№ 34351010, 25.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3599/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представників позивача Жидкого А.М.,

Поліщука О.Є.,

представника відповідача Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «АГРО-ТРЕЙДЕР» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2013 року Приватне підприємство «АГРО-ТРЕЙДЕР» (далі - ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР») звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001092201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83320,00 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представники позивача мотивують тим, що ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість та відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України підприємство відображає податкові зобов'язання у скороченій декларації, які не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства у випадку поставлених (відвантажених) ним сільськогосподарських товарів/послуг. Позивачем 09.07.2013 року до Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ подано уточнюючі розрахунки по ПДВ, а саме: № 9040644973 за вересень 2012 року на суму 899775 грн.; № 9040645688 за жовтень 2012 року на суму 466733 грн.; № 9040653758 за листопад 2012 року на суму 319894 грн. Представники позивача наголошують на тому, що ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, бюджет не зазнав втрат, а тому ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» не порушено вимоги п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки у відповідності до норм чинного законодавства подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Представники позивача вважають висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.09.2013 року № 188/22/33071597, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001092201 протиправним та таким, що належить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Прилуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2013 року № 188/22/33071597. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: п. 50.1 ст. 50, ст. 209 Податкового кодексу України, розділ VI п. 7 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228. У зв'язку з порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001092201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83320,00 грн. за штрафними санкціями. Представник відповідача зазначив, що на суму збільшення ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, позивачем не сплачено суму штрафу, передбаченого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» (ідентифікаційний код-33071597) зареєстровано в якості юридичної особи 03.08.2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.08.2013 року (а.с. 29-31).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 04.09.2013 року № 138, № 139, наказу від 04.09.2013 року № 213, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Прилуцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2013 року № 188/22/33071597 (а.с. 34-41,45).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а саме: п. 50.1 ст. 50, ст. 209 Податкового кодексу України, розділ VI п. 7 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1342).

У зв'язку з порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001092201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83320,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 42).

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» є сільськогосподарським підприємством як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200130628 НБ № 110256 (а.с. 33).

Також згідно даного свідоцтва видами діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД-2010 є: 01.61 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.11 вирощування зернових та технічних культур; 01.50 змішане сільське господарство.

На адресу ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» надіслано повідомлення від 14.06.2013 року № 410/295, в якому зазначено, що встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями/податковим кредитом ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» та його контрагентів по завищенню податкового кредиту за вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, запропоновано уточнити податкові зобов'язання та виправити допущені помилки, а також надати пояснення та їх документальне підтвердження (а.с. 43).

ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» листом від 21.06.2013 року № 260 надано до Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ копії витребуваних документів (а.с. 44).

Судом з'ясовано, що ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» подано до Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість (скорочена форма) за вересень 2012 року, жовтень 2012 року та листопад 2012 року (а.с. 73-78).

У зв'язку з виявленням позивачем помилок ПП «АГРО-ТРЕЙДЕР» 09.07.2013 року до Ічнянського відділення Прилуцької ОДПІ подано уточнюючі розрахунки по ПДВ, а саме: № 9040644973 за вересень 2012 року на суму 899775 грн.; № 9040645688 за жовтень 2012 року на суму 466733 грн.; № 9040653758 за листопад 2012 року на суму 319894 грн. (а.с. 47-53,58-65,73).

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським підприємством, тому відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що для підприємств, які обрали оподаткування в порядку ст. 209 Податкового кодексу України, не передбачено обов'язку розраховувати та сплачувати до бюджету суму штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати, оскільки самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства.

Податковий орган в акті перевірки від 17.09.2013 року № 188/22/33071597 зазначає, що позивачем порушено розділ VI п. 7 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1342 (далі - Наказ № 1492).

Відповідно до розділу VI п. 7 Наказу № 1492 платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Будь-який закон (нормативно-правовий акт) має межі своєї дії у часі, тобто обмежений періодом дії, коли закон (нормативно-правовий акт) має юридичну чинність. Початковим і кінцевим моментами дії закону в часі є вступ закону в дію і припинення дії закону.

Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації. Це правило має гуманістичну спрямованість.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1- рп/99, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проте, на момент виникнення правовідносин (подачі податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочені) - вересень, жовтень, листопад 2012 року) вказана норма ще не діяла і не був передбачений порядок подання уточнюючих розрахунків до такого виду податкових декларацій.

Таким чином, дія розділу VI п. 7 Наказу № 1492 поширюється тільки на правовідносини, які виникають після набрання чинності вказаної норми, а саме з 17.12.2012 року, тому подання 09 липня 2013 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочені) за вересень, жовтень, листопад 2012 року вимоги розділу VI п. 7 Наказу № 1492 не можуть поширюватись на вказані правовідносини, оскільки уточнювались розрахунки, які відбулись до введення в дію вказаної норми.

Крім того, п. 120.2. ст. 120 Податкового кодексу України передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині невиконання платником податків вимог, передбачених абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності передбачена п. 120.2 ст. 120 цього кодексу.

З аналізу п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України вбачається, що штраф передбачений за вказаною нормою може бути накладено у випадку не надіслання уточнюючого розрахунку або не включення виявлених сум до податкової звітності за наступні періоди, а також у разі несплати суми недоплати.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення №186 від 09.07.2013р. (уточнююча); №187 від 09.07.2013р. (уточнююча); №188 від 09.07.2013р. (уточнююча); №323 від 10.10.2013р.; №3187 від 08.10.2013р.; №495 від 28.12.2012р.; №401 від 28.12.2012р.; №475 від 24.12.2012р., які підтверджують перерахування нарахованих сум з ПДВ на спец рахунок підприємства, так як Позивач маючи особливий статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування не сплачує дані суми коштів безпосередньо до Державного бюджету (а.с. 96-103).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, бюджет не зазнав втрат, оскільки самостійно виявлена сільськогосподарським підприємством недоплата податкового зобов'язання не підлягала сплаті до бюджету, тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001092201 прийнято Прилуцькою ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 833,21 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 833,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.09.2013 року № 350 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 833,21 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.09.2013 року № 0001092201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АГРО-ТРЕЙДЕР» судовий збір в розмірі 833,21 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова