Постановление суда № 34112262, 09.10.2013, Севастопольский апелляционный административный суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10693/12/0170/7

09.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 04.06.13 у справі № 2а-10693/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей" (вул. Леніна/пров. Спендіарових А.А.і Л.А., 25/2 А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання дії протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання дії протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003932204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4275622грн., у тому числі за основним платежем 3749758грн., за штрафними санкціями 525864грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003942204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3170844грн., у тому числі за основним платежем 2747650грн., за штрафними санкціями 423194грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей" листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1, в якому повідомляється про нарахування пені з податку на прибуток у сумі 618628грн. та податку на додану вартість у сумі 468709грн., яка підлягає сплаті протягом десяти календарних днів.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей" судові витрати у розмірі 2146грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Крим-Ірей" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р.

За результатом перевірки складений акт №5362/22-1/30645958 від 06.09.2012 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.50-145), яким виявлені порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1а п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 2747650грн. (в тому числі за січень 2010 року - 77120грн., червень 2010 року - 678779грн., жовтень 2010 року - 41667грн., листопад 2010 року - 367610грн., грудень 2010 року - 517583грн., лютий 2011 року - 799304грн., березень 2011 року - 265587грн.);

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 3749758грн. (в тому числі за 1-й квартал 2010 року - 534414грн., 2-й квартал 2010 року - 410460грн., 4-й квартал 2010 року - 1158575грн., 1-й квартал 2011 року - 1646309грн.)

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0003932204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4275622грн., у тому числі за основним платежем 3749758грн., за штрафними санкціями 525864грн.;

- №0003942204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3170844грн., у тому числі за основним платежем 2747650грн., за штрафними санкціями 423194грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 2747650 грн. є завищення показників в рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди на суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" та ТОВ "Інтер - Дім". Підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 3749758грн. визначено завищення показників в рядку 04.7 "Витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів" декларацій з податку на прибуток за відповідні податкові періоди на загальну суму 14999031грн., в тому числі за 1-й квартал 2010 року - на 2141655грн., 2-й квартал 2010 року - на 1637840грн., 4-й квартал 2010 року - на 4634301грн., 1-й квартал 2011 року - на 6585235грн. на суми валових витрат, понесених ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ" у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" та ТОВ "Інтер - Дім".

Відповідачем зазначено, що у ТОВ "Інтер-Дім" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, посадові особи не знаходяться за юридичною адресою". Стосовно ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" перевіркою встановлено, що усі операції купівлі - продажу ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, а отже - є нікчемними по ланцюгу.

Вищезазначених висновків відповідач дійшов в результаті непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та відсутності, як слідство права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав відносини з ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" та ТОВ "Інтер-Дім", у яких придбав роботи, в результаті чого формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Так, між позивачем та ТОВ "БК Південьбуд ЛТД" були укладені:

договір №1.73-131/10 від 16 вересня 2010 року, загальна вартість 3025875,90грн., в тому числі ПДВ - 504312,65грн.;

договір №1.74-132/10 від 14 вересня 2010 року, загальна вартість 1385450,89грн., в тому числі ПДВ - 230908,48грн.;

договір №1.100-157/10 від 14 грудня 2010 року, загальна вартість 1799672,93грн., в тому числі ПДВ - 299945,49грн.;

договір №1.101-158/10 від 16 грудня 2010 року, загальна вартість 3025875,90грн., в тому числі ПДВ - 504312,65грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- по договору №1.73-131/10 від 16 вересня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 29.11.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., акт виконаних робіт №3 від 10.03.2011р., податкова накладна №2 від 29.11.2010р. (вартість без ПДВ - 1260781,62грн., ПДВ - 252156,33грн., загальна вартість - 1512937,95грн.); податкова накладна №33 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 630390,82грн., ПДВ - 126078,16грн., загальна вартість - 756468,98грн.); податкова накладна №7 від 10.03.2011р. (вартість без ПДВ - 630390,63грн., ПДВ - 126078,13грн., загальна вартість - 756468,76грн.).

- по договору №1.74-132/10 від 14 вересня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 29.11.2010р., акт виконаних робіт №2 від 24.12.2010р., податкова накладна №1 від 29.11.2010р. (вартість без ПДВ - 577271,21грн., ПДВ - 115454,24грн., загальна вартість - 692725,45грн.), податкова накладна №1 від 20.12.2010р. (вартість без ПДВ - 577271,20грн., ПДВ - 115454,24грн.).

- по договору №1.100-157/10 від 16 грудня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 24.12.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., податкова накладна №2 від 21.12.2010р. (вартість без ПДВ - 749863,72грн., ПДВ - 149972,74грн., загальна вартість - 899836,46грн.), податкова накладна №34 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 749863,73грн., ПДВ - 149972,74грн., загальна вартість - 899836,47грн.).

- по договору №1.101-158/10 від 16 грудня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 24.12.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., акт виконаних робіт №3 від 10.03.2011р., податкова накладна №3 від 21.12.2010р. (вартість без ПДВ - 1260781,25грн., ПДВ - 252156,25грн., загальна вартість - 1512937,50грн.), податкова накладна №32 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 630391,00грн., ПДВ - 126078,20грн., загальна вартість - 756469,20грн.), податкова накладна №8 від 10.03.2011р. (вартість без ПДВ - 630391,18грн., ПДВ - 126078,24грн., загальна вартість - 756469,42грн.).

Також, між позивачем та ТОВ "ІНТЕР-ДІМ" були укладені наступні договори:

- договір генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року загальною вартістю 3050950,00грн., в тому числі ПДВ - 508491,67грн.;

- додаткова угода №1 від 23 лютого 2010 року до договору генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року загальною вартістю 2302603,80грн., в тому числі ПДВ - 383771,80грн.;

- договір підряду №04 від 14 лютого 2011 року, загальна договірна ціна 8000000,00грн., в тому числі ПДВ - 1333333,33грн.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті виконання зазначених договорів сторонами складені наступні документи:

- по договору генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 1083580,15грн., в т.ч. ПДВ - 180596,69грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 1765240,80грн., в т.ч. ПДВ - 294206,80грн.; накладна №ІД-0000062 від 14.05.2010р., згідно якої вартість поставленого сантехнічного обладнання становить 181821,60грн., в т.ч. ПДВ - 30303,60грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 202129,20грн., в т.ч. ПДВ - 33688,20грн., податкова накладна №5 від 25.01.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №25 від 18.02.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №34 від 11.03.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №63 від 08.04.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №38 від 18.03.2010р. (вартість без ПДВ - 151518,00грн., ПДВ - 30303,60грн., загальна вартість - 181821,60грн.), податкова накладна №89 від 25.05.2010р. (вартість без ПДВ - 166715,50грн., ПДВ - 33343,10грн., загальна вартість - 200058,60грн.),

- по додатковій угоді №1 від 23.02.2010р. до договору генерального підряду №43 від 20.10.2009р. ТОВ "ІНТЕР-ДІМ" на замовлення ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ" виконано зовнішні роботи з розвитку та благоустрою прилеглої території реабілітаційного центру ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ", м.Алушта, смт Семидвір'я, пров.Можевеловий, 1, що підтверджується первинними документами: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 2302630,80грн., в т.ч. ПДВ - 383771,80грн., податковою накладною №31 від 03.03.2010р. (вартість без ПДВ - 833333,33грн., ПДВ - 166666,67грн., загальна вартість - 1000000,00грн.), податковою накладною №64 від 08.04.2010р. (вартість без ПДВ - 416666,67грн., ПДВ - 83333,33грн., загальна вартість - 500000,00грн.), податковою накладною №75 від 07.05.2010р. (вартість без ПДВ - 416666,67грн., ПДВ - 83333,33грн., загальна вартість - 500000,00грн.), податковою накладною №83 від 14.06.2010р. (вартість без ПДВ - 252192,33грн., ПДВ - 50438,47грн., загальна вартість - 302630,80грн.),

- по договору підряду №04 від 14.02.2011р.: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 3976570,68грн., в т.ч. ПДВ - 662761,78грн.; податкова накладна №1 від 16.02.2011р. (вартість без ПДВ - 1985875,00грн., ПДВ - 397175,00грн., загальна вартість - 2383050,00грн.), податкова накладна №1 від 02.03.2011р. (вартість без ПДВ - 666666,67грн., ПДВ - 133333,33грн., загальна вартість - 800000,00грн.), податкова накладна №2 від 12.03.2011р. (вартість без ПДВ - 661258,33грн., ПДВ - 132251,67грн., загальна вартість - 793510,00грн.),

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що податковий кредит був сформований позивачем у 2010-2012 рр., таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

П.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлений особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань, як це передбачено п.7.10 ст.7 Закону №334/94.

Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Згідно з п.п.7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону №334/94, виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (п.п.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону №334/94). Відповідно до п.п.7.10.10 п.7.10 ст.7 Закону №334/94, податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9. пункт 5.3. ст. 5 даного Закону ).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Як встановлено підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних, відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.6 ст. 201 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається що позивачем була здійснена оплата придбаних робіт у контрагентів.

Наявність вказаних документів підтверджується висновком судової економічної експертизи.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

Нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку.

Також, слід зауважити, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи, створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи використовувалися у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, з висновку судової економічної експертизи вбачається встановлення експертом фактичного використання в господарській діяльності товарів та послуг, отриманих ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ" по операціях, вказаних в акті перевірки №5362/22-1/30645958 від 06.09.2012 року, що стали підставою для нарахування сум податків, підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Щодо висновків в акті перевірки про відсутність фактичного постачання робіт (послуг) контрагентами позивача, судова колегія зазначає, що акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи міститься постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а/1770/5435/2011 (т.1, а.с.165-188) за позовом ТОВ "ІНТЕР-ДІМ" до Державної податкової інспекції у м.Рівне, якою визнані протиправними дії ДПІ у м. Рівне в частині зменшення за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. сум податкових зобов'язань та податкового кредиту - в тому числі при здійсненні договору генерального підряду №43 від 20.10.2009р. з ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ". Судовим рішенням підтверджено реальність та спрямованість операцій за цим договором на взаємну зміну прав та обов'язків. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду по справі №2а/1770/5435/2011 залишено без змін (т.1, а.с.189-191). Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а/1770/5435/2011 набуло законної чинності.

В матеріалах справа є копія довідки ДПІ у м. Рівне №1455 від 09.12.2011р. про результати зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР-ДІМ", якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ" у березні 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

В матеріалах справи міститься постанова Окружного адміністративного суду міста Київа від 25 липня 2012 року по справі №2а-10003/11/2670 (т.1, а.с.192-225) за позовом ТОВ "БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД" до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області ДПС, якою визнано протиправними висновки акту перевірки №461/23-0304/35749545 від 11.03.2011р. про результати перевірки з питань правомірності нарахування ТОВ "БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД" податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. - в тому числі при здійсненні правочинів з ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ". Судовим рішенням підтверджено надання послуг ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ" за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму - 5311162,80грн., формування та відповідне декларування у податкових деклараціях з ПДВ податкових зобов'язань в грудні 2010 року в сумі 885193,80грн. (т.1, а.с.200). Київським апеляційним адміністративним судом по справі №2а-10003/11/2670 було винесено ухвалу від 09.04.2013р. про залишення постанови Окружного адміністративного суду міста Київа від 25 липня 2012 року без змін. Рішення Окружного адміністративного суду міста Київа від 25 липня 2012 року по справі №2а-10003/11/2670 набуло законної чинності.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2. ст. 72 КАС України, обставини щодо відносин між позивачем та ТОВ "БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД" та ТОВ "ІНТЕР-ДІМ", встановлені вказаними рішеннями судів не потребують доказування та свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та даними контрагентами.

Разом з тим, оцінюючи дії відповідача з направлення позивачу листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1, в якому повідомляється про нарахування пені, судова колегія дійшла висновку про те, що таки дії є протиправними, оскільки, по-перше, як було встановлено судом, фактичного нарахування пені на вказану суму не відбулося, а по-друге, цей лист датований тією ж датою, якою датовані податкові повідомлення - рішення, на підставі яких позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання, на яку нарахована сума пені, що вказує на відсутність у відповідача, встановлених ст. 129 ПК України, підстав для визначення суми пені позивачу і порушення відповідачем цієї норми закону.

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв безпідставно, з порушенням порядку встановленого законом.

Аналіз наведених норм та обставин дає судовій колегії право на висновок про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" і Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.13 у справі № 2а-10693/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва