Решение № 34423882, 24.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.13р. Справа № 910/18620/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОІНМЕД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 675,12 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

Від позивача - Хандога І.В., представник, дов. № 050112-08 від 05.01.2012 року

Від відповідача - Миколайчук С.В., представник, дов. № 181 від 03.01.2013 року

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОІНМЕД" про стягнення 8 675,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2013р. в порядку ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява з доданими до неї матеріалами направлена за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013р., розгляд справи призначено на 24.10.2013р.

24.10.2013р. на виконання вимог ухвали господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі від 10.10.13р., представник позивача надав до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 11.10.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав для приєднання до матеріалів справи відзив на позовну заяву, яким заперечив проти позовних вимог позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, мотивуючи, тим що, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" відповідно до платіжного доручення №9530 від 16.11.2012 року позивач виплатив ТОВ "АвтоЦентр-Київ" 8341 грн. 91 коп., таким чином страхове відшкодування не може перевищувати зазначеної суми. Крім того, із посиланням на ст. 12 вказаного Закону, вказує, що з урахуванням умов полісу № АВ/9478447 сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму франшизи, яка складає 1000 грн. 00 коп. Просив в позові відмовити.

24.10.2013 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Шульгою Владиславом Олександровичем (страхувальник) було укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №997/12-Тз/К від 18.06.2012р. (а.с.8-11)

Відповідно до п. 5 договору, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль ВАЗ 211440, реєстраційний номер АІ 8582СХ.

20.10.12 року о 18 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Г.Дніпра, мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки „АЗЛК" реєстраційний номер 06993 КН під керуванням Ващенко Валерія Давидовича та автомобіля марки „ВАЗ" реєстраційний номер АІ 8582СХ під керуванням Шульги Владислава Олександровича.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва по справі №3-8094/12 (а.с.15), дорожньо-транспортна пригода сталась з вини Ващенко Валерія Давидовича, який не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечної дистанції в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ" д.н.з АІ 8582СХ під керуванням Шульги Владислава Олександровича, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва по справі №3-8094/12 Ващенко Валерія Давидовича визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 340гр. 00 коп. на користь держави.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №595/12 від 05.11.2012р. про встановлення вартості матеріальної збитку, завданого власнику автомобіля „ВАЗ" держ. АІ 8582СХ в результаті його пошкодження, вартість матеріального збитку складає 8399 грн. 92коп.(а.с.19-21), що підтверджується також ремонтною калькуляцією №595/12 від 05.11.12р.(а.с.23-25)

Згідно з розрахунком суми страхованого відшкодування від 07.11.12р., сума страхованого відшкодування становить 8 341 грн. 91 коп. (а.с. 29)

На підставі заяви Шульги В.О. про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу №221012-3080/1/К від20.10.2012р. (а.с.16), страхового акту №997-Тз/к-1 від 16.11.12р. (а.с.32), позивач на виконання умов договору №997/12-Тз/К добровільного страхування наземного транспорту від 18.06.2012р, здійснив страхове відшкодування Шульзі В.О. в розмірі 8341 грн. 91 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9530 від 16.11.2012р. (а.с.34)

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - Ващенко Валерія Давидовича застрахована у відповідача, що підтверджується полісом №АВ/9478447. Відповідно до 4 розділу зазначеного полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50 000 грн. 00 коп., при цьому розділом 5 встановлена франшиза у розмірі 1000 грн. 00 коп. (а.с.49)

У зв'язку з цим, 01.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу (а.с.35), яка була отримана відповідачем 12.03.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4900002646949 (а.с.36). До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати.

Відповідач отримавши вказану заяву, грошові кошти не сплатив, будь-якої відповіді на адресу позивача з цього приводу не надав.

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, застрахована відповідачем за полісом №АВ/9478447 приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед", позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Відповідно до ч. 36.5, ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, позивачем було нараховано пеню за період з 10.06.2013 року по 29.08.2013 року на загальну суму 277 грн.68 коп. (а.с.3 на звороті) та на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період прострочення з 10.06.2013р. по 29.08.2013р. у розмірі 55грн. 53 коп. (а.с.7)

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки „АЗЛК" реєстраційний номер 06993 КН, та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Таким чином, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутися з відповідною вимогою стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав.

Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у п. 37.4 якої встановлено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Проте, відповідач, який є страховиком винної у скоєні ДТП та нанесені збитків особи Ващенко Валерія Давидовича, відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, який отримав таке страхове відшкодування за договором №997/12-Тз/К добровільного страхування наземного транспорту від 18.06.2012р. від позивача.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для подачі регресного позову.

Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права не пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Пунктом 1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивач звертаючись до суду с позовом про стягнення з відповідача суми у розмірі 8341 грн. 91 коп., не врахував наявність франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп. за вказаним вище полісом відповідача №АВ9478447.

Отже розмір регресного відшкодування, який повинен бути сплачений відповідачем позивачу становить 7341 грн. 91 коп., тобто за виключенням франшизи, встановленої полісом №АВ9478447 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи викладене, надані до справи докази, відсутність доказів щодо оплати відповідачем позивачу виплаченого страхового відшкодування в сумі заявлених позовних вимог, наявність франшизи в розмірі 1000 грн. 00 коп. за полісом №АВ9478447, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 7341 грн. 91 коп.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 277 грн.68 коп. за прострочення з 10.06.2013 року по 29.08.2013 року виплати грошового зобов'язання в якості страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Зазначені вище вимоги обґрунтовуються позивачем спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме ч. 36.5 ст. 36 цього Закону.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011 зазначені спеціальні норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування та звертається з регресними вимогами, не є суб'єктом цього договору, що виключає можливість стягнення на його користь пені.

На підставі викладеного, суд доходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 277 грн.68 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 55 грн. 53 коп. за прострочення відповідачем сплати страхового відшкодування за період з 10.06.2013р. по 29.08.2013р., суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, при їх нарахуванні посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак сума збитків-страхове відшкодування у розмірі 8 341 грн. 91 коп. не є грошовим зобов'язанням в розумінні цивільного законодавства, а тому нарахування 3% річних на суму збитків є неможливим. Зазначена думка доводиться постановою ВГСУ від 06.06.11р. № 13/115. Одночасно ч.17 ЗУ "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 55 грн. 53 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню в сумі 7341 грн. 91 коп., оскільки позивачем не була врахована франшиза у сумі 1000 грн. 00 коп., відповідно до наданого відповідачем полісу №АВ/9478477, у зв'язку з чим сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на 1000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ДНІПРОІНМЕД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 21, кв. 307, код ЄДРПОУ 21870998) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (01000, м. Київ, вул. Борщагівська, б.154, код ЄДРПОУ 33908322, р/р 26505601339688 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) суму майнової шкоди в розмірі 7 341 грн.91 коп. та суму судового збору у розмірі 1456 грн. 09 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "28" жовтня 2013 р.