Решение № 34269765, 21.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.13р. Справа № 7/191(18/285-08)-09

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

Третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок науки", м. Дніпропетровськ

Третя особа-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_1, смт. Масандра, м. Ялта, АР Крим

про визнання права державної власності

Головуючий колегії Красота О.І.

Суддя Ліпинський О.В.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Сидоренко О.А. дов. № 79 від 13.09.2013 року;

від відповідача: Бороненкова О.О. дов. №4/8-29 від 10.01.2013 року;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, за участю Третіх осіб в особі: Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Управління комунальної власності міської ради, Третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_1, про визнання права державної власності на нерухоме майно - будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про передачу спірного нерухомого майна у комунальну власність уповноваженими державними органами не приймалось, спірне майно є об'єктом права державної власності, а рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішення № 11 від 05.06.1996 року "Про включення в перелік об'єктів міської комунальної власності будинку Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" по вул. Куйбишева, 2" не змінило право державної власності на спірне майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року по справі №18/285-08 позовні вимоги Позивача задоволені у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року по справі № 18/285-08 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 року по вказаній справі, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року по справі №18/285-08 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року скасовано, справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2009 року справу прийнято до свого провадження суддею Коваль Л.А. та присвоєно №7/191(18/285-08)-09.

Ухвалою господарського суду від 10.11.09р. провадження у справі №7/191(18/285-08)-09 зупинялось до вирішення пов'язаної з нею цивільної справи №2-8879/09, що розглядалась Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвалою господарського суду від 22.04.13р. провадження у справі №7/191(18/285-08)-09 було поновлено.

27.05.2013 року від Третьої особи-2 надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, в якому заявник просить суд в порядку процесуального правонаступництва замінити Третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Управління комунальної власності міської ради на Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

27.05.2013 року від Позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог, з урахуванням яких Позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити.

27.05.2013 року від Відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, відповідно до якої останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 року призначено розгляд справи №7/191(18/285-08)-09 колегією у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови господарського суду №188 від 27.05.13р. визначено склад колегії по розгляду справи №7/191(18/285-08)-09 у складі трьох суддів: головуюча колегії Коваль Л.А., судді - Євстигнеєва Н.М., Єременко А.В.

Ухвалою господарського суду від 30.05.13р. справу №7/191(18/285-08)-09 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуюча колегії Коваль Л.А., судді - Євстигнеєва Н.М., Єременко А.В.

08.07.2013 року від Позивача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням яких просить суд позов задовольнити.

У зв'язку з обранням судді Коваль Л.А. безстроково на посаду судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду, автоматизованою системою діловодства спеціалізованого суду, відповідно до розпорядження №797 від 17.07.2013 року, справу №7/191(18/285-08)-09 передано для розгляду головуючому судді Красота О.І.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2013 року справу №7/191(18/285-08)-09 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий колегії - Красота О.І., судді - Євстигнеєва Н.М., Єременко А.В., а також здійснено процесуальне правонаступництво: замінено Третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача по справі - Управління комунальної власності міської ради на його правонаступника - Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

22.08.13 року, у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. та судді Єременко А.В. у відпустці, суддя Красота О.І. надав матеріали справи №7/191(18/285-08)-09 для визначення складу колегії.

Розпорядженням в.о. голови суду №331 від 22.08.2013 року призначено колегію у складі: головуючий колегії Красота О.І., судді Ліпинський О.В., Мартинюк С.В.

Ухвалою господарського суду від 22.08.13р. справу №7/191(18/285-08)-09 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий колегії - Красота О.І., судді - Ліпинський О.В., Мартинюк С.В.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд з урахуванням заяви про застосування наслідків спливу позовної давності в задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1 в судове засідання не з'явилась, 17.09.2013 року направила на адресу господарського суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу за її відсутності.

Третя особа-2 в судове засідання не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про причини такої неявки суд не повідомила.

Третя особа-3 в судове засідання не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про причини такої неявки суд не повідомила.

Третя особа-4 в судове засідання не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про причини такої неявки суд не повідомила.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників Третіх осіб-1, 2, 3, 4, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 89-95, 110, 111, 114, 122 т.3), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року РВ ФДМ України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради, за участю третьої особи - КП "Дніпропетровське МБТІ" про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 2, посилаючись на приписи статті 392 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про передачу спірного нерухомого майна у комунальну власність уповноваженими державними органами не приймалось, спірне майно є об'єктом права державної власності, а рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішення № 11 від 05.06.1996 року "Про включення в перелік об'єктів міської комунальної власності будинку Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" по вул. Куйбишева, 2" не змінило право державної власності на спірне майно.

Судовими інстанціями при попередньому розгляді справи, було додатково залучено до участі у справі у якості Третіх осіб: Третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Управління комунальної власності міської ради, у відношенні до якого у подальшому судом здійснено процесуальне правонаступництво на його правонаступника - Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, а також Третю особу-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" та Третю особа-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Позивача про визнання права державної власності на нерухоме майно, на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що спірний об'єкт є державною власністю та не передавався у комунальну власність.

27.11.1991 року Дніпропетровська міська рада народних депутатів прийняла рішення № 46, яким затвердила перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради, до якого увійшов, зокрема, будинок № 2 по вул. Куйбишева,2, як Станція юних техніків (а.с.13-14 т.1).

На підставі вказаного вище рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.01.2006 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.16 т.1), а у подальшому КП "ДМБТІ" м.Дніпропетровська на ім'я Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради виготовило витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно про що свідчить його №9551999 від 12.01.06р., реєстраційний номер:13494771 (а.с.67 т.1 зворотна сторона) з формою власності-комунальна.

05.06.1996 року Дніпропетровська міська рада приймає рішення № 11, яким включає в Перелік об'єктів міської комунальної власності (розділ 7 "Перелік закладів народної освіти", затверджений рішенням міської ради народних депутатів № 46 від 17.11.91 року п. 163а № п/п 60) Державне міське комунальне підприємство "Будинок вчених" за адресою: вул. Куйбишева, 2 (а.с.15 т.1).

Підставою для винесення вказаного рішення стало те, що будинок по вул. Куйбишева, 2 рішенням виконкому Дніпропетровської обласної ради від 18.10.44 року № 1726 передано колективу "Дніпропетровського будинку вчених" на базі якого з 16.12.94 року існує Державне міське комунальне підприємство "Будинок вчених". Крім того, винесення вказаного рішення відбулося на підставі (серед іншого) довідки департаменту у справах управління державним майном від 07.07.95 року №16-0256 про те, що будинок належить місцевим Радам.

Відповідно до рішення виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих №1726 від 18.10.1944 року вищезазначена будівля по вул.. Куйбишева, 2 була передана в орендне користування для організації в ній обласного Будинку Вчених (а.с. 19 т.1), а Департамент у справах управління державним майном Фонду державного майна України від 07.07.1995 року №16-0256 (а.с.30 т.3) своєю довідкою підтвердив приналежність вказаного спірного майна до державної власності.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 11 від 05.06.1996 року, представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську було видано наказ №400 від 02.07.1996 року про створення Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" (а.с. 31 т.3), яке було створене на підставі розпорядження №778-р від 13.09.1996 року запис №11832-ДЛ, яким зареєстровано Статут Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених"(а.с.32-34) та статутній фонд якого, згідно з п. 6.1.7. Статуту складається з вартості будинку Дніпропетровського будинку вчених, який знаходиться на його балансі.

Позивач в червні 2007 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради за участю Третіх осіб ДМКП "Будинок вчених" та Комітету комунальної власності, відповідно до якого просив суд визнати не чинними рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішення № 11 від 05.06.1996 року "Про включення в перелік об'єктів міської комунальної власності будинку Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" по вул. Куйбишева, 2.

Постановою господарського суду від 14.06.2007 року по справі № А39/2-07 Позивачу в задоволенні позові було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року по справі 22а-328/08(22а-1911/07) апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області задоволено частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2007 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено (а.с.9-11 т.1).

Відмовляючи Позивачу в особі РВ ФДМУ у Дніпропетровській області в позові, апеляційна інстанція своєю постановою від 01.07.2008 року вказала на те, що оскільки оспорюваними рішеннями Дніпропетровська міська рада не відносила будівлю по вул. Куйбишева, 2 у м.Дніпропетровську до складу комунальної власності, у суду відсутні підстави вважати, що вказані рішення порушують права Позивача або держави, що відповідно виключає можливість для задоволення позову.

Згідно ст. 6 Конституції УРСР від 30.01.1937 року земля, її надра, води, ліси, заводи, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинотракторні станції), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Статтею 10 Конституції УРСР 1978 року передбачено, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", Постановою Верховної Ради Української РСР від 08.12.1990 року було встановлено, що до складу комунальної власності передається (за плату або безоплатно) майно відповідно до визначеного переліку та порядку.

Відповідно до прийнятого у 1991 році Закону України "Про власність", який був чинним на час включення спірної будівлі в Перелік об'єктів комунальної власності, власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. До державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 34 цього Закону визначає, що до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносить, в тому числі, об'єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. До об'єктів права комунальної власності належать, зокрема, майно закладів народної освіти. (ст. 35 Закону).

Відповідно до вищезазначеної постанови Кабінет Міністрів України від 05.11.1991 року прийняв постанову № 311, якою затвердив Перелік державного майна України (далі - Перелік), яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та встановив, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Колегія судів вважає, що відповідно до розділу I Переліку, будівля № 2 по вул. Куйбишева не входить до майна, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), оскільки із матеріалів справи не вбачається, що ця будівля будь-коли набула статусу будівель, визначених в розділі I Переліку закладів народної освіти та установила, що передача державного майна до складу комунальної власності здійснювалась безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових установ., діючої на час винесення спірних рішень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", який був чинним на час включення будинку № 2 по вул. Куйбишева до Переліку комунальної власності, до комунальної власності віднесене майно, яке передається державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Частиною 2 ст. 7 вказаного Закону визначено, що органи місцевого самоврядування мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства.

Частина 3 ст. 7 Закону встановлює, що перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Відповідачем в порушення вимог ст.. 33, 34 ГПК України не надано суду доказів в підтвердження того, що спірний об'єкт у встановленому порядку переданий з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 року по справі №34/75-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" до Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" про визнання договору дійсним та визнання права власності, позовні вимоги ТОВ Будинок науки» задоволено у повному обсязі.

Вказаним рішенням суду, визнано дійсним договір купівлі-продажу адміністративного будинку №1/22-12-06 від 22.12.2006 року, укладений між Державним міським комунальним підприємством "Будинок вчених" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" (Покупець), визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" право власності на будинок, що розташований за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул.Куйбишева, 2 (будинок вчених) (а.с.122-123 т.1).

Саме з цих підстав судами попередніх інстанцій при розгляді вказаної справи було у залучено у якості Третьої особи-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок науки".

У подальшому, Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2007 року скасовано, справу №34/75-07 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 року по справі №30/264-09(34/75-07) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок науки» до Державного міського комунального підприємства "Будинок вчених" про визнання договору дійсним та визнання права власності - відмовлено.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 21.04.2010 року та 18.03.2013 року по вказаній справі №30/264-09(34/75-07) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" повернуто скаржнику, а по касаційній скарзі ОСОБА_1 відмовлено останньому в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови від 08.02.2010 року.(а.с. 43-52 т.3).

Як вказувалось вище, при розгляді справи, судом до участі у справі також залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В поясненнях ОСОБА_1 зазначав, що є власником спірної будівлі, а тому провадження у справі підлягає припиненню (а.с. 42-43 т.1).

З'ясовуючи питання власності ОСОБА_1 на спірну будівлю, колегія суддів вважає за необхідне визначити наступне.

Обґрунтовуючи свої твердження ОСОБА_1 вказує на те, що Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2-3618/07 від 25.10.07р. було винесено ухвалу (а.с.60-62 т.1) відповідно до якої судом затверджено мирову угоду укладену 19.10.07р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок науки", які виступають сторонами виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Жовтневого районного суду, винесеного по справі №2-3618/07 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за умовами якої ОСОБА_1 набуває право власності на нежитлову будівлю, а саме будинок вчених, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2 - а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" отримує грошову компенсацію у розмірі 2 300 000,00 грн. та вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 набуває право власності на спірну будівлю з моменту набрання чинності вказаної ухвали.

Ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3618/07 від 25.10.2007 року базувалася на підставі рішення того ж суду від 27.08.2007 року про задоволення позову ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок вчених, що розташований за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Куйбишева, 2, яким 06.09.2007 року видано виконавчий лист по справі №2-3618/2007 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який у подальшому 26.09.2007 року ОСОБА_1 був пред'явлений до виконання Жовтневому відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

На підставі вказаної ухвали, якою Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 25.10.2007 року затверджено мирову угоду від 19.10.2007 року, КП "ДМБТІ" м. Дніпропетровська на ім'я ОСОБА_1 виготовило витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно про що свідчить його №16555668 від 06.11.2007 року реєстраційний номер:13494771 (а.с. 63 т.1) з формою власності-приватна.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №22ц-1875/09 від 05.10.2009 року, апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської області задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2007 року, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2007 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі (а.с. 125-134 т.2).

При перегляді вказаного вище рішення, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2010 року по справі № 2-6549/10 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок науки» та третіх осіб задоволено. Вирішено у погашення заборгованості за договором безвідсоткової позики від 28.07.2006 року укладеним між ОСОБА_1 та фізичними особами у розмірі 2 000 000,00 грн. звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 24.07.2007 року, укладеним між іпотекодержателем ОСОБА_1 та іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок науки", а саме на будівлю по вул. Куйбишева, 2 у м.Дніпропетровську, шляхом продажу предмету іпотеки на стадії примусового виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок науки" ОСОБА_1 через структуру, вказану іпотекодержателем (а.с. 144-146 т.2).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №22-3254/11 від 26.12.2011 року апеляційні скарги Дніпропетровської міської ради, РВ ФДМУ у Дніпропетровській області задоволені. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.10р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а.с. 147-148 т.2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_8 (один серед фізичних осіб по справі №2-6549/10) відхилено, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.11р. залишено без змін (а.с. 149-151 т.2).

Таким чином, вказаними вище рішеннями судів, які набрали законної сили, скасовані підстави набуття Третьою особою-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_1 права власності на спірний об'єкт на які він посилався в своїх поясненнях (а.с. 42-43 т.1).

Станом на час розгляду справи, відносно спірного майна КП "ДМБТІ" (Третя особа-1) 27.06.2013 року направила на адресу суду клопотання (а.с. 65 т.3), яким вказала на те, що станом на 31.12.2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про реєстрацію права власності за адресою вул. Куйбишева, 2 у м. Дніпропетровську за Територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на підставі дублікату (перший) свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 11.02.2011 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.02.2011 року за № 13494771, що підтверджується технічною документацією та відповідним свідоцтвом (а.с.67-75 т.3).

Вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.02.11р. видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.11.1991 року за №46.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України в постанові від 04.08.2009 року (а.с. 25-30 т.2) вказував на те, що предметом спору у даній справі є вимога Позивача про визнання права державної власності на нерухоме майно, на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що спірний об'єкт є державною власністю та не передавався у комунальну власність.

Під час розгляду справи, виходячи з приписів статті 392 Цивільного кодексу України, судам першої та апеляційної інстанції, насамперед, необхідно було встановити:

- коло учасників спірних правовідносин;

- обставини щодо оспорювання або невизнання права власності Позивача та відповідну особу, якою це право оспорюється чи не визнається;

- обставини щодо наявності у Позивача права власності на підставі належних доказів;

- відповідність обраного Позивачем способу захисту порушеного права, виходячи з мотивів і мети позовних вимог.

Крім того, судам необхідно було надати оцінку правовому статусу фізичної особи ОСОБА_1, виходячи з вимог статті 392 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що Позивачем окремих позовних вимог до вказаної фізичної особи не пред'являлось та надати належну оцінку доводам Дніпропетровської міської ради щодо оскарження судових рішень стосовно затвердження мирової угоди, укладеної з приводу спірного майна.

Статтею 111-12 ГПК України визначено, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вказувалось вище, колегією суддів встановлено, що Відповідачем в порушення вимог ст.33, 34 ГПК України не надано суду доказів в підтвердження того, що спірний об'єкт у встановленому порядку переданий з державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності на майно необхідний Позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації Позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

Підстави набуття права власності встановлені ст. 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Визнання права, як спосіб судового захисту права, передбаченого статтею 392 Цивільного кодексу України, за якою з позовом про визнання права власності може звертатися лише власник майна, чиї права не визнаються, порушуються чи оспорюються.

Тобто, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у Позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція з цього приводу також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.10.2010 року по справі 14/78-10.

Як вище встановлено колегією суддів, спірне нерухоме майно, на час вирішення спору відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2011 року належить до комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, що в свою чергу не відповідає способу захисту порушеного права Позивача у відповідності до вимог ст. 392 Цивільного кодексу України.

Крім того, Позивачем не надано суду будь яких доказів стосовно оспорювання або невизнання права власності Позивача на спірний об'єкт як Відповідачем так і іншою будь-якою особою.

Таким чином, позовні вимоги Позивача у спосіб який обраний останнім задоволенню не підлягають.

Розглядаючи заяву Відповідача від 27.05.2013 року про застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою Сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на вказані норми Цивільного кодексу України, відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, обставини щодо пропуску строку позовної давності не досліджуються судом, з огляду на необґрунтованість самої вимоги за позовом з вище встановлених підстав.

За приписами ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача..

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 45, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Головуючий колегії О.І. Красота

Суддя О.В. Ліпинський

Суддя С.В. Мартинюк

Рішення підписано

21.10.2013 року