Решение № 34493980, 23.09.2013, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 1510/671/12

Провадження № 2/500/275/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Баннікової Н.В.

при секретарях - Івановій Л.П., Вєлєвій А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до селянсько-фермерського господарства «Ювілейний» та ОСОБА_2 про відшкодування солідарно матеріальної шкоди в розмірі 963,87 грн. та моральної коди в розмірі 5000,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).

Свої вимоги мотивує тим, що 25.09.2005 року ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з Селянсько-фермерським господарством «Ювілейний», керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, по вул. Шкільна навпроти будинку №21 в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області допустив зіткнення з нею під час того, як вона котила велосипед у зустрічному напрямку по правій частині дороги.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме травму лівої руки. Просить стягнути на її користь матеріальну шкоду, повязану з її лікуванням в розмірі 236,25 грн., інфляційні збитки за період з вересня 2005 по листопад 2011 року - 497,30 грн., витрати за курси лікування, що тривали у жовтні 2009 року, в розмірі 466,57 грн. Також просила відшкодувати і моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн., яка полягає в тому, що вона пережила фізичний біль та страждання, була позбавлена можливості працювати, ходити за господарством, мала потребу у сторонньому догляді, що мало негативні наслідки і для матеріального стану, порушився нормальний уклад її життя, стався нервовий стрес, крім того, вона має витрачати свій час на відвідування правоохоронних органів та судових інстанцій.

У процесі розгляду справи позивач подала до суду заяву про залишення позовної заяви до селянсько-фермерського господарства «Ювілейний» без розгляду, оскільки даних про знаходження автомобілю, яким керував ОСОБА_2 під час ДТП, на балансі, в оренді тощо селянсько-фермерського господарства «Ювілейний» здобуто не було (а.с.124, 119).

Остаточно просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди - 963,87 грн., моральної коди - 6000,00 грн. та судові витрати, зокрема, за надання правової допомоги 3 300 грн. Розмір моральної шкоди збільшила, оскільки, має двічі в рік проходити лікування після отриманої травми (а.с. 115-116, 158).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 обставини справи та позовні вимоги визнав частково. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_2 не визнає свою участь у вказаній ДТП, однак, оскільки існує обвинувальний вирок суду відносно нього, що набрав законної сили, згоден відшкодувати матеріальну і моральну шкоду в розмірі по 500 грн.

Заслухавши позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі

(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно поясненням позивача та матеріалам справи 25.09.2005 року ОСОБА_2 перебуваючи у трудових відносинах з Селянсько-фермерським господарством «Ювілейний» , керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, по вул. Шкільна навпроти будинку №21 в селі Броска Ізмаїльського району Одеської області, допустив зіткнення дотиком із ОСОБА_1, яка котила у зустрічному напрямку по правій частині дороги велосипед.

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала травму лівої руки у вигляді закритого перелому поясної кістки 4-го пальця кісті, садну пальця та передпліччя, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, і підтверджено висновком експерта № 636 від 06.10.2005 р. (а.с.183-184).

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 р. за фактом ДТП ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, вирок набрав чинності (а.с. 4-8).

До 2012 р. позивач неодноразово зверталась до суду із позовом і до власника транспортного засобу - автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_3, і до юридичної особи - Селянсько-фермерського господарства «Ювілейний», з якою на час ДТП ОСОБА_2, перебував у трудових відносинах.

Так, рішенням апеляційного суду Одеської області від 05.04.2011 р. скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.01.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.13-16, 23-25, 127-128).

У відкритті касаційного провадження по справі за даним позовом ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 09.06.2011 р. відмовлено (а.с.181).

При розгляді справи за вказаним позовом підстав для цивільної відповідальності ОСОБА_3 або Селянсько-фермерського господарства «Ювілейний», зокрема, сприяння власника неправомірному заволодінню відповідачем транспортним

засобом або знаходження автомобілю на балансі юридичної особи, наявність договору підряду, оренди тощо судом не встановлено.

Отже, суд приходить до висновку щодо цивільної відповідальності саме ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як передбачено ч.1 ст. 174 ЦПК України, відповідач має право визнати позов протягом усього часу судового розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині понесення матеріальних витрат на лікування в сумі 236, 25 грн. визнав, що, відповідно до вказаних норм процесуального права доказуванню не підлягає, і в цій частині позовні вимоги мають бути задоволені.

Разом з тим, не може суд погодитись із позовом в частині стягнення інфляційних збитків, оскільки, з положень ст. 625 ЦК України випливає, що вказана цивільно-правова відповідальність застосовується тільки за порушення грошового зобовязання між кредитором і боржником, який прострочив виконання грошового зобовязання за договором.

Враховуючи, що між сторонами виникли деліктні зобовязання, тобто зобовязання внаслідок заподіяння шкоди, сторони не перебувають між собою у договірних правовідносинах, норми ст. 625 ЦК України на правовідносини за даним позовом не поширюються, тобто вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 497,30 грн. задоволенню не підлягають.

Не вважає суд доведеними і вимоги у підтвердження понесення позивачем і матеріальної шкоди в розмірі 466,57 грн. за час лікування у жовтні 2009 р., оскільки надані суду докази - копії квитанцій не відповідають вимогам норм ч.1 ст. 58 та ч.2 ст.59 ЦПК України (належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування), а саме: що дані витрати (придбання анальгетиків тощо) мале місце при проходженні (у звязку, через) лікування у фізкабінеті, магнітотерапії (а.с.18-22, 26), відсутні відповідні показання лікарів.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.

При цьому суд, враховуючи негативні моральні відчуття позивача під час ДТП, та тих, що повязані з ДТП, приходить до висновку, що розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку має бути сума в 2 800 гривень, у звязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам (а.с. 157, 182, 192, 193).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04. 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ (пункт 1 додатку). Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Не може в повній мірі суд погодитись і з розрахунками, наданими у підтвердження вказаних витрат (а.с.158).

Так, виходячи з аналізу норм ст. 56, ч.1 та п.2.ч.2 ст. 79 ЦПК України, не вважає суд витратами, повязаними з розглядом справи, і витрати під час окремих дій до подачі позовної заяви до суду, а також дій в судовому засіданні 08.05.2012 р.,28.11.2012 р., 04.12.2012 р., та 17.01.2013 р. у відсутність позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене та час, на протязі якого позивачу було надано правову допомогу в судових засіданнях 15.06.2012 р., 06.07.2012 р.,11.09.2012 р., 29.10.2012 р.,21.11.2012 р., 27.11.2012 р., 11.02.2013 р., 20.03.2013 р., 25.04.2013 р. та 23.09.2013р., суд прийшов до висновку щодо стягнення у відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 610, 11 грн.

Підлягають стягненню з відповідача і судові витрати на користь держави пропорційно задоволеним вимогам в сумі 229,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 10, 11, 56, 60, 61, 79, 80, 83, 88, 209, 218, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КК № 550472, виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 18.10.2000 р.) у відшкодування матеріальної шкоди - 236,25 грн. (двісті тридцять шість гривень двадцять пять копійок) грн. та у відшкодування моральної шкоди - 2 800 (дві тисячі вісімсот гривень) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 610,11 (шістсот десять гривень одинадцять копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 229,40 двісті двадцять девять гривень сорок копійок) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя