Решение № 34233030, 15.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.13р. Справа № 904/6412/13

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно - виробнича спілка "Діон", с. Малозахарино, Солонянський район, Дніпропетровська область

до В-1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Дніпропетровськ

В-2: Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

В-3: Державного агенства автомобільних доріг України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Грань - Інвест", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Павлов А.Г., представник за довіреністю № 03/01-02 від 03.01.13р.,

Гузь В.Г., представник за довіреністю № б/н від 15.01.13р.

від відповідача 1: Галасун Г.І., представник за довіреністю № б/н від 05.03.13р.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: Муха Р.А., представник за довіреністю № 2940/1/10-8 від 18.09.13р.

третя особа: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно - виробнича спілка "Діон" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач-2), Державного агенства автомобільних доріг України (далі - відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Грань - Інвест" (далі - третя особа) про зобов'язання відповідача-2 укласти з позивачем договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд, загальною площею 522,35 кв.м, в тому числі А-2 - двоповерхового корпусу, площею внутрішніх приміщень - 361,5 кв.м, площею забудови - 221,2 кв.м, В-2 - будівлі складу площею 87,9 кв.м, Е - будівлі гаражу площею 25,2 кв.м, Г - туалет площею 4,9 кв.м, №. 2-7, І - споруди, розташованих на земельній ділянці площею - 1170 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 за ринковою ціною на момент укладення договору відповідно до висновку останньої судової будівельно-технічної експертизи № 250, проведеної в рамках господарської справи № 32/324-09(16/183-07) 24.10.2012р., за вирахуванням витрат на поліпшення майна, проведених позивачем та визначених відповідно до висновку вказаної експертизи та грошових коштів у сумі 627726,00 грн. (з ПДВ), які згідно платіжного доручення № 17 від 15.02.2012р. були сплачені відповідачу-1 у якості розрахунку за викуп орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду від 21.08.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 11.09.13р.

Ухвалою господарського суду від 11.09.13р. відкладено розгляд справи на 10.10.13р.

10.10.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.13р.

15.10.13р. повноважні представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

В свою чергу, повноважений представник відповідача-1 в судовому засіданні просив припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, але 17.09.13р. до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, відповідно якого останній просить справу розглядати без участі повноважного представника-2 з урахуванням поданого відзиву; припинити провадження у даній справі з огляду на наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а у випадку неможливості припинення провадження у справі, відмовити у задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить суд застосувати наслідки закінчення строку позовної давності до відносин між позивачем та відповідачами, та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, витребувані письмові пояснення до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.13р. про відкладення розгляду справи на 10.10.13р., який направлявся на адресу третьої особи та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд вважає, що третя особа про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 14:30 год.

Після перерви, повноважний представник відповідача-1 заявив клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату для надання можливості відповідачу-1 надати додаткові докази в підтвердження своїх заперечень.

Господарський суд клопотання відповідача-1 про відкладення судового засідання на іншу дату відхиляє, оскільки суд вважає, що в матеріалах справи є усі необхідні документи для прийняття судом повного, всебічного та об'єктивного рішення.

В судовому засіданні 15.10.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.1999р. між Регіональним відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець) був укладений договір оренди нежитлових приміщення № 12/17-А (далі-Договір), відповідно до умов п. 1. якого, з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування групу інвентарних об'єктів: в складі будівель загальною площею 659,70кв.м, з наявними побудовами та спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 1170 кв. м, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23, та які перебувають на балансі управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського "Облавтодора". Зазначені об'єкти оренди будуть використовуватись під офіс та складські приміщення.

Відповідно п. 2.1. Договору, позивач вступає у тимчасове платне користування з моменту підписання сторонами Договору, акту приймання - передачі вказаного майна.

Повернення орендованого майна орендодавцю проводиться за актом приймання - передачі (п.2.6. Договору).

Розділом 3 Договору передбачений розмір орендної плати та порядок розрахунків.

В п. 4.2.1. Договору зазначено про те, що позивач має право проводити за власний рахунок поточний ремонт орендного майна.

Позивач має право здійснювати за згодою орендодавця за рахунок власних коштів реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна (п.4.2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.2.5. Договору у випадку, якщо позивач здійснив за власний рахунок та за згодою орендодавця покращення орендованого майна, яке не може бути відокремлено без спричинення шкоди для майна, та його вартість становить не менш 25% балансової вартості будівлі (приміщення, споруди) позивач має право викупу даного об'єкту.

Як зазначено в п.7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 01.08.2004 року.

На виконання умов вищезазначеного Договору, орендодавець передав, балансоутримувач узгодив, а позивач прийняв в оренду передбачене Договором нерухоме майно, що підтверджує Акти приймання - передачі від 01.08.1999р.

До вищезазначеного Договору було укладено декілька додаткових угод.

Позивач звертає увагу суду на те, що орендоване майно на момент укладення вищезазначеного Договору мало статус державного та знаходилось на балансі управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського "Облавтодора". Управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського "Облавтодора" в 2000 році згідно постанови Кабінему Міністрів України від 28.02.2000 року № 420 "Про структуру управління дорожнім комплексом" було реорганізовано в Дніпропетровське державне управління виробничо-технічної комплектації Дніпропетровського обласного об'єднання державних дорожніх підприємств. Наступна реорганізація державного підприємства відбулася в 2002 році, внаслідок чого воно перетворилося в дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Засновником ДП "Дніпропетровський облавтодор" виступило ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", все майно зазначеного державного підприємства, в тому числі і орендоване майно за Договором, було передано до статутного фонду ВАТ "Державна Акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке, в свою чергу, передало дане майно, в тому числі і спірне нерухоме майно, з 2002 року в оперативне управління (в подальшому в господарське відання) дочірнім підприємствам, у тому числі орендоване майно за Договором у господарське відання відповідача-1.

Позивач посилаючись на ч. 1 ст. 268 ЦК УРСР (чинного станом на 2002 рік на час зміни власника нерухомого майна) зазначає про те, що при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. З 2002 року стороною Договору, а саме орендодавцем, замість Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, є Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", тобто відповідач-1, що було оформлено додатковою угодою № 3 до Договору. На теперішній час, як зазначає позивач, Договір є чинним.

Також позивач звертає увагу суду на те, що постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. у справі № 5005/3276/2011 була підтверджена дійсність пункту 4.2.5. Договору та відповідність його вимогам чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що судовими рішеннями у справі №5005/3276/2011 була визнана законність умов Договору, які передбачали виникнення у позивача права власності на нежитлове приміщення по вул. Паторжинського, 23 у м.Дніпропетровську на умовах викупу орендованого приміщення.

Крім того, позивач зазначає про те, що постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2007р. у справі № 39/47-07(8/399-06) також встановлено, що відповідач-1 є власником майна, переданого йому засновником у власність; - здійснюючи право власності, компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності компанії; - на підставі наказу від 20.03.2002р. № 4 з 21.03.2002р. по 31.03.2002р. проведено інвентаризацію і передачу майна Дніпропетровського державного підприємства виробничо-технологічної комплектації "Доркомплект", серед яких комплекс будівель по вул. Паторжинського, 23.

Як зазначає позивач, відповідно до довідки Дніпропетровського обласного управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів "Облавтодор" від 16.02.1999р. № 01-14/32 балансова вартість будівель по вул. Паторжинського, 23 складала (будівля - балансова вартість 67 064,70 грн., залишкова балансова вартість - 2 657,20 грн., будівля складу - балансова вартість 20 825,55 грн., залишкова балансова вартість - 5 198,77 грн.). В акті вартості основних засобів, затвердженим директором ДП "Дніпропетровський облавтодор" від 31.03.2006р. зазначено, що балансова вартість комплексної будівлі по вул.Паторжинського, 23 та будівлі складів складає 87 890 грн. Згідно експертної оцінки, виконаної експертом Придніпровської товарної біржі від 16.07.1999р. вартість об'єкту оцінки (будівель по вул. Паторжинського, 23) до проведених позивачем ремонтних робіт орендованого майна на момент складання договору (01.07.1999р.) складала 112 380 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає про те, що у зв'язку з тим, що орендовані приміщення були передані йому в аварійному стані, який не надавав можливості його використовувати за призначенням, позивачем протягом 2000-2002рр. були проведені поліпшення орендованого майна. При цьому, усі необхідні згоди та дозволи на проведення невід'ємних поліпшень реконструкції адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 були надані Дніпропетровським обласним управлінням по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів "Облавтодор" (лист від 15.03.2002р. № 01-14/178), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (лист від 20.03.2000р. № 12/2-790), Дніпропетровським обласним об'єднанням державних дорожніх підприємств (Дніпропетровський облавтодор) (лист від 31.08.2001р. № 01-14/154а та від 26.09.2001р. № 01-14/198), виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (рішення № 2245 від 21.09.2000р.), Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю по Дніпропетровській області (дозвіл від 28.12.2000р. № 430 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 згідно з проектною документацією, затвердженою та зареєстрованою 27.12.2000р. ГоловАПУ м.Дніпропетровська).

01.04.2000р. позивачем було укладено договір з ПП Сайгаковим С.Є. на виконання невід'ємних поліпшень, 03.09.2001р. договір № 03/09 з ПВПП "Укрконтракт" на реконструкцію будівлі, розташованої за адресою: вул. Паторжинського, 23 в м.Дніпропетровську, та були проведені відповідні будівельні роботи, що підтверджується первинними документами (договорами, кошторисами будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, розрахунками вартості матеріалів, тощо).

Право власності на будівлі та споруди по вул. Паторжинського, 23, як зазначає позивач, було зареєстровано КП "ДМБТІ" в 2006 році. Згідно технічного паспорту складеного станом на 03.04.2006р., двоповерховий корпус, літ. А-2, має площу 361,5 кв.м., загальна площа групи інвентарних об'єктів у складі будівель по вул. Паторжинського, 23 - 522,35 кв.м.

Як зазначає позивач, з метою визначення розміру вартості витрат на будівельні роботи, пов'язані з невід'ємними поліпшеннями орендованого майна по вул. Паторжинського, 23 компетентними органами проводилися численні експертні дослідження, а саме:

- аудиторський висновок про підтвердження витрат на ремонт орендованого нежитлового приміщення по вул. Паторжинського, 23 в м. Дніпропетровську, проведений аудиторською фірмою "Майстер - аудит" від 15.12.2004р.;

- звіт про оцінку долі невід'ємних поліпшень, виконаних позивачем в будівлі по вул.Паторжинського, 23 в м. Дніпропетровську, проведений 30.04.2007р. ПП НВФ "Дніпро-Експерт К";

- висновок № 1660 судової будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.08.2008р.;

- висновок будівельно-технічної експертизи про експертну оцінку створення нової речі в результаті здійсненого капітального ремонту, реконструкції та поліпшення будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 від 26.03.2012р.;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи № 250 від 24.10.2012р., проведеної судовими експертами Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до останньої судової будівельно-технічної експертизи № 250 від 24.10.2012р., проведеної в рамках господарської справи №32/324-09(16/183-07), яка розглядалася господарським судом Дніпропетровської області, вартість виконаних позивачем будівельних робіт з урахуванням невід'ємних поліпшень орендованого майна по вул. Паторжинського, 23 на момент дачі висновку становила 2245504,40 грн., ринкова вартість майна - 3 625 306,00 грн.; частка долі витрат позивача з урахуванням поліпшень майна у співвідношенні до ринкової вартості майна на момент дачі висновку складала: 2 245 504,4/3 625 306=61,9/100=61,9%.

Відтак, вартість частки відповідача-2 з урахуванням невід'ємних поліпшень орендованого майна по вул. Паторжинського, 23, проведених позивачем, на момент дачі висновку у співвідношенні до ринкової вартості становила 3 625 306,00 - 2 245 504,4 = 1379891,60 грн. Частка відповідача-2 складала: 1 379 891,6/3 625 306=38,1%.

Таким чином, в даному випадку, як вважає позивач, ним здійснено поліпшення орендованого майна, які не можуть бути відокремлені без застосування шкоди для цього майна і вартість цих поліпшень склала більш ніж 25% балансової вартості майна (на даний час 1998/100 частки), а отже відповідно до пункту 4.2.5. Договору позивач набув право на викуп будівель по вул. Паторжинського, 23.

Крім того позивач зазначає, що у відповідності зі Статутом відповідача-2 та Інструкцією про порядок продажу основних засобів підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, чинна редакція якої затверджена наказом Державної служби автомобільних доріг України за № 380 від 07.07.2008р., саме відповідач-1 уповноважений здійснювати продаж майна, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України та обліковується на балансі відповідача-1.

З метою реалізації права на викуп орендованого майна, наданого п. 4.2.5. Договору, позивач неодноразово звертався до відповідачів письмово та повідомляв про своє бажання скористатися першочерговим правом викупу нежитлових приміщень, що підтверджується листами № 969/04 від 26.10.05р., № 114/11 від 28.11.2006р., № 127/01-07 від 18.01.2007р., №152/07 від 18.01.2007р., № 15/03 від 28.03.2012р., № 18/02-01 від 18.02.2013р., переважна більшість з яких були просто проігноровані відповідачами.

При цьому, відмова в реалізації права, наданого позивачу п. 4.2.5. Договору, та в укладенні договору купівлі-продажу орендованого приміщення представниками та посадовими особами відповідача-1 та відповідача-2 пояснювалася тим, що Інструкцією про порядок продажу основних засобів підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України встановлений інший порядок відчуження майна, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України ніж в ЦК України, Законі України "Про оренду державного та комунального майна" та укладеному між сторонами договорі оренди № 12/17-АД від 01.08.1999р., а саме продаж на конкурентних засадах - через біржі, на аукціонах. Однак, на думку позивача, такі посилання є необґрунтованими та безпідставними в силу наступного.

По-перше, Інструкція про порядок продажу основних засобів підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України є локальним внутрішнім актом правозастосування відповідача-1 та не є нормативно-правовим актом, оскільки цей документ не пройшов відповідну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

По-друге, відповідно до Конституції України діє принцип верховенства права та ієрархічності нормативно-правових актів, згідно з яким норми законів є нормами вищої юридичної сили та мають пріоритет над нормами внутрішніх локальних актів підприємств, установ та організацій.

Окрім того, згідно досягнутих домовленостей з відповідачем-1 та відповідачем-2 позивачем платіжним дорученням № 17 від 15.02.2012р. перераховано відповідачу-1 - 627726,00 грн. з ПДВ в рахунок вартості частки у спірному приміщенні, які були прийняті та оприбутковані останнім, про що позивачу було видано податкову накладну № 8 від 15.02.2012р.

Як вважає позивач, прийнявши цей платіж відповідач-2 та відповідач-1, що є дочірнім підприємством відповідача-2, фактично підтвердили, що вказані кошти приймаються ними у якості розрахунку за викуп орендованого приміщення на підставі п. 4.2.5. Договору та здійснили дії (конклюдентні), що свідчать про їх волевиявлення до відчуження спірного приміщення саме на користь позивача.

Надалі позивач листом № 15/03 від 28.03.2012р. звернувся до відповідачів та просив повідомити остаточну справедливу викупну ціну частки відповідача-2 у спірному приміщенні по вул. Паторжинського, 23, яка на той час згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1660 від 28.08.2008р. по справі № 16/183-07 складала - 39%, а в грошовому еквіваленті - 1 627 726,00 грн.

У відповідь позивач отримав лист від відповідача-2 за № 1/19-10/782 від 05.04.2012р., в якому повідомлялося, що питання відчуження будівлі по вул. Паторжинського, 23 в м.Дніпропетровську, не може бути розглянуто до набрання законної сили судовими рішеннями в інших пов'язаних справах.

На думку позивача, фактично, така відповідь свідчить про відмову відповідача-2 в реалізації позивачем права викупу орендованого об'єкту, передбаченого пунктом 4.2.5. Договору, оскільки жодне судове рішення не може вплинути на факт дійсності та законності вказаного п. 4.2.5. Договору, встановлений постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. по справі № 5005/3276/2011, яка є остаточною та оскарженню не підлягає.

Натомість листом № 01-14/332 віл 17.04.2007р. відповідач-1 повідомив позивача про факт проведення 25.04.2007р. відкритих торгів з реалізації будівель та споруд по вул.Паторжинського, 23, які, в порушення майнових прав позивача, передбачених ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу та п. 4.2.5. Договору, та всупереч існуючих судових заборон (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2007р. по справі № 12/77-07), були незаконно проведені з оголошенням переможця цих торгів - ЗАТ "Грань-Інвест". Станом на теперішній час, господарськими судами розглядається справа № 32/5-08 про визнання недійсними відкритих торгів від 25.04.2007р.

Як зазначає позивач, за вказаних обставин, на даний момент відповідачами не визнається право позивача на викуп будівель по вул. Паторжинського, 23 в м.Дніпропетровську, яке було закріплено за ним відповідно до Договору, та створюються перешкоди в реалізації його права, а відтак порушені права позивача потребують правового захисту у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить зобов'язати відповідача-2 укласти з позивачем договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд, загальною площею 522,35 кв.м, в тому числі А-2 - двоповерхового корпусу, площею внутрішніх приміщень - 361,5 кв.м, площею забудови - 221,2 кв.м, В-2 - будівлі складу площею 87,9 кв.м, Е - будівлі гаражу площею 25,2 кв.м, Г - туалет площею 4,9 кв.м, №. 2-7, І - споруди, розташованих на земельній ділянці площею - 1170 кв.м за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 за ринковою ціною на момент укладення договору відповідно до висновку останньої судової будівельно-технічної експертизи № 250, проведеної в рамках господарської справи № 32/324-09(16/183-07) 24.10.2012р., за вирахуванням витрат на поліпшення майна, проведених позивачем та визначених відповідно до висновку вказаної експертизи та грошових коштів у сумі 627 726,00 грн. (з ПДВ), які згідно платіжного доручення № 17 від 15.02.2012р. були сплачені відповідачу-1 у якості розрахунку за викуп орендованого приміщення.

Відповідач-1 вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2008р. залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.08р., у справі №39/684-07, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що виключає можливість провадження у даній справі.

Крім того, відповідач-1 зазначає про те, що:

- фактично позовні вимоги заявлені лише до відповідача-2, позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-3 не заявлені, що позбавляє можливості відповідача-1 надати заперечення в частині вимог, що ставляться саме до відповідача-1;

- відсутні відомості щодо ринкової вартості майна на даний момент, ринкова вартість згідно останньої судової будівельної експертизи визначена станом на 24.10.2012 р., тобто майже рік тому;

- твердження позивача, що сплачені ним грошові кошти в сумі 627 726 грн. є підтвердженням наміру позивача здійснити викуп майна згідно п. 4.2.5. Договору спростовується наступним: позовні вимоги щодо укладання договору купівлі-продажу заявлені до відповідача-2, а зазначені кошти перераховані на рахунок відповідача-1; листом 23/04-01 від 23.04.2012р., яким позивач просить відповідача-1 зарахувати вказані кошти в рахунок погашення заборгованості з орендної плати, а решту повернути; листом №13/04-01 від 13.04.2012 р., яким позивач просить відповідача-1 негайно повернути зазначені кошти;

- Договором № 12/17-АД від 01.08.1999р. не встановлено порядок реалізації п. 4.2.5. цього Договору, отож твердження позивача щодо порушення відповідачами умов п. 4.2.5. даного Договору є безпідставним;

- в позовній заяві позивач не зазначає конкретної норми законодавства, якою безпосередньо врегульовано порядок викупу орендованого майна, можливість якого передбачена п. 4.2.5. Договору, отож відповідно позивачем не зазначено конкретну норму законодавства, що була порушена відповідачами;

- фактично п. 4.2.5. Договору встановлює право орендаря на приватизацію цього майна в порядку, визначеному для набуття у власність державного майна, отож, з моменту передачі майна до статутного фонду відповідача-2 норми законодавства, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 2269-ХІІ), Закону України "Про приватизацію державного майна" (№ 2163-ХП) не можуть регулювати порядок приватизації (викупу) цього майна;

- відповідно до статутних документів відповідача-1 та відповідача-2 питання щодо відчуження майна, зокрема, порядок його реалізації встановлюється відповідними інструкціями, якими визначено, що реалізація майна може здійснюватися виключно на конкурентних засадах, що в свою чергу, не передбачає можливості укласти договір купівлі-продажу майна з одним покупцем;

- право позивача на викуп майна згідно п. 4.2.5. Договору та переважне право орендаря перед іншими особами на придбання майна, що орендується, згідно ч. 2 ст. 777 ЦК України, мають різну правову природу (право на викуп згідно п. 4.2.5. Договору виникає з нормативно-правових актів, що регулюють питання оренди та приватизації державного та комунального майна), отож одночасне посилання позивача на порушення вказаних прав є необґрунтованим);

- переважне право орендаря перед іншими особами на придбання майна, що орендується, згідно ч. 2 ст. 777 ЦК України, порушено не було, оскільки до проведення торгів позивач був повідомлений про їх проведення, мав можливість прийняти у них участь та реалізувати своє переважне право на викуп майна в порядку ст. 777 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 вважає вимоги позивача необґрунтованими та незаконними.

Повноважний представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, але 17.09.13р. до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов, відповідно якого останній просить справу розглядати без участі повноважного представника-2 з урахуванням поданого відзиву; припинити провадження у даній справі з огляду на наявність рішення господарського суду Дніпропетровської області між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а у випадку неможливості припинення провадження у справі, відмовити у задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обставини викладені у відзиві відповідача-2, як на підставу своїх заперечень, слово в слово співпадають з обставинами викладеними відповідачем-1.

Відповідач-3 позовні вимоги не визнає та просить суд застосувати наслідки закінчення строку позовної давності до відносин між позивачем та відповідачами, та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідач-3 посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Інструкцію про порядок списання та продажу майна ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", яка затверджена наказом від 23.02.2012р. № 24, зазначає про те, що відчуження зазначеного у позові нерухомого майна відповідача-2 є можливим виключно на конкурентних засадах. Відчуження об'єкта нерухомого майна одному покупцеві без проведення конкурсу (на чому наполягає позивач) було б грубим порушенням вимог статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Крім того, відповідач-3 звертає увагу суду на те, що згідно до пункту 6.8. Статуту ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 16.03.2011 р. № 73, відчуження нерухомого майна та майна первісною вартістю понад 100 тис. гривень може здійснюватися виключно за дозволом Вищого органу управління - Укравтодор. Відповідач-2 не звертався до Укравтодору за отриманням дозволу на продаж позивачу зазначеного у позові майна без проведення аукціону чи конкурсу, а Укравтодор не погоджував здійснення такого продажу. В свою чергу, погодження Укравтодором такого продажу являло б собою грубе порушення вимог законодавства. Навпаки, за зверненням відповідача-2 колегією Укравтодору було прийнято Рішення № 19 від 29.03.2007р. "Про доцільність продажу майна ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", яке введено в дію наказом Укравтодору № 147 від 29.03.2007р. "Про введення в дію рішення колегії від 29.03.2007р. № 19". Вищевказаним рішенням було передбачено здійснення продажу зазначеного у позові нерухомого майна шляхом його продажу на конкурентних засадах, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Також відповідач-3 вважає, що пункт 4.2.5. Договору не відповідає вимогам законодавства на момент укладення договору, а відтак згідно із статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР вважається недійсним.

Посилаючись на статтю 16 Цивільного кодексу України, відповідач-3 зазначає, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту прав особи як встановлення судом обов'язку орендодавця укласти із орендарем договір купівлі - продажу об'єкту оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За викладених обставин, відповідач-3 вважає, що судовий позов про зобов'язання особи укласти правочин суперечить суті договірних відносин та нормам законодавства, дотримання вимог яких є необхідними для дійсності правочину.

Крім того, посилаючись на ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України відповідач-3 зазначає про те, що до матеріалів позовної заяви долучено копію листа позивача від 18.01.2007р. вих. № 127/01-07, в якому позивачем ставиться питання про надання йому права на першочергове придбання спірних об'єктів нерухомості. На вищевказаному листі проставлено штамп ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про надходження листа від 23.01.2007р., а отже позовна давність щодо звернення до суду із відповідним позовом закінчилась ще 23.01.2010р. Клопотання про визнання причин пропуску позовної давності позивачем не заявлялося, жодних обставин які б свідчили про поважність причин пропуску у позові не наведено.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ч. 1. ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1. ст. 13 Цивільного кодексу України), а цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1. ст. 14 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України суд може захистити порушене право чи охоронюваний законом інтерес у спосіб, встановлений договором або законом.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Серед засобів захисту прав та законних інтересів є: визнання наявності або відсутності прав, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011р. у справі № 5005/3276/2011 за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" про визнання недійсним п. 4.2.5 договору оренди нежитлових приміщень №12/17-АД від 01.08.1999 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Акціонерним товариством закритого типу "Аграрно-виробнича спілка "Діон", в задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. у справі №5005/3276/2011 касаційна скарга Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" була залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011р. - без змін.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що суди всіх інстанцій дійшли до висновку про те, що оскаржуваний пункт за своїм змістом не суперечить діючому законодавству України, яке передбачало та передбачає можливість викупу орендарем об'єкта оренди відповідно до діючого законодавства.

Крім того, в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. у справі № 32/5-08 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" про визнання недійсними відкритих торгів №12 товарної біржі "Київська агропромислова біржа", проведені 25.04.2007 року в частині реалізації будівель та споруд, що обліковуються на балансі філії "Дніпропетровський доркомплект" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" і знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23, встановлено, що участь позивача у відкритих торгах на рівних умовах з іншими учасниками є порушенням його прав, оскільки позивач повинен приймати участь у торгах і пропонувати свою ціну, починаючи з мінімальної ціни лоту, яка вже включає вартість здійснених поліпшень. Таким чином, пропозиція відповідача позивачу прийняти участь у відкритих торгах не тільки не забезпечує реалізацію позивачем переважного права на викуп орендованого майна, а взагалі ставить позивача у нерівні умови з іншими учасниками торгів, оскільки позивач, у випадку участі у торгах, повинен повторно оплатити вартість здійснених ним же поліпшень орендованого майна. Крім того, в рішенні зазначено, що створення умов, коли позивач змушений повторно оплачувати вартість здійснених ним же поліпшень орендованого майна є порушенням його права власності на належні йому грошові кошти, які позивач повинен буде сплатити у випадку визнання його переможцем торгів (у розмірі вартості вже здійснених поліпшень). Таким чином, проведення відповідачем торгів без врахування у ціні, за якою позивач може викупити орендоване майно, вартості поліпшень, є порушенням прав позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.13р. у справі № 32/5-08 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. залишено без змін. Крім того, в постанові апеляційним судом зазначено про те, що та обставина, що позивач не звертався до суду з позовом про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу не спростовує наявності у позивача права на викуп, передбаченого умовами договору оренди.

Посилання відповідача-3 на постанову Верховного Суду України від 10.10.12р. у справі № 6-110цс12 до уваги судом не береться, оскільки до даної справи висновки Верховного Суду України не можуть бути застосовані в порядку ст. 11128 ГПК України, тому що відображені в постанові правовідносини регулюються іншими правовими нормами і не є тотожними правовідносинам у даній справі.

Враховуючи вищевикладені рішення судів різних інстанцій, суд робить висновок про те, що позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду за захистом порушеного права, оскільки судами встановлено порушення його права.

Посилання відповідачів на те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2008р. залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.08р., у справі № 39/684-07, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Господарський суд звертає увагу на те, що на час прийняття вищевказаного рішення від 21.04.08р. у справі № 39/684-07 були чинні судові рішення, якими п. 4.2.5. Договору було визнано недійсним. Як за суб'єктним складом сторін у спорі так і за підставами позову провадження у даній справі відрізняється від провадження у справі № 39/684-07. Крім того, на даний час п. 4.2.5. Договору є чинним та визнаний судами таким, що за своїм змістом не суперечить діючому законодавству України.

Суд також зазначає про те, що сторонами не заперечується той факт, що на даний час Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, відповідно до умов статті 764 Цивільного кодексу України. Позивач сплачує орендну плату за орендоване приміщення, а відповідач-1 приймає оплату без будь-яких заперечень або зауважень.

Клопотання відповідача-3 про застосування наслідків закінчення строку позовної давності до відносин між позивачем та відповідачами задоволенню не підлягає, оскільки на даний час Договір є чинним, а крім того з вищевказаних рішень судів різних інстанцій можна зробити висновок, що позивач не порушив строку позовної давності.

Судом встановлено, що позивачем протягом 2000-2002рр. були проведені поліпшення орендованого майна. При цьому, усі необхідні згоди та дозволи на проведення невід'ємних поліпшень реконструкції адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 були надані Дніпропетровським обласним управлінням по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних шляхів "Облавтодор" (Т-1. а.с. 35 - лист від 15.03.2002р. № 01-14/178), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Т-1, а.с. 40 - лист від 20.03.2000р. № 12/2-790), Дніпропетровським обласним об'єднанням державних дорожніх підприємств (Дніпропетровський облавтодор) (Т-1, а.с. 41, 42 - лист від 31.08.2001р. № 01-14/154а та від 26.09.2001р. № 01-14/198), виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (Т-1, а.с.38 - рішення № 2245 від 21.09.2000р.), Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю по Дніпропетровській області (Т-1, а.с. 39 - дозвіл від 28.12.2000р. № 430 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту адміністративної будівлі по вул. Паторжинського, 23 згідно з проектною документацією, затвердженою та зареєстрованою 27.12.2000р. ГоловАПУ м. Дніпропетровська).

01.04.2000р. позивачем було укладено договір з ПП Сайгаковим С.Є. на виконання невід'ємних поліпшень, 03.09.2001р. договір № 03/09 з ПВПП "Укрконтракт" на реконструкцію будівлі, розташованої за адресою: вул. Паторжинського, 23 в м.Дніпропетровську, та були проведені відповідні будівельні роботи, що підтверджується первинними документами (Т-1, а.с. 43-138 - договорами, кошторисами будівельних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, розрахунками вартості матеріалів, тощо).

Крім того, суд бере до уваги той факт, що компетентними органами проводилися численні експертні дослідження з метою визначення розміру вартості витрат на будівельні роботи, пов'язані з невід'ємними поліпшеннями орендованого майна по вул.Паторжинського, 23, а саме:

- аудиторський висновок про підтвердження витрат на ремонт орендованого нежитлового приміщення по вул. Паторжинського, 23 в м. Дніпропетровську, проведений аудиторською фірмою "Майстер - аудит" від 15.12.2004р. (Т-1, а.с. 139-141);

- звіт про оцінку долі невід'ємних поліпшень, виконаних позивачем в будівлі по вул.Паторжинського, 23 в м. Дніпропетровську, проведений 30.04.2007р. ПП НВФ "Дніпро-Експерт К";

- висновок № 1660 судової будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.08.2008р. (Т-1, а.с. 149-176);

- висновок будівельно-технічної експертизи про експертну оцінку створення нової речі в результаті здійсненого капітального ремонту, реконструкції та поліпшення будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 від 26.03.2012р. (Т-1, а.с. 177-183);

- висновок судової будівельно-технічної експертизи № 250 від 24.10.2012р., проведеної судовими експертами Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (Т-1, а.с. 187-208).

Господарський суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.12р. у справі №32/324-09(16/183-07), встановлений факт виконаних позивачем будівельних робіт з урахуванням невід'ємних поліпшень орендованого майна по вул. Паторжинського, 23.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем здійснено поліпшення орендованого майна, які не можуть бути відокремлені без застосування шкоди для цього майна і вартість цих поліпшень склала більш ніж 25% балансової вартості майна, а отже відповідно до пункту 4.2.5. Договору позивач набув право на викуп будівель по вул.Паторжинського, 23.

Так господарський суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи є докази того, що відповідачі не заперечували та надали згоду позивачу щодо відчуження орендованого майна по вул. Паторжинського, 23 з урахуванням вартості поліпшень (Т-2, а.с. 189, 192).

Крім того, суд бере до уваги той факт, що згідно вищевказаних домовленостей з відповідачем-1 та відповідачем-2 позивачем платіжним дорученням № 17 від 15.02.2012р. (Т-1, а.с. 212) перераховано відповідачу-1 суму в розмірі 627 726,00 грн. з ПДВ, в рахунок вартості частки у спірному приміщенні, які були прийняті та оприбутковані останнім, про що позивачу було видано податкову накладну № 8 від 15.02.2012р. (Т-1, а.с.213).

Посилання відповідача-1 на лист № 23/04-01 від 23.04.2012р., яким позивач просить відповідача-1 зарахувати вказані кошти в рахунок погашення заборгованості з орендної плати, а решту повернути (Т-2, а.с. 59) та на лист №13/04-01 від 13.04.2012 р., яким позивач просить відповідача-1 негайно повернути зазначені кошти (Т-2, а.с.60) до уваги судом не беруться, оскільки з тексту зазначених листів вбачається, що позивачем кошти були перераховані в рахунок вартості частки у спірному приміщенні, а оскільки питання про купівлю-продаж приміщень не вирішується, то позивач був змушений просить про повернення перерахованих коштів.

На час проведення судового засідання перераховані кошти в розмірі 627 726,00 грн., як часткова сплата вартості спірного майна в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу, позивачу відповідачем-1 так і не повернуто.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Враховуючи той факт, що Договором та чинним законодавством України передбачено право викупу об'єкта оренди, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по справі слід покласти на відповідача-1, оскільки спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх обов'язків по Договору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 51, код ЄДРПОУ 31899285) укласти з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" (52451, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Малозахарино, код ЄДРПОУ 25516791, р/р 26008113117001 у ПАТ "Приватбанк", МФО 305299) договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів у складі будівель та споруд, загальною площею 522,35 кв.м, в тому числі А-2 - двоповерхового корпусу, площею внутрішніх приміщень - 361, 5 кв.м., площею забудови - 221,2 кв.м, В-2 - будівлі складу площею 87.9 кв.м, Е - будівлі гаражу площею 25,2 кв.м, Г - туалет площею 4,9 кв.м, № 2-7, І - споруди, розташованих на земельній ділянці площею - 1170 кв.м. за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 23 за ринковою ціною на момент укладення договору відповідно до висновку останньої судової будівельно-технічної експертизи № 250, проведеної в рамках господарської справи № 32/324-09(16/183-07) 24.10.2012р., за вирахуванням витрат на поліпшення майна, проведених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" (52451, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Малозахарино, код ЄДРПОУ 25516791) та визначених відповідно до висновку вказаної експертизи та грошових коштів у сумі 627726,00 грн. (з ПДВ), які згідно платіжного доручення № 17 від 15.02.2012р. були сплачені Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 24. код ЄДРПОУ 31950828) у якості розрахунку за викуп орендованого приміщення.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 24, код ЄДРПОУ 31950828) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон" (52451, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Малозахарино, код ЄДРПОУ 25516791, р/р 26008113117001 у ПАТ "Приватбанк", МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 21.10.13р.