№ 34522421, 30.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Нікішин Ю.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року справа №269/3581/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.,

Сухарька М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року у справі № 269/3581/13-а за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради про стягнути з відповідача не донараховану суму різницю в компенсації у зв'язку із зміною групи інвалідності виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на день встановлення 2 групи інвалідності з урахуванням здійсненої виплати суму у розмірі 17110,20 грн..

Постановою Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року позов задоволено, внаслідок чого, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради компенсацію при встановлені 2 групи інвалідності.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Позивач з 18.04.2013 року є інвалідом 2 групи згідно посвідчення НОМЕР_1 та посвідчення НОМЕР_2. Згідно довідки МСЕК від 16 квітня 2013 року при повторному огляді, позивачу була встановлена 2 група інвалідності. До вказаної дати позивач мав 3 групу інвалідності.

Згідно з довідкою УПСЗН 02.07.2013 р. позивачеві нарахована різниця в компенсаціях при встановленні 2 групи інвалідності у розмірі 94,90 грн.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Згідно до ст. 62 цього Закону роз'яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та інші.

Відповідно до ст. 63 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України а також, забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Як передбачено п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України, до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що норми i положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових pecypciв Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 p.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 «У справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2,3,6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України», роз'яснено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема принципом законності.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем правомірно було нараховано позивачу різницю компенсації при встановленні другої групи інвалідності у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому судом першої інстанції помилково задоволено позов.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183І, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року у справі № 269/3581/13-а - задовольнити.

Постанову Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 05 вересня 2013 року у справі № 269/3581/13-а - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтьської райадміністрації Макіївського міської ради про стягнути з відповідача не донараховану суму різницю в компенсації у зв'язку із зміною групи інвалідності виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на день встановлення 2 групи інвалідності з урахуванням здійсненої виплати суму у розмірі 17110,20 грн. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Т.Г.Гаврищук

С.В.Білак

М.Г.Сухарьок