Решение № 34245225, 21.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.13р. Справа № 904/6699/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 744,21 грн. пені відповідно до договору поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1193 від 12.09.2013 р.

Від відповідача: Білоус О.С., довіреність № 72 від 01.01.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 13 160,24 грн. - пені, 2 632,04 грн. - 3% річних та 951,93 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором на постачання інструменту ручного № ПРЛ/-12620/НЮ від 23.08.2012р. щодо своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач надав відзив на позов в якому не заперечуючи проти порушення строків оплати по Договору, просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку із важким фінансовим становищем.

У судовому засіданні 30.09.13р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача також 16 642, 19грн. штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог в якому посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд, розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів в розмірі 16 642,19 грн., прийшов до висновку про відмову в її задоволенні на підставі наступного.

Відповідно до п.3.10 Пленуму ВІГСУ від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Розгляд даної справи по суті позовних вимог, згідно протоколу від 17.09.13р. розпочато судом у судовому засіданні 17.09.13р. (а.с.57).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову (3.12 Пленуму ВГСУ № 18).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що заява позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу фактично є заявою про інші предмет та підставу позовних вимог, ніж ті, що були заявлені при поданні позовної заяви суд відмовляє в задоволенні зазначеної заяви позивача про збільшення позовних вимог та розглядає по суті позовні вимоги, заявлені позивачем при поданні позову до суду.

В судовому засіданні 17.09.2013р. оголошувалась перерва до 30.09.2013р., 30.09.2013р. оголошувалась перерва до 21.10.2013р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 21.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Постачальник, Позивач) та Державним підприємство "Подніпровська залізниця" (далі - Покупець, Відповідач) уклали між собою договір про постачання інструменту ручного № ПРЛ/-12620/НЮ (далі - Договір), у відповідності до умов даного договору предметом договору є поставка постачальником покупцю інструментів ручних (далі - товар) згідно із специфікацією (додаток №1). Рік виготовлення 2011-2012 рік. Найменування товару зазначене у специфікації (додаток №1) (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому-передачі товару обома сторонами договору (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити товар, зазначений в специфікації (додаток №1 до Договору).

Пунктами 6.4., 6.4.1. Договору встановлено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений товар.

Згідно п. 7.1. Договору ціна постачальника на товар визначається торгами.

Загальна сума договору складає згідно специфікації (додаток №1) - 237 745,50 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 39 624,25 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів (п. 7.2. Договору).

Згідно до п. 17.1. Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, відповідно до специфікації № 1 здійснив поставку товару на загальну суму 237 745,50 грн., що підтверджується накладною № 1125 від 03.09.2012р. на суму 114 351,00 грн., отриманою повноважним представником відповідача, товар по даній на накладній прийнято відповідно до акту приймання - передачі, який підписаний без зауважень повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін; накладною № 2000 від 19.09.2012р. на суму 123 394 грн., отриманою повноважним представником відповідача, товар по даній на накладній прийнято відповідно до акту приймання - передачі, який підписаний без зауважень повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с.18-21).

У відповідності до п. 8.3. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається днем підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі товару, оформленого належним чином (п. 8.4. Договору).

Відповідно до п. 8.5. Договору сторони один раз на місяць складають акти звірок взаєморозрахунків.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.10.2012р. відповідно до якого сума заборгованості становить 294 715,00 грн.

07.03.2013р. відповідач згідно платіжного доручення № 597 (а.с. 28) розрахувався за поставлений товар сплативши 237 745,50 грн.

Відповідно до п. 11.2. покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків сплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

У зв'язку з невчасною оплатою поставленого товару позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.03.2013р. про сплату пені відповідно до умов договору (а.с. 29-31). Вимога отримана відповідачем 25.03.2013р., що підтверджується підписом повноважного представника відповідача на поштовому повідомленні (а.с. 32).

Відповіді на вимогу Відповідач не надав, пеню не сплатив, що і стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня в розмірі 13 160,24 грн. за період з 16.10.2012р. по 07.03.2013р. нарахована вірно та підлягає стягненню в розмірі, заявленому позивачем.

3% річних за період з 16.10.2012р. по 07.03.2013р. включно становлять 2 632,04 грн. та підлягають до стягнення.

Інфляційні втрати в сумі 931,93 грн. за період з грудня 2012 р. по січень 2013р. нараховані вірно та підлягають до стягнення.

Відносно заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов'язання. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Однак, на думку суду, відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України.

Крім того, сторони перебувають у рівних умовах, і несвоєчасна оплата відповідачем за договором тягне за собою заборгованість позивача по його оплатам.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволення заяви відповідача про зменшення пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 13 160,24 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят грн. 24 коп.) - пені; 2 632,04 грн. (дві тисячі шістсот тридцять дві грн. 04 коп.) - 3% річних; 951,93 грн. (дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 93 коп.) - інфляційних втрат; 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 22.10.2013р.