Постановление суда № 34157312, 17.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/895/13-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.Провадження № 22-ц/780/4777/13 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 45 17.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А..

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, який мотивував тим, що під час перебування у шлюбі ним та відповідачкою за спільні кошти була придбана земельна ділянка в с. Галинка Бородянського району Київської області площею 0,1101 га для ведення садівництва, яку було оформлено на ім'я відповідачки.

Так як позивач вважає дану земельну ділянку спільним майном, просив розділити її між ним та відповідачкою порівну і визнати за кожним із них право власності на земельну ділянку площею 0,0551 га.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою с. Галинка Бородянського району Київської області площею 0,1101 га, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги апелянт стверджує, що спірну земельну ділянку було придбано за їхні спільні кошти, що підтверджується п.1.4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому при поділі майна він має право на 1\2 частину земельної ділянки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із того, що спірна земельна ділянка була придбана хоча і в період шлюбу сторін, але за особисті кошти відповідачки, а тому вона є її особистою власністю і поділу між сторонами не підлягає.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно із ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 28 січня 1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 січня 2013 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 червня 2010 року на ім'я ОСОБА_2 за ціною 24 500 грн. було придбано земельну ділянку площею 0,1101 га, кадастровий номер 3221083005:02:002:0946, яка розташована на території Качалівської сільської ради Бородянського району Київської області, за межами с.Галинка, з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 3 березня 2006 року, ОСОБА_2 є спадкоємцем 1\3 частки спадкового майна її батька ОСОБА_5, яке складалось з квартириАДРЕСА_1.

19 травня 2010 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 разом з іншими співвласниками продали квартиру АДРЕСА_1 за 475 800 гривень і до підписання договору отримала від представника покупця належну їй 1\3 частину вартості квартири - 158 600 гривень.

Вказана обставина підтверджується довідкою про вчинену нотаріальну дію приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 14.06.2013 року, та копією договору купівлі-продажу від 19 травня 2010 року.

Встановивши вказані обставини, з врахуванням доказів, наданих сторонами на підтвердження - заперечення позовних вимог, вимог ст..ст.60, 57 Сімейного кодексу України суд прийшов до вірного висновку, що спірна земельна ділянка, хоча і придбана в період шлюбу, проте за рахунок коштів, одержаних ОСОБА_2 від продажу частки майна, набутого в порядку спадкування, а тому вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу між ними не підлягає.

При апеляційному розгляді справи позивач не заперечив тієї обставини, що частина грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 від продажу успадкованого нею майна, була використана при купівлі земельної ділянки.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що придбання земельної ділянки за спільні кошти подружжя підтверджується п.1.4 Договору купівлі-продажу від 3 червня 2010 року не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.65 Сімейного кодексу України згода другого з подружжя є обов'язковою при укладенні договорів про розпорядження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановлено і підтверджується належними доказами, що спірна земельна ділянка не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач витратив кошти на придбання будівельних матеріалів для будівництва дачного будинку не заслуговують на увагу суду, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Інші доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: