Решение № 3441225, 16.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2009 р.

Справа № 6/21

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 6/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Васинське", с. Васине Знам'янського району Кіровоградської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", від імені якого діє Кіровоградська філія "Приватбанк", м. Кіровоград

про визнання дійсним договору та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача - Гавриш О.М. , довіреність № 14 від 05.03.09р.;

від відповідача - Кирдан А.В., довіреність № 6835 від 05.06.07 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Васинське" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про визнання дійсним згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України договору по реалізації майна, розташованого в с. Васине Знам'янського району Кіровоградської області від 27.10.2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Васинське", оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Позивач також просить суд визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Васинське" право власності на об'єкти нерухомості.

В наданому до суду відзиві відповідач просить залишити позовну заяву без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

19.05.2007 року між Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", від імені якого діє Кіровоградська філія "Приватбанк" (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Васинське" (далі - Господарство), згідно ст. 182 Господарського кодексу України укладено попередній договір по реалізації майнового комплексу розташованого в с. Васине Знам"янського району Кіровоградської області (далі - попередній договір, а.с. 21-23).

На підставі попереднього договору сторони досягли згоди щодо укладення угод купівлі-продажу, згідно з якими Банк реалізує, а Товариство купує об'єкти нерухомості (майновий комплекс) розташовані в с. Васине Знам"янського району Кіровоградської області, власником яких відповідно до рішення Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.08.07 р. та технічних паспортів, виданих Знам"янським районним бюро технічної інвентарізації від 23.07.07 р., є Банк.

Відповідно до п. 3.2 попереднього договору, розрахунок між сторонами здійснюється у два етапи: перший етап - Товариство в термін до 30.10.08 р. здійснює попередню оплату Банку грошових коштів за придбання вказаних об"єктів у сумі не менше 150 000,00 грн.; другий етап - Господарство до 30.12.2009 р. здійснює кінцевий розрахунок з Банком у сумі, яка становить різницю між сумарною вартістю об'єктів та суми коштів, сплачених у першому етапі розрахунку.

Так, п. 3.3 попереднього договору передбачено, що у випадку надходження грошових коштів від Господарство на рахунок Банку, а також враховуючи, що зазначені в договорі об'єкти нерухомості оформлені трьома витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сторони послідовно здійснюють укладання угод купівлі-продажу об"єктів виходячи з повного покриття перерахованими Господарством грошовими коштами вартості об'єктів нерухомості, згідно експертної оцінки, у відповідному витягу; угоди купівлі продажу об'єктів між сторонами будуть укладатися починаючи з липня 2008 року, але не раніше надходження суми коштів від Господарства на рахунок Банку, яка повністю покриває вартість об'єктів у певному витягу; укладання угод здійснюється у відповідності до норм чинного законодавства України.

27.10.2008 року на підставі попереднього договору, між Господарством та Банком укладено договір по реалізації майна розташованого в с. Васине Знам"янського району Кіровоградської області (далі - Договір, а.с. 19-20).

Відповідно до Договору (п.1.1) Банк продав, а Господарство придбало частину об'єктів нерухомості розташованих в с. Васине Знам"янського району Кіровоградської області, а саме: свердловина, башта Рожновського, приміщення автогаражу, приміщення кузні, приміщення комори, огорожа току, територія току, які розташовані у с. Васине Мошоринської сільської ради Знам"янського району по вулиці Польовій під номером один (далі - об'єкти нерухомості, або майно).

В Договорі сторони обумовили, що передача майна здійснюється за актом прийому-передачі; право власності на майно переходить до Господарства з підписанням цього договору та акту прийому-передачі майна (п.п. 1.3, 1.4 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість майна за домовленістю сторін складає 144 000,00 грн., у тому числі ПДВ 24 000,00 грн.

Відповідно до розділу 2 Договору, сторони визначили, що Господарство здійснює оплату вартості майна зазначеної в п. 2.1. договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Банку, або готівкою в касу Банку; документи отримані Покупцем в результаті вказаних платежів будуть свідчити проте, що Покупець здійснив розрахунок; підставою для здійснення попередньої оплати за придбання вказаних об'єктів нерухомості є попередній договір по реалізації майнового комплексу розташованого в с. Васіно Знам"янського району Кіровоградської області укладений сторонами 19.05.07 р.(п,п. 2.2, 2.3 Договору).

29.08.08 р. Господарство платіжним дорученням № 365 перерахувало на рахунок Банку кошти в сумі 50 000,00 грн. та 30.09.08 р. платіжним дорученням № 429 в сумі 100 000,00 грн. за об'єкти нерухомості, що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 25, 26, 27, 28, 29).

27.10.08 р. за актом приймання-передачі від 27.10.2008р. позивачеві передано об'єкти нерухомості, оплата вартості яких була позивачем вже здійснена на суму 150 000,00 грн.

Позивач стверджує, що після підписання Договору, перерахування коштів та фактичної передачі об'єктів нерухомості позивачу, Банк ухилився від нотаріального посвідчення Договору, що в свою чергу перешкоджає позивачу набуттю договором законної сили, державній реєстрації права власності та реалізації позивачем повноважень власника.

Враховуючи наведені обставини позивач 05.11.08 р. на адресу відповідача направив претензію № 1 про вимогу нотаріального посвідчення договору (а.с. 39-40).

У відповідь на претензію позивача Банк надав відповідь про відмову від нотаріального посвідчення Договору, з посиланням на складну фінансову ситуацію (а.с. 40).

Станом на момент подання позову відповідач відмовився нотаріально посвідчити Договір, у зв'язку з чим позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд виходить з наступного.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою належить до договорів купівлі-продажу, правовідносини у яких регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Зміст Договору свідчить про те, що він містить всі істотні умови, що необхідні для договорів даного виду.

З матеріалів справи також вбачається, що Договір від 27.10.08 р. сторонами виконаний, однак нотаріальне посвідчення не відбулося.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного немайнового комплексу, житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до приписів статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, враховуючи приписи зазначеної статті, те що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та вчинили юридично значимі дії по виконанню цього договору такі-як: передача продавцем по акту приймання-передачі нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу покупцю та сплата покупцем вартості придбаного майна, а також враховуючи, що продавець ухиляється від нотаріального посвідчення Договору, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання Договору дійсним.

Вимоги позивача в частині визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомості є передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми, право власності виникає за договором, що має бути посвідчено нотаріально, не раніше моменту набрання чинності рішенням, яким господарський суд визнає даний договір дійсним.

Оскільки на момент розгляду даної справи, факт набрання даним рішенням законної сили, не має місця, вимоги позивача про визнання права власності на об'єкти нерухомості, придбані позивачем на підставі Договору, є такими, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, і тому задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до змісту ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, виходячи з вимог ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на об'єкт нерухомості за Договором позивач не набув, а тому право на звернення до суду з даним позовом на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України не виникло, а тому таке право не може бути і порушеним, а відповідно не підлягає захисту.

Безпідставним господарський суд також вважає посилання позивача на п. 10 Тимчасового положення про порядок реєстрації власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністретства юстиції України № 6/5 від 28.01.03 р.(а.с. 138), оскільки позивач до органів БТІ з питань реєстрації прав власності на об'єкти нерухомості, придбані на підставі Договору, не звертався, що не заперечив в судовому засіданні і сам представник позивача.

Доводи позивача в цій частині ґрунтуються лише на його припущеннях і не мають під собою правового підгрунття.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.03.09 р. оголошувалась перерва до 17 год. 16.04.09 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дійсним договір по реалізації майна розташованого в с. Васіно Знам"янського району Кіровоградської області від 27 жовтня 2008 року, укладений між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Васинське".

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", від імені якого діє Кіровоградська філія "Приватбанк" (25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 26/70, рах.№ 32009100400 в ОУ НБУ у Кіровоградській області, код 24144778, МФО 323583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Васинське" (27454, с. Васине Знам"янського району, код 31446351, р/р 26000101145 "Райффайзенбанк Аваль" м. Київ, МФО 380805) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.С. Коротченко