Решение № 34052221, 03.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.Справа № 922/3005/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків про та по зустрічній позовній заяві до про стягнення коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком", м. Харків Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного м. Харків зобов'язання прийняти нерухоме майно з оренди за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Світлічної Я.О. довіреність б/н від20.05.2013 р.;

відповідача (за первісним позовом) - Бочарової Н.В. довіреність б/н від 30.01.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" суми заборгованості у розмірі 9 055,13 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна №225 від 25.01.2008 р., який був укладений між позивачем та відповідачем, та судових витрат у розмірі 1 720,50 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" подано зустрічний позов до відповідача - Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного, в якій позивач за зустрічним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.10.13 р. просить зобов'язати відповідача за зустрічним позовом прийняти з оренди за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного №225 від 25.01.2008 р. частину кімнати №204 площею 4,8 кв.м. на 2 поверсі нежитлової будівлі літ. "А-16" за адресою: 61046, м. Харків, вул. Дм. Пожарського, 2/10. Судові витрати з оплати судового збору за подання зустрічного позову покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2013 року прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" до Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного про зобов'язання прийняти нерухоме майно з оренди, для спільного розгляду із первісним позовом. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Розгляд справи відкладено на "18" вересня 2013 р. о 11:30.

Представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка ним надана через канцелярію господарського суду Харківської області 17 вересня 2013 року, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача 13 497,98 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2013 року прийнято заяву позивача (за первісним позовом) про збільшення позовних вимог та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Клопотання відповідача (за первісним позовом) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 03 жовтня 2013 року. Розгляд справи відкладено на "02" жовтня 2013 р. о 11:45.

У судовому засіданні 02 жовтня 2013 року оголошувалась перерва до 03 жовтня 2013 року.

Присутній представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшень до позову від 17 вересня 2013 року та просив первісний позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Присутній представник відповідача (за первісним позовом) надав 02 жовтня 2013 року заяву про уточнення зустрічного позову, а саме в частині зазначення про технічну описку допущену при виготовленні зустрічного позову, а саме закінчення фрази підписати акти прийому - передачі 31.12.12 р., які прийняті судом та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечував та наполягав на задоволенні зустрічного позову, оскільки позивач (за зустрічним позовом) 28.09.12 р., тобто за місяць до його розірвання було направлено відповідачу (за зустрічним позовом) лист №1761 від 25.09.2012 р., який був отриманий відповідачем (за зустрічним позовом) 02 жовтня 2013 року. Відповідач за зустрічним позовом не заперечував проти дострокового розірвання договору оренди укладеного між позивачем та відповідачем за умови оплати рахунку №443 від 06.09.2012 р., підписання додаткової угоди №9 до спірного договору, сплати орендної плати за цією додатковою угодою за новою ставкою з 01.11.2012 р. по 01.11.2012 р. та здачі орендованого приміщення за актом приймання - передачі. Позивач зазначає, що ним були виконані умови договору окрім оплати рахунку №443 від 06.09.2012 р., вважаючи таку оплату незаконною, оскільки нараховані орендодавцем суми не передбачені умовами спірного договору, про що орендар повідомив орендодавця листом №1788 від 01.10.2012 р. 31.10.2012 року. Позивач (за зустрічним позовом) посилався також на те, що 31.10.2012 р. орендар був готовий передати орендоване приміщення та їм було направлено акт прийому - передачі від 31.10.2012 р. відповідачу (за зустрічним позовом), жодних претензій щодо стану звільненого об'єкту оренди на момент передачі від орендодавця не надходило, але відповідач (за зустрічним позовом) відмовився прийняти об'єкт оренди з підстав несплати орендарем сум, які передбачені умовами спірного договору. 31.12.2012 р. спірний договір припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку орендар повторно склав та направив орендодавцю акт прийому - передачі у двох примірниках із листом №193 від 19.02.2013 р., але відповіді на цей лист не було отримано. До теперішнього часу відповідачем (за зустрічним позовом) необґрунтовано та незаконно об'єкт оренди не прийнято, акт приймання - передачі від 31.12.2012 р. не підписано, що на думку позивача (за зустрічним позовом) є підставою для зобов'язання Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України прийняти з оренди за договором оренди об'єкту нерухомого майна та підписати акти приймання - передачі від 31.12.2012 р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №225 від 25.01.2008 року, відповідно до умов якого орендодавець (позивач за первісним позовом) передає орендарю (відповідачу за первісним позовом) в строкове платне користування нерухоме державне майно: нежитлову будівлю літ. "А-16", частина приміщення загальною площею 4,8 кв.м., на 2-му поверсі будівлі, кім. №204, що перебуває на балансі орендодавця та знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Дмитра Пожарського, 2/10. Додатковими угодами №1 від 01.012009 р., №2 від 01.05.2009 р., №3 від 01.06.2009 р., №4 від 01.01.2010 р., №5 від 01.07.2010 р., №6 від 01.01.2011 р., №7 від 01.01.2012 р., №8 від 01.07.2012 р., №9 від 05.09.2012 р., №9 від 01.10.2012 р. до договору оренди вносились зміни, в тому числі й пролонговано дію даного договору, остаточний строк дії договору становить 31.12.12 р.; орендна плата становить 477,07 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Факт передачі майна відповідачу (за первісним позовом) в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 25.01.2008 р.

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником Майна залишається держава, розпорядником - НАН України, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до додаткової угоди №9 до договору оренди нерухомого майна №225 від 25.01.2008 року сторони погодили переглянути орендну плату за розміщення обладнання, що надає послуг з доступу до мережі Інтернет з 01.08.12 р. по 31.12.12 р. - із застосуванням орендної ставки 40% та викласти п.1.2. та п. 3.1. в наступній редакції:

"1.2. Майно передається в оренду під розміщення обладнання для здійснення послуг з доступу до мережі Інтернет".

"3.1. Орендна плата за погодженням сторін визначається за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ії розподілу, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.95 зі змінами становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2012 р.: 397,56 грн. та ПДВ 79,51 грн., а всього 477,07 грн.

Орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю інші платежі по розрахункам орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати". Ця додаткова угода діє до 31 грудня 2012 року.".

Згідно з п. 9.1. спірний договір укладений до 31.12.2008 р. Даний договір неодноразово пролонговано: до 31.12.2009 р. (додаткова угода № 1 від 01.01.2009 р.), до 31.12.2010 р., додаткова угода № 4 від 01.01.2010 р., до 31.12.2012 р. (додаткова угода № 6 від 01.01.2011 р.).

Відповідно до п. 9.3. спірного договору його розірвання допускається за взаємною згодою сторін.

Ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 9.6. спірного договору його чинність припиняється, зокрема, за взаємною згодою сторін. При цьому попередження про розірвання повинно бути надано однією стороною іншій не пізніше як за місяць і до дня розірвання орендар зобов'язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за договором.

Відповідно до п. 9.9., п. 9.10. спірного договору, у разі його припинення або розірвання орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (за первісним позовом) мав бажання достроково розірвати договір, а саме направив на адресу позивача (за первісним позовом) лист і№1761 від 25.09.2012 р. з попередженням про дострокове розірвання спірного договору з 01.11.2012. р. та акти прийому - передачі орендованого приміщення.

Позивач (за первісним позовом) не заперечував проти дострокового розірвання договору, але зазначив, що дострокове розірвання договору відбудеться за умови термінової оплати рахунку №443 від 06.09.2012 р. на недоотриману суму орендної плати за період з 01.09.11 р. по 31.07.2012 р. в розмірі 3 286,50 грн. надання на нашу адресу узгодженої стороною відповідача (за первісним позовом) додаткової угоди №9 до договору оренди №225 від 25.01.2008 р. про перегляд орендної плати за розміщення обладнання для здійснення послуг з доступу до мережі Інтернет, лист позивача (за первісним позовом) №52/650 від 02.09.12 р. (аркуш справи №75).

У відповідь на вищезазначений лист відповідач (за первісним позовом) зазначив, що після укладення між сторонами додаткової угоди №6 згідно якої орендна плата становить 169,38 грн., розмір орендної плати за договором не змінювався та орендарем оплачувалася орендна плата згідно умов договору у відповідності п.3.1. договору, тому орендар не вважав сплачувати недоотриману суму орендної плати за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р. у розмірі 3 286,50 грн., після чого не став виконувати свої зобов'язання по сплаті орендної плати, лист №52/568 від 06.09.2012 р. (аркуш справи №76).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем (за первісним позовом) в рамках строку дії договору до 31.12.2012 р. рахунки - фактури: №572 від 20.11.2012 р. у розмірі 476,11 грн. (орендна плата за листопад 2012 року), №573 від 20.11.2012 р. у розмірі 215,61 грн. (відшкодування комунальних платежів за листопад 2012 року), №315 від 20.12.2012 р. у розмірі 0,47 грн. (відшкодування податку на землю за листопад 2012 року), №576 від 20.12.2012 р. у розмірі 475,15 грн. (орендна плата за грудень 2012 року), №577 від 20.12.2012 р. на суму 173,29 грн. (відшкодування комунальних платежів) відповідачем (за первісним позовом) оплачені не були.

Позивачем (за первісним позовом) було пред'явлено відповідачу (за первісним позовом) претензію №52/684 від 12.10.2012 року, згідно якої позивач зазначає, що із конкурсної пропозиції відповідача на право оренди нерухомого майна для укладення договору, п. 1 передбачено зобов'язання використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням - розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку. П. 4.1.15 договору передбачено обов'язок орендаря повідомляти орендодавця про всі зміни, що стосуються виконання даного договору. Порушуючи умови договору відповідачем не було повідомлено орендодавця про новий вид діяльності підприємства - модернізація обладнання, що знаходилося у орендованому приміщенні, для можливості надання послуг з доступу до мережі Інтернет була здійснена 21 березня 2008 року, про що свідчить акт приймання - здачі робіт МНА-800008. Дане порушення було виявлено при проведенні перевірки Держфініспекції в Харківській області та визначена сума недоотриманої орендної плати у розмірі 3 286,50 грн. за період з 01.09.2011 р. по 31.07.2012 р. Тому позивач (за первісним позовом) запропонував відповідачу здійснити оплату в добровільному порядку та попередив про можливість подання позову до господарського суду та нарахування недоотриманої орендної плати за весь період 4 роки. Але відповідач не відреагував та суму заборгованості добровільно не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи та зумовило звернення до суду відповідача із зустрічним позовом, акт приймання - передачі орендованого приміщення від 31.12.12 р. не підписано, тобто приміщення не звільнено орендарем, тому орендодавець продовжував виставляти орендарю рахунки на сплату орендної плати за користування приміщенням, але відповідач не сплачував орендну плату, плату за комунальні послуги та податок на землю за період з листопада 2012 року по вересень 2013 року.

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено що Договір оренди №225 від 25.01.2008 р., який укладений між позивачем та відповідачем є таким, що припинив свою дію 31.12.12 р.

Як зазначає представник позивача у підставою для відмови в підписанні акту прийому - передачі є несплата заборгованості за договором та повне не звільнення орендованого приміщення орендарем, а саме від телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку що підтверджується листами вимогами до орендаря та фотознімками, які надані позивачем (за первісним позовом) у судовому засіданні 03 жовтня 2013 року.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечує проти вищезазначених доводів позивача (за первісним позовом), та зазначив, що розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку було надано орендодавцем, тому у орендаря відсутній обов'язок від звільнення приміщення від зазначеного обладнання.

Посилання відповідача (за первісним позовом) на те, що розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку у орендованому приміщенні було здійснено ним не в межах даного договору та відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Представник позивача (за первісним позовом) заперечує проти доводів відповідача (за первісним позовом) посилаючись на те, що дозвіл на розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку був наданий орендарю в рамках строку дії договору, оскільки строк дії договору закінчився орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в первоначальному стані та зазначає, що використання державного майна здійснюється тільки за цільовим призначенням визначеним договором.

Відповідно до п. 5.1.1 договору орендар, повинен використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Згідно п.5.1.2. договору, за згодою орендодавця проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

П.4.5. договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна орендодавця, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно п.4.1.14. договору, у разі припинення або розібрання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, а у разі погіршення його стану або втрати (повної або часткової), вжити заходи до його відновлення або відшкодувати збитки.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача (за первісним позовом) щодо правомірного розміщення телекомунікаційного обладнання для надання послуг провідного зв'язку, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державне майно має використовуватися суто за цільовим призначенням визначеним умовами договору, без приведення приміщення у первісний стан шляхом демонтажу обладнання у орендованому приміщенні, тому суд вважає доводи позивача (за первісним позовом) щодо відмови від підписання акту приймання - передачі обґрунтованими, відповідно до цього суд вважає у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1 340,63 грн. (сума основного боргу в межах строку дії договору) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У позовній заяві позивачем заявлено до стягнення витрати за фактичне користування майном у розмірі орендної ставки за кожен місяць після закінчення строку договору за період з лютого 2013 року по травень 2013 року, замість подвійної ставки, як це передбачено законом, витрати на комунальні послуги та податку на землю за вказаний період. Оскільки стягнення комунальних платежів та податку на землю передбачено умовами договору, строк якого закінчився, суд вважає в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги та податку на землю за вказаний період у розмірі 473,52 грн. відмовити.

Таким чином, заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки (позивач визначає як витрати за фактичне користування майном) в межах розміру передбачених законом в сумі 1 908,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача витрати за фактичне користування орендованим приміщенням у розмірі орендної ставки за 1 місяць одночасно заявляючи неустойку у розмірі подвійної ставки за фактичне користування майном за період з червня 2013 року по вересень 2013 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вищезазначена норма є тотожною із умовами договору, а саме п.8.8. договору, згідно з якою у разі неповернення майна після закінчення строку дії договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає нарахування позивачем у заяві про уточнення позовних вимог подвійної ставки згідно ст. 785 ЦК України у розмірі 2 867,12 грн. правомірним та таким, що підлягає задоволенню, одночасно суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про стягнення витрат на фактичне користування майном та витрат на комунальні послуги та податку на землю у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3 816,48 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до умов п.3.6. Договору у разі прострочки оплати орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір пені нарахований за період з грудня 2012 року по вересень 2012 року і становить 3 816,48 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також без врахування закінчення строку дії договору оренди.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по сплаті орендної плати в межах строку дії договору в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 99,76 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 716,69 грн. за період з січня 2013 року по вересень 2013 року, тобто після закінчення строку дії договору позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, р/р 26001010003867 в "Унікредитбанк" в м. Києві, МФО 300744, код 35074228) на користь Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного (м. Харків, вул. Пожарського, 2/10, р/р 35228004000272 в ГУДКУ Харківській області, МФО 8510119, код 03534570) грошові кошти у розмірі 6 693,28 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" до Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного про зобов'язання прийняти нерухоме майно з оренди - відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.10.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.