Постановление суда № 34387627, 22.10.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

22 жовтня 2013 року Справа № 915/1675/13

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антонівський м'ясокомбінат",

09138, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Антонівка, вул. Першотравнева, 1-Б,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро",

57220, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Пересадівка, вул. Леніна, 152,

про стягнення коштів у сумі 15000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антонівський м'ясокомбінат" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" (далі - відповідач) коштів у сумі 15000 грн., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат у справі.

У якості підстави даного позову позивач вказує такі обставини: 06.11.2012 позивач за платіжним дорученням № 859096 помилково перерахував відповідачу кошти в сумі 20000 грн.

16.07.2013 позивач направив відповідачу претензію № 248 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 20000 грн. Вказану претензію відповідач залишив без відповіді, при цьому за платіжним дорученням № 168 від 19.07.2013 перерахував позивачу 5000 грн.

Залишок коштів у розмірі 15000 грн. позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. ст. 1212-1214 Глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Зазначена глава ЦК регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Проте з доданих до позовної заяви в її підтвердження доказів, зокрема, банківських виписок вбачається, що позивач 06.11.2012 перерахував відповідачеві кошти у сумі 20000 грн., як оплату за м'ясо в живій вазі згідно рахунку б/н від 06.11.2012, у т. ч. ПДВ 3333,33 грн., а відповідач 19.07.2013 повернув позивачу 5000 грн. передплати за м'ясо згідно акту звірки б/н від 01.07.2013, у т.ч. ПДВ 20% 833, 33 грн.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2013 р. № 6 "Про судове рішення", із подальшими змінами, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Отже, для з'ясування того чи мали місце обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, правової кваліфікації відносин сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору, суд ухвалою від 19.09.2013 про порушення провадження у справі зобов'язав позивача в термін до 18.10.2013 подати до канцелярії суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо позивача та відповідача станом на вересень 2013 року, рахунок без номеру від 06.11.2012 та акт звірки б/н від 01.07.2013.

Позивач вимоги ухвали суду від 19.09.2013 в частині надання витребуваних судом документів не виконав.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що своєю бездіяльністю позивач порушив приписи статті 22 ГПК; неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, перешкоджає повному і всебічному з'ясуванню обставин справи і правильному вирішенню спору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами (п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, із змінами і доповненнями).

Вважаючи необхідними для вирішення спору матеріали, щодо яких йдеться в ухвалі про порушення провадження у справі, суд про це зазначив у відповідному процесуальному документі - ухвалі від 19.09.2013.

Про поважність причин невиконання ухвали, позивач суд не повідомив.

При цьому, про необхідність надання до суду документів позивач був обізнаний, оскільки ухвалу суду від 19.09.2013 про порушення провадження у справі отримав 24.09.2013, про що свідчить підпис його представника у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

За таких обставин суд, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК, вправі залишити позов без розгляду.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача в загальному порядку звернутися з цим позовом до суду після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп., сплачений за платіжним дорученням № 925 від 13.09.2013, підлягає поверненню.

Суддя Т.В. Гриньова-Новицька