Постановление суда № 34440321, 28.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6526/13 Головуючий 1-ї інстанції - Тітов О.М.

Справа № 632/2361/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Міненкової Н.О.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ржавчик» про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

31 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ржавчик» (далі - СТОВ «Ржавчик» ) про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до державного акту на право власності на землю серії ІІ-ХР № 009712, виданого 10 грудня 2002 року Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та свідоцтва про право на спадщину № 723, виданого 25 грудня 2012 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, їй на праві власності належить земельна ділянка площею 6,46 га, кадастровий номер 632456800160000005, сільськогосподарського призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ржавчицької сільської ради Первомайського району Харківської області (далі - земельна ділянка).

02 червня 2008 року між колишнім власником земельної ділянки - ОСОБА_3 та СТОВ «Ржавчик» укладено договір оренди земельної ділянки № 124 (далі -договір оренди).

Зазначений договір оренди зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 березня 2009 року за № 040068000197.

Позивач зазначив, що вказаний договір оренди підлягає визнанню недійсним, оскільки, всупереч вимогам ч.І ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» не містить істотних умови щодо збереження стану об'єкта оренди, передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, договір не містить встановлену ч.4 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» невід'ємну частину договору оренди землі, а саме - плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зважаючи на зазначене, позивач просив суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди земельної ділянки.

22 серпня 2013 року СТОВ «Ржавчик» подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що договір оренди містить всі істотні умови, що були зазначені в ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», редакція якої діяла на день його укладення. На день укладення договору оренди ЗУ «Про оренду землі» не було передбачено такої істотної умови, як порядок передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди.

Крім того, посилання позивача на відсутність в договорі такої істотної умови, як збереження стану об'єкта оренди є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки п. 17 договору ця умова передбачена, а саме: «умовою збереження стану об'єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням».

Посилання позивача щодо відсутності такої невід'ємної частини договору оренди як плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) також є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки і кадастровий план земельної ділянки, і акт визначення меж земельної ділянки в натурі є невід'ємними частинами договору, які пронумеровані, підписані начальником відділу Держкомзему у Первомайському районі та зшиті разом з договором (а.4 та 6 договору оренди).

У зв'язку з зазначеним відповідач просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення необґрунтованим, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скаргах доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався тим, що на час укладення договору оренди, а саме 02 червня 2008 року, діяв Закон України «Про оренду землі» в редакції від 22 травня 2008 року із ст.ст. 18,20 якого вбачається, що після укладення договору він підлягає державній реєстрації, після чого набирає чинності. Зважаючи на зазначене, спірний договір оренди було укладено 02 червня 2008 року, а набрав він чинності після державної реєстрації, а саме 10 березня 2009 року. Статтею 15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції від 22 травня 2008 року, дія якої поширюється на цій договір оренди, не передбачено істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Що ж стосується посилання позивача на відсутність істотної умови щодо збереження стану об'єкта оренди, то вони є безпідставними та такими що спростовуються матеріалами справи, оскільки в п.17 договору оренди зазначена істотна умова передбачена.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІ-ХР № 009712, виданого 10 грудня 2002 року Первомайською райдержадміністрацією Ради народних депутатів (а.с. 8) та свідоцтва про право на спадщину № 723, виданого 25 грудня 2012 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 (а.с. 7), на праві власності належить земельна ділянка площею 6,46 га, що розташована на території Ржавчицької сільської ради Первомайського району Харківської області, кадастровий номер 632456800160000005, сільськогосподарське призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 470345 від 13 лютого 2013 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 6).

02 червня 2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Ржавчик» укладено договір оренди земельної ділянки № 124, який 10 березня 2009 року зареєстрований в Харківській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040968000197 (а.с.9 ).

Зазначений договір оренди зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10 березня 2009 року за № 040068000197.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Цивільне законодавство передбачає можливість визнання недійсним укладеного договору. Виходячи з аналізу положень ст.ст. 203, 215, ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог щодо його змісту, а саме зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вимог щодо волевиявлення, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, вимог щодо настання правових наслідків, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вимог щодо інтересів дітей, а саме правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди укладено 02 червня 2008 року. На момент укладення договору оренди діяла редакція ЗУ «Про оренду землі» від 22 травня 2008 року, відповідно до якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18). На час виникнення спірних правовідносин (підписання договору та його державної реєстрації) був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, яким передбачено, що державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки є певною процедурою, яка займає визначений проміжок часу. Тобто підписання договору оренди та його державна реєстрація можуть не збігатися у часі. Державну реєстрацію спірного договору оренди проведено 10 березня 2009 року (зворотна частина а.с. 10).

При визначенні закону, який регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що необхідно застосувати закон, що діяв на час укладення договору, оскільки своїм підписом сторони узгодили істотні умови договору відповідно до закону, чинного саме на час підписання. Процедура державної реєстрації договору оренди передбачає, що будь-які зміни і доповнення до договору, які узгоджені сторонами, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому для реєстрації договорів оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час підписання договору, не передбачено такої істотної умови договору, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частину 1 ст.15 вказаного Закону доповнено цією умовою як істотною пізніше Законом № 509-VI (509-17) від 16 вересня 2008 року, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 58 КУ закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зважаючи на зазначене та керуючись приписами ч.1 ст. 58 КУ суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неможливості визнання договору оренди недійсним у зв'язку з відсутністю зазначеної істотної умови, оскільки ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» доповнено нею пізніше ніж укладено спірний договір. Крім того зазначених в ст. 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним не встановлено.

Що ж стосується відмови у задоволенні вимоги позивача стосовно визнання недійсним договору оренди на підставі відсутності такої істотної умови договору як збереження стану об'єкта оренди та відсутності такої невід'ємної частини договору як план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду й акт визначення меж земельної ділянки в натурі, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх безпідставності та необґрунтованості.

Так, зазначені посилання позивача на відсутність в договорі оренди умови про збереження стану об'єкта оренди спростовуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме відповідно до п. 17 договору оренди умовою збереження стану об'єкту оренди зазначено використання земельної ділянки за цільовим призначенням (а.с. 10).

Також письмовими доказами спростовуються й посилання позивача на відсутність такої невід'ємної частини договору як план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду й акт визначення меж земельної ділянки в натурі, оскільки розділом договору оренди «Додатки до договору» зазначені частини передбачені й додаються (а.с. 10).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 314, ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: