Постановление суда № 34452876, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/800/14950/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2013

у справі № 2а-14531/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссеть»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссеть» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.10.2012 № 0010422210; зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС змінити стан платника податків ТОВ «Транссеть» на підставі інформації про підтвердження відомостей про юридичну особу, яка надана Єдиним державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено частково; скасовано спірне податкові повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транссеть» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ПП «Міра Ко» за період січень, лютий 2012 року, складено акт № 789/2210/36387427 від 02.10.2012, в якому зафіксовані порушення, а саме: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 278 833,16 гри, в тому числі: у січні 2012 - на суму 140 999,96 грн.; у лютому 2012 - на суму 137 833,30 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.10.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010422210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 348 541 грн., в т.ч.: 278 833 грн. основного платежу та 69 708 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що спеціалістом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України Південно-Західної залізниці досліджувались документи та податкова звітність ПП «Міра Ко» за результатами якого складено висновок спеціаліста від 06.08.2012 № 394, яким зафіксовано, що на зазначених документах підписи ОСОБА_2, виконані різними особами. Також перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «АЛПЕКС» до ПП «Міра Ко» в січні 2012 року, та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ПП «Міра Ко» до контрагентів-покупців в січні 2012 року; підприємство ПП «Міра Ко» не знаходиться за податковою адресою; документів, які б підтверджували взаємовідносини підприємства з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями до ДПІ у Печерському районі м. Києва не надані; стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; не підтверджено факт поставки товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «АЛПЕКС» до ПП «Міра Ко» в лютому 2012 року, та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ПП «Міра Ко» до контрагентів-покупців в лютому 2012 року, в зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий 2012 року податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ПП «Міра Ко».

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Транссеть» (замовник) та ПП «Міра Ко» (виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг від 01.01.2012 № 17, за умовами якого перше доручає, а останнє приймає на себе зобов'язання по організації рекламного обслуговування замовника, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства.

Факт виконання договірних зобов'язань судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Оскільки, відповідачем фактично оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, та зважаючи на межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 № 0010422210, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та реально здійснених господарських операцій, сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-лютий 2012 року; договір в судовому порядку не визнавався недійсними, а висновок відповідача викладений в актах перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міра Ко», не береться до уваги, оскільки, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів та являється заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з абз. 1, 2 пп. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в спірному періоді, формування першим податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, правомірне.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний