Решение № 34215739, 15.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

15.10.2013 року

Справа № 127/16676/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Борисюк І.Е.

За участю: секретаря Пророк О.С.,

законного представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ПАТ «Банк Фінанси та кредит», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: служба у справах дітей Вінницької міської ради та ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, з позовом до ВАТ «Банк Фінанси та кредит» про визнання договору іпотеки недійсним.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року задоволено позовні вимоги ЗАТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_2 за кредитним договором № 46-33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року на загальну суму 2 007 236, 36 гривень. В забезпечення виконання боргових зобов'язань по вищевказаному кредитному договору ОСОБА_5 15.04.2008 року укладено іпотечний договір згідно якого вона передала в іпотеку житловий будинок з прибудовами АДРЕСА_2. В подальшому Староміським відділом ДВС МУЮ 26.08.2010 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт 18.02.2011 року та 29.10.2012 року повторно на вищевказаний будинок. Надалі призначено оцінювача, який визначив вартість будинку та виставлено його на публічні торги. Разом з тим, поза увагою залишений той факт, що у даному будинку прописана та фактично мешкає малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна допускається лише зі згоди органу опіки та піклування. Не дивлячись на те, що право власності на будинок набуто ОСОБА_5 26.12.2005 року, а шлюб із ОСОБА_2 укладено 13.02.2007 року, слід стверджувати, що даний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки вони фактично перебували з 07.11.1998 року по 13.07.2005 року у шлюбі, вели спільне господарство, від шлюбу мають двох дітей. Згоди ОСОБА_2 на укладення договору іпотеки не давав.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання недійсним договору іпотеки від 15.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та зняття арешту з житлового будинку з прибудовами АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 18.09.2013 року, занесеною до журналу судового засідання, відповідача ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» замінено на правонаступника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит».

Законний представник та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просили їх задовільнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Надав суду письмові заперечення.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача просила задовольнити позов.

Представник служби у справах дітей ВМР в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.04.2008 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 1276. Даний іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_5, як майновий поручитель ОСОБА_8 передала в заставу нерухоме майно, а саме: житловий будинок з прибудовами та господарськими спорудами АДРЕСА_2, було укладено в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 46-33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року. Того ж дня, 15.04.2008 року, нотаріусом зареєстрована в реєстрі за № 1277 заборона відчуження житлового будинку з прибудовами та господарськими спорудами АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_5, до припинення дії договору іпотеки. (а.с. 12-14)

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено. Солідарно стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 46-33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року в загальній сумі 2 007 236, 36 гривень. В задоволенні позову ОСОБА_8 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору № 46-33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року недійсним відмовлено. В позовах ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, укладеними відповідно 15 квітня та 15 травня 2008 року відмовлено. (а.с. 7-8)

Згідно реєстраційного посвідчення від 23.01.2006 року житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 належить в цілому на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11 26.12.2005 року за реєстровим № 5283. (а.с. 34) Дана обставина зазначена в п. 4 умов іпотечного договору від 15.04.2008 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого повторно Відділом РАЦС ВМУЮ Вінницької області 17.05.2010 року, ОСОБА_6, батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_5, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 30)

Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Судом звернуто увагу на те, що при укладенні іпотечного договору, який було підписано сторонами і посвідчено нотаріально, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та врегульовано питання щодо наявності права користування даним нерухомим майном (житловим будинком з прибудовами та господарськими спорудами АДРЕСА_2) малолітніми та/чи неповнолітніми особами.

Так, відповідно до п. 6 іпотечного договору від 15.04.2008 року ОСОБА_5 засвідчила і гарантувала, зокрема, наступне: вся інформація, надана іпотекодержателю, щодо предмета іпотеки на момент укладення цього договору, є достовірною; предмет іпотеки є її власністю; предмет іпотеки не підлягає вилученню і вільний від будь-яких зобов'язань (в т.ч. не передано в оренду або інше користування, не закладено, не подаровано, не передано повністю або частково), крім тих, що передбачені цим договором; предмет іпотеки не є часткою, паєм, не є предметом, право власності на який або право користування яким, внесено до статутних фондів, підприємств, а також не продано будь-яким іншим чином; на момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору про які вона не повідомила іпотекодержателя; права на предмет іпотеки третім особам не передано, не знаходиться під обтяженням; при укладенні цього договору іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користування даним предметом іпотеки; за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримавати іпотекодавець, а також відсутні малолітні чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки. (а.с. 70)

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Нормами статтей 203 та 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників правочину є вільним і відповідає їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

15.04.2008 року ОСОБА_2 надав згоду на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_5 житлового будинку з прибудовами та господарськими спорудами АДРЕСА_2, як забезпечення зобов'язань ОСОБА_8 для отримання кредиту в ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», згідно кредитного договору № 46-33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року. При цьому ОСОБА_2 заявив, що такий правочин не суперечить інтересам їх сім'ї та погоджується з тим, щоб умови договору іпотеки нерухомості визначалися його дружиною самостійно. Дана заява була посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрована в реєстрі за № 1274. (а.с. 75)

Враховуючи вище зазначене, твердження законного представника ОСОБА_2 про відсутність його згоди на укладення договору, є безпідставними і спростовуються.

Також, судом прийнято до уваги, що на момент укладення іпотечного договору ОСОБА_2 не перебував у шлюбі із ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 13.07.2005 року відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. (а.с. 28) Згідно довідки № 5918-67 від 08.12.2005 року ОСОБА_5 перебувала у шлюбних відносинах із ОСОБА_2 з 07.11.1998 року по 13.07.2005 року. (а.с. 27) Вдруге шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було зареєстровано 13.02.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. (а.с. 29)

Суд не приймає до уваги посилання законного представника ОСОБА_6 ОСОБА_2 на його проживання однією сім'єю із ОСОБА_5 без шлюбу в період з 07.11.1998 року по 13.07.2005 року і твердження про те, що іпотечне майно є об'єктом їх спільної сумісної власності, оскільки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, як і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов'язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі факти встановлені. Належних та допустимих доказів щодо вище зазначених тверджень ОСОБА_2 суду надано не було. У зв'язку із цим такі твердження не впливають на зміст правовідносин, які склались у зв'язку із укладенням договору іпотеки, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірної квартири (предмета іпотеки) була ОСОБА_5, яка при посвідченні цього договору це зазначила. В зв'язку з перебуванням ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі на момент укладення іпотечного договору, ії чоловік - ОСОБА_2 надав нотаріально посвідчену згоду на укладання іпотечного договору, що встановлено судом.

Окрім того, судом звернуто увагу на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах своєї малолітньої дитини - ОСОБА_6, а не в своїх власних інтересах. Відповідно посилання на те, що іпотечне майно є його із ОСОБА_5 спільною сумісною власністю та на начебто відсутність його згоди на укладення договору іпотеки, суд вважає необґрунтованими. Підставою для звернення до суду стало порушення прав малолітньої особи, як то визначено її законним представником, а не захист порушених чи невизнаних прав самого ОСОБА_2

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_6 право власності на предмет іпотеки на момент укладання договору іпотеки не мала.

Згідно довідки № 517 від 14.03.2008 року, виданої КК «Лівобережний» ОСОБА_5, остання дійсно прописана та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 74)

Відповідно до вище зазначеної довідки, яка була надана нотаріусу на момент укладення іпотечного договору, що було визнано сторонами по справі, жодних інших осіб, які були б зареєстровані чи проживали в будинку не було.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до домової книги малолітня ОСОБА_6 до 14.08.2009 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і лише з 14.08.2009 року - за адресою: АДРЕСА_2. (а.с. 35-36)

Відповідно до довідки № 759д/вих3 від 17.03.2011 року, виданої КП «ВМБТІ» станом на 10.03.2011 року ОСОБА_2 мав 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яку подарував 16.02.2010 року. (а.с. 68)

Із заяви ОСОБА_2, посвідченої нотаріально 15.04.2008 року, тобто на момент укладення іпотечного договору, вбачається, що його адреса проживання: АДРЕСА_1. (а.с. 75)

Згідно довідки № 709 від 12.05.2009 року, виданої КК «Лівобережний», ОСОБА_5, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 за вказаною адресою постійно не проживає, а лише періодично з'являється з метою догляду за будинковолодінням та присадибною ділянкою. (а.с. 67)

Окрім того, ОСОБА_5, звертаючись до суду із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 29.05.2009 року по справі № 2-813/09, особисто зазначила, що вона постійно проживає із своєю сім'єю не за місцем реєстрації, а за місцем проживання її чоловіка та дітей - за адресою: АДРЕСА_1, пославшись при цьому на довідку КК «Лівобережний». (а.с. 64-66)

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15.06.2009 року встановлено, що ОСОБА_5 проживають не за місцем реєстрації, а за місцем їх фактичного проживання, тобто АДРЕСА_1, що знаходиться в Замостянському районі м. Вінниці, що у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. (а.с. 61)

Отже, судом встановлено, що на момент укладення іпотечного договору малолітня ОСОБА_6 проживала і була зареєстрована за місцем реєстрації і проживання свого батька ОСОБА_2 - за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що попередня згода органів опіки та піклування на укладення іпотечного договору не була потрібна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заява представника відповідача про застосування позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки хоч і про порушення прав малолітньої ОСОБА_6 її законний представник міг довідатись на момент надання згоди на укладення іпотечного договору, тобто 15.04.2008 року, однак згідно ч. 4 ст. 261 ЦК України: у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим і недоведеним належними доказами.

Суд вважає, що підстави, визначені законним представником ОСОБА_6 ОСОБА_2 для визнання іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк Фінанси та кредит» 15.04.2008 року, недійсним - відсутні. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у визнанні іпотечного договору недійсним, відповідно відсутні підстави й для зняття арешту з будинку, накладеного у зв'язку з посвідченням цього договору.

Оскільки в задоволенні позову судом відмовлено в повному обсязі, відповідно, враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи вище викладене, керуючись Конституцією України, п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 29, 32, 203, ч. 1 ст. 215, ч. 4 ст. 261, ст. 627 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, до ПАТ «Банк Фінанси та кредит» про визнання договору іпотеки від 15.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк Фінанси та кредит», недійсним та зняття арешту з житлового будинку з прибудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: