Постановление суда № 34201031, 09.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

09.10.2013р. Справа № 5008/894/2012

Суддя Ремецькі О.Ф.

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м. Ужгород від 01.08.2013р. №301 на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі №5008/894/2012

у справі №5008/894/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району

ДО публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 550 000 грн. зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення № 11 від 21.10.2011р.

за участю представників:

від заявника - Попович А.А. - представник за довіреністю від 19.06.2012р.

від позивача - Філінова К. - представник за довіреністю від 19.06.2012р.

від відділу ДВС - Венжега М.Р. - заступник начальника, представник за довіреністю №08/4502/13 від 16.08.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. у справі № 5008/894/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транскарпатбуд», с.Ляхівці Ужгородського району Закарпатської області до публічного акціонерного товариства «Інтурист-Закарпаття», м.Ужгород про стягнення суми 550000,00 грн. зайво сплачених коштів згідно платіжного доручення № 11 від 21.10.2011р. задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 550000,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012р. дану ухвалу залишено без змін.

На виконання вказаної ухвали суду МВ ДВС Ужгородського МРУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника від 26.10.2012 року та постанову про арешт коштів боржника від 30.10.2012 року.

Постановою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 09.11.2012р. серії ВП №34791692 на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. у справі №5008/894/2012.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.12.12 у справі №5008/894/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району задоволено повністю та стягнуто з публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття", м. Ужгород суму 550 000 грн. боргу, а також суму 11000 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. На виконання вказаного рішення 15.01.13 видано наказ.

31.01.2013р. постановою міського відділу державної виконавчої служби

Ужгородського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з

виконання наказу №5008/894/2012 господарського суду Закарпатської області.

Публічне акціонерне товариство «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м. Ужгород звернулось до суду із заявою в порядку вимог ст. 121.2 ГПК України від 01.08.2013р. №301 на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі №5008/894/2012 з огляду на те, що відділом ДВС безпідставно відмовлено у знятті арешту з грошових коштів боржника з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 08.08.2013р. розгляд скарги позивача призначено на 16.03.2013р.

Представник відповідача доводи, викладені ним у поданій суду скарзі підтримує в повному обсязі.

Позивач свого представника в судове засідання не направив та письмово викладеної позиції з приводу доводів скаржника суду не подав.

Відділ ДВС свого представника в судове засідання не направив, письмово викладеної позиції з приводу доводів заявника суду не подав.

Оскільки, неявка представників позивача та відділ ДВС, а також необхідність витребувати додаткові докази перешкоджає вирішенню спору по суті то розгляд скарги було відкладено на 05.09.2013р.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. розгляд скарги було відкладено на 18.09.2013р.

Ухвалою суду від 18.09.2013р. розгляд скарги було відкладено на 01.10.2013р.

У зв'язку з повторною неявкою представників сторін та відділу ДВС розгляд скарги було відкладено на 09.10.2013р.

Представник заявника в судове засідання з'явився та просить подану ним скаргу задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Зокрема, в обгрунтування своєї позиції вказує на те, що накладений постановами МВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 26.10.2012 року та від 30.10.2012 року арешт повинен бути знятий, оскільки, ухвалою суду від 12.10.2012 року передбачено вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти саме до вирішення спору по суті, а так як рішення по справі №5008/894/2012. яким спір вирішено по суті, винесено судом ще 17 грудня 2012 року, підстави для забезпечення позову у вигляді арешту відпали; також зазначає, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.06.2013 року по справі 5008/894/2012 надано розстрочку виконання рішення суду строком на 7 років, відтак, погашення заборгованості в межах наказу №5008/894/2012 повинне відбуватися згідно з встановленим судом графіком розстрочення протягом 7 років шляхом щомісячного погашення суми боргу рівними частинами, а накладений судом арешт на рахунки боржника повинен бути знятий відділом ДВС.

Просить суд врахувати те, що на даний момент погашення заборгованості ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" перед стягувачем по даному виконавчому провадженні здійснюється саме на умовах розстрочення заборгованості, ш;о свідчить про відсутність підстав для арешту грошових коштів товариства, оскільки фактичний строк виконання рішення суду не настав. Необхідно врахувати також те, ш;о розстрочка виконання рішення надана судом саме з огляду на складне матеріальне становище товариства, з метою попередження його банкрутства та для забезпечення реального виконання рішення суду.

ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" здійснюється своєчасне погашення боргу згідно графіку розстрочення та заборгованість товариства по виконанню даного судового рішення зменшена, оскільки здійснюється її часткове погашення.

Вважає, що на даний момент підстави для арешту коштів, що знаходяться на рахунках боржника, у вигляді заходів забезпечення позову, накладених до вирішення спору по суті відпали, оскільки даний спір вирішено судом по суті та винесено рішення, крім того, наданою судом розстрочкою змінено порядок погашення суми боргу, яка, на даний час, у зв'язку з її частковим погашенням боржником зменшилася, що свідчить про необґрунтованість накладеного органом ДВС арешту на кошти у сумі 550000 грн. на рахунках ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття".

Зняття арешту з розрахункових рахунків необхідне ПАТ ГТК «Інтурист-Закарпаття» для забезпечення основної діяльності підприємства з надання послуг, забезпечення збереження майна підприємства та виконання поточних зобов'язань зі сплати бюджетних платежів по податках та інших загальнообов'язкових платежах, для проведення розрахунків із постачальниками послуг та продукції та для виплати заробітної плати працівникам.

19 липня 2013 року ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" звернулося до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ із клопотанням про зняття арештів, в якому просило, в тому числі, зняти арешт, накладений МВ ДВС УМРУЮ на виконання ухвали господарського суду від 12.10.2012 року по справі №5008/894/2012.

Однак, 22 липня 2013 року скаржником отримано відповідь на вказане клопотання (вих. №07-54/15472), якою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ повідомило, що чинним законодавством не передбачено, що у разі розстрочення боржнику сплати суми боргу згідно рішення суду арештів з коштів боржника знімається. Відтак, органом ДВС було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арештів та взагалі не взято до уваги тих обставин, що заходи забезпечення вжито судом до вирішення спору по суті.

Представник позивача заперечує з приводу поданої відповідачем скарги на дії (бездіяльність) ДВС з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що текст скарги в супереч п.4 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» не містить в собі посилання на жодну норму статті чинного законодавства, що була порушена внаслідок оскаржуваної дії - винесення постанови про арешт коштів від 26.10.2012р.

Жодною нормою чинного законодавства в тому числі і нормами закону ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачена можливість Суду зняти арешті з рахунків Боржника при невиконаному наказі до закінчення виконавчого провадження на вимогу самого Боржника, оскільки така дія по-суті своїй суперечить змісту та меті ЗУ «Про виконавче провадження».

Про факт накладення арештів 26.10.2012р. та 30.12.2012 р. Божникові було достеменно відомо ще в 2012 р. та у січні 2013 р., але жодних дій по їх оскарженню Боржник не вчиняв, що опосередковано доводить відсутність підстав у Боржника оскаржувати вказані арешти протягом 10 днів з моменту їх накладення, оскільки таке накладення відбулося у чіткій відповідності до вимог законодавства. Окремо слід вказати на те, що згідно п 5 Пленуму ВГСУ № 14 від 23.12.2003 р скарга має бути залишена без розгляду. У власній заяві Боржник заявляє, що перебіг його 10 денного строку на оскарження розпочато з моменту, коли було порушено його право відмовою у знятті арешту. Яке право Божника порушено відмовою Ужгородського ВДВС зняти законно накладені арешти до виконання виконавчого документу, і якою нормою закону передбачено право Боржника вимагати від ДВС зняття арештів з рахунків під час примусового виконання наказу до повного виконання рішення суду також залишається таємницею, оскільки Боржник не повідомляє про це навіть Суду. Боржник не вказує норми закону, яку Ужгородське ВДВС порушило власною відмовою зняти арешти 22.07.2013р. Тому твердження про те, що право Позивача порушено відмовою Ужгородського ВДВС 22.07.2013 р. не відповідає дійсності оскільки права Боржника на заняття арешту не існує, а тому порушити неіснуюче право неможливо.

З іншого боку прохальна частина самої заяви чітко вказує на те, що Боржник вимагає зняття арешту від 26. 10.2012 та 30.10.2012 а не скасування відмову Ужгородського МВДВС від 22.07.2013 р. Отже боржник просить скасувати дію - зняти арешт про який йому було відомо ще пів року тому без клопотання про відновлення порушеного строку.

Боржник нахабно і цинічно вводить в оману Суд повідомляючи не правдиві дані щодо належного виконання рішення, посилається на неіснуючі права щодо зняття арештів до виконання рішень судів, які не передбаченні нормами чинного законодавства України. Всі вказані дії вчиняються з метою підміни понять за для протиправного зловживання процесуальним правом, визначеним нормою ст. 121.2 ГПК України. Ужгородське ВДВС 22.07.2013 р. розтлумачило Боржникові норми ЗУ «Про виконавче провадження», чим порушило міфічне право Боржника, яке не передбачено жодним чинним актом законодавства України, і тому Суду неодмінно слід скасувати накладені в минулому році арешти на рахунки боржника за умови того, що борг по невиконаному зведеному виконавчому провадженню Боржника станом на сьогодні перевищує 3000000грн.

Представник відділу ДВС письмово викладеної позиції з приводу доводів скаржника суду не подав, однак, в засіданні суду зауважив на те, що виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову 09.11.2012р. було закінчено, а відтак, вжиття будь-яких інших дій виконавчою службою в межах такого виконавчого провадження чинним законодавством не передбачено, в тому числі, скасування арешту на грошові кошти боржника.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»(далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 18, 25, 26, 27, 32, 35, 38 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2013 року скаржником отримано відповідь на подане ним клопотання (лист вих. №07-54/15472), якою МВ ДВС Ужгородського МРУЮ повідомило, що чинним законодавством не передбачено, що у разі розстрочення боржнику сплати суми боргу згідно рішення суду арештів з коштів боржника знімається. Тобто, матеріали справи свідчать про відсутність прийняття відповідної постанови за зверненням скаржника про скасування арешту на грошові кошти відділом ДВС. Окрім того, 09.11.2012р. виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову було закінчено, що також вказує на неможливість оскарження дій (бездіяльності) відділу ДВС в межах такого виконавчого провадження.

Статтею 50 ЗУ „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, норми Закону також не передбачають скасування відділом ДВС арешту на грошові кошти боржника при закінченні виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів.

Згідно зі статтею 115 Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У Законі визначено загальний порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), до якого, зокрема, віднесено пошук майна боржника, арешт коштів на рахунках в банківських установах, оцінка майна та його реалізація на прилюдних торгах (статті 40, 57, 58, 62).

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу).

Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.

Винятки стосовно загального порядку примусового виконання рішень господарського суду закріплено у відповідних статтях Кодексу та Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Конституційний Суд України виходить з того, що до ухвал, визначених у пункті 2 частини другої статті 17 Закону, належать, зокрема, ухвали про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у господарських справах (статті 436, 67 Кодексу), які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень згідно з вимогами статей 2, 3, 5, 17 Закону без видачі наказу суду, оскільки мають самостійний процесуальний характер і не є актами вирішення спору по суті. Такі ухвали приймаються судом у зв'язку з необхідністю забезпечення розгляду судових справ та виконання рішення суду в майбутньому. Оскарження ухвал про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову не зупиняє їх виконання (частина друга статті 437, частина третя статті 67 Кодексу).

Аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Дане зазначено у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (Рішення, Конституційний Суд, від 26.06.2013, № 5-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження"")

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м. Ужгород від 01.08.2013р. №301 на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у справі №5008/894/2012 відмовити.

Суддя О.Ф. Ремецькі