009 року по червень 2009 року на загальну суму 92 128,00 грн., а тому помилковим є висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О.Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова