Решение № 34170797, 17.10.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/14011/2012

Провадження № 2/520/1459/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом та просив ухвалити рішення, відповідно до якого стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 60 000 дол. США у відповідному еквіваленті національної валюти за курсом НБУ, а також три проценти річних від простроченої суми на день ухвалення рішення. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що 28.03.2008 року він позичив відповідачу грошові кошти у розмірі еквівалентному 60 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 01 листопада 2008 року, про що була складана розписка, підписана відповідачем власноручно.

Однак, у вказаний строк грошове зобов`язання виконано не було, на прохання позивача добровільно сплатити борг відповідач відмовився.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про необхідність повернення грошей, однак ніяких дій з боку відповідача з приводу повернення грошей не було. На теперішній час зобов'язання щодо повернення грошей відповідачем не виконано, тому позивач вимушений звернутися до суду для захисту своїх законних прав для повернення грошових коштів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики були задоволені, стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, борг за договором позики та відсотки за користування грошима у розмірі 64800 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (100 доларів США=797,08грн.) складає 516507,8 (п'ятсот шістнадцять тисяч п`ятсот сім гривень) та судові витрати у розмірі 1700 гривень - судовий збір та 120 гривень за ІТЗ.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням, ОСОБА_2 12.09.2012 року звернувся до суду з заявою про його скасування, мотивуючи свої вимоги тим, що при винесенні зазначеного рішення він не був присутній, оскільки не повідомлявся судом належним чином про дату та час судового засідання. Вважав, що при ухваленні рішення не була врахована його думка, що призвело до неповного з`ясування обставин.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2012 року заочне рішення від 08.07.2011 року було скасовано, та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, а також висновок експертизи № 133-п від 27.06.2013 року, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

В обгрунтування свого позову позивач посилається на те, що 28 березня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі еквівалентній 60000 доларів США, строком повернення до 01 листопада 2008 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження зобов'язань відповідача позивачем була надана боргова розписка від 28.03.2008 року.

Заперечуючи проти задоволення позову, представник відповідача для встановлення всіх дійсних обставин справи просила суд призначити по справі судово-почеркознавчу експертизу. Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року по справі була призначена судово -почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку № 133-п від 27.06.2013 року, наданого експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що рукописний текст розписки, що починається словами: «г. Одесса 28 марта 2008 г. Расписка Я ОСОБА_2 ……..» і закінчується словами: «…… до 1 ноября 2008 г. ОСОБА_2 28.03.08 г. (подпись)» (а.с. 122 в томі справи № 1512/14011/2012) - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 28.03.2008 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та запере чення сторін, та інші обставини, що мають значення для прави льного вирішення справи.

Таким чином позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові, укладення між сторонами, в розумінні положень ст.ст. 1046-1047 ЦК України, саме договору позики, що спірна сума грошових коштів отримана за цим договором саме відповідачем, так як окрім наданої представником позивача розписки, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, жодних інших доказів суду надано не було.

Крім того відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, поясненнями позивача не може доводитися факт вчинення правочину, а саме складання відповідачем розписки. Таким чином, суд приходить до висновку про недостатність доказів, а саме розписки, як єдиного доказу, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Згідно ст. 10 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а факт розписки спростовано висновком експерта, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі, за їх безпідставністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Відповідно до ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7,8,10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Куриленко О. М.