№ 3420266, 05.08.2008, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                              Справа №2-а-3805/08

          05 серпня  2008 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Іванова Е.А.

при секретарі –Мезнер О.Е.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області до Кодимської автотранспортної колони про стягнення заборгованості по страховим внескам  та пені на суму 12033,37грн.,

В С Т А Н О В И В:

        Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області звернулось до суду з позовом у якому просить стягнути на його користь з Кодимської автотранспортної колони заборгованість по страховим внескам на суму 8397,25грн. та пені на суму 3636,12грн., обґрунтовуючи це тим, що відповідач не проводить в повному обсягу та в установлені строки сплату страхових внесків на пенсійне страхування.

    Відповідач в судове засідання не з’явився про дату час та місце судового засідання був тричі повідомлений належним чином(а.с.27,29,34).

    Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини, та відповідні їм правовідносини.

     Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

     За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

    Ст.. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N2181-III, передбачено, що установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України, які здійснюють перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

      Згідно ст..15 Указу Президента України «Про положення про Пенсійний фонд України» від 01.03.2001р.  Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

      Визначення управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ N8-2 від 30.04.2002.

      Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій, застосовує фінансові санкції.

     Отже, спір за участю управління Пенсійного фонду та суб'єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до Пенсійного фонду є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду, та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

     Крім того, під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, визначений ч. 2 ст. 17 КАС, зазначена справа не підпадає.

     Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

      Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

       Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

       Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

        Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

        Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

          Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

          Станом на 01.01.2008 р. за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України.

          Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

        Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

        Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

         Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

        У відповідності до вищенаведених норм розрахована спірна сума страхових внесків, що не сплачена відповідачем за період з 20.04.2007 р. по 20.12.2007 р. складає 8397,25 грн.

        Наведенні розрахунки позивача відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.

        Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується копією  облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України – відповідача (а.с.43-46).

        Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

        Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

        Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

        Відповідно до ч.  1, 2 ст.106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

        Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

           Кодимська автотранспортна колонна зареєстрована Кодимською райдержадміністрацією Одеської області 05 квітня 2000 року, та як платник страхових внесків знаходиться на обліку у позивача (а.с.8).

      Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  визначених ним самостійно у щомісячних розрахунках суми страхових  внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  (а.с.8-16) у період з 01.03.2007р. до 01.12.2007 року Управлінням Пенсійного фонду України в Кодимському районі  04.01.2007 року були прийняті та спрямовані на його адресу: рішення  №145 від 23.03. 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у розміру 3162,93грн. за несплату, несвоєчасну сплату страхових внесків, яке було отримано відповідачем 17.04.2007 року, про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с.17); та рішення №311 від 05.06.2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені у розміру 628,27грн. за несплату, несвоєчасну сплату страхових внесків, яке було отримано відповідачем 20.06.2007 року, про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с.18).    

         Згідно п.п.2) п.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

           Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

        Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

       Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 8397,25грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України –відповідача, розрахунком про стан заборгованості, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

     Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

     Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

       Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області до Кодимської автотранспортної колони задовольнити.

           Стягнути з Кодимської автотранспортної колони (розташованої : Одеська область  м.Кодима вул.Садова 3 код ЕДРПОУ 30820062) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кодимському районі Одеської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 8397,25грн. та пені на суму 3636,12грн.

     Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11 серпня 2008 року.

                 Суддя                                                                               Е.А.Іванов