Решение № 34051533, 26.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.13р. Справа № 904/6642/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан-Судоремонт", м. Київ

До

відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 3-1БВ12 від 06.07.2012 року недійсним

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Гончаренко Є.С., довіреність від 24.01.2013 року, представник

Від відповідача-1: Сядро О.В., довіреність від 06.12.2012 року, представник

Від відповідача-2: Березовська О.В., довіреність від 23.09.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан-Судоремонт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма", в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06.07.2012 року на загальну суму 1500000660,00 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма" та Публічним акціонерним товариством "Миколаївський суднобудівний завод "Океан".

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами:

- позивач вважає, що відповідач-1 підписав договір купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06.07.2012 року на суму 1 500 000 660,00 грн., що становить майже 200% вартості активів відповідача-1, без відповідного рішення загальних зборів акціонерів всупереч ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року №514-VI;

- позивач вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06.07.2012 року вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Оскільки внаслідок вказаних вище обставин Відповідач-2 є кредитором з кредиторськими вимогами, сума яких перевищує будь-які інші заявлені кредиторські вимоги у справі №5016/1284/2012(5/45) про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Миколаївській суднобудівний завод "ОКЕАН", що дає йому право одноособово, без погодження з іншими кредиторами, приймати рішення в комітеті кредиторів Відповідача-1 стосовно будь-яких питань, віднесених до компетенції комітету кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, не враховуючи та навіть всупереч інтересів інших кредиторів, то очевидним є, що даний факт порушує права та законні інтереси Позивача.

19.09.2013 року від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволені позову ТОВ «Океан-Судоремонт» про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 3-1БВ12 від 06.07.2012 року, укладений між ТОВ «Консалтинг-Гамма» та ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», недійсним.

19.09.2013 року від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому вказує, що відповідно до норм Цивільного кодексу України та позиції Вищого господарського суду України договір № 3-1БВ12 від 06.07.2012 року не може бути визнаний фіктивним, оскільки він виконувався сторонами, а цінні папери, що придбав покупець не були повернуті продавцеві, тому просить суд відмовити в задоволені позову ТОВ «Океан-Судоремонт».

26.09.2013 року від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Також 26.09.2013 року представник позивача надав клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» копії бюлетеня для голосування компанії «ОЛІМПУС ІНВЕСТМЕНТС (2001) Б.В.» (OLYMPUS INVESTMENTS (2001) B.V.), яким вона, як акціонер ПАТ «МСЗ «ОКЕАН», голосувала на Загальних зборах акціонерів 18 травня 2012 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву з 19.09.2013 року до 26.09.2013 року.

В судовому засіданні 26.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг-Гамма» (Продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінком-Трейдинг» (Повірений) та Публічним акціонерним товариством «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець, в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний передати у власність Покупцю, а Покупець, в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язаний прийняти та оплатити загальну договірну вартість цінних паперів, характеристика яких зазначена в п.1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, характеристика цінних паперів:

- вид та форма випуску цінних паперів: інвестиційні сертифікати, іменні;

- форма існуванні цінних паперів: документарна

- емітент цінних паперів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «МЕГАПОЛІС» (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд «МЕГАПОЛІС-ІНВЕСТ», код ЄДРІСІ 2331389);

- код ЄДРПОУ емітента: 35690099;

- міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN): UA4000064224;

- номінальна вартість одного цінного паперу: 1000,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору Покупець набуває у власність цінні папери, характеристика яких зазначена в п.1.2 договору, у кількості 1 428 300 шт. Загальна договірна вартість цінних паперів за цим Договором складає 1 500 000 660,00 грн. Повірений після повного виконання Сторонами (Покупцем та Продавцем) умов цього Договору, зобов'язаний підписати від імені Продавця акт виконаних зобов'язань.

Покупець зобов'язується самостійно оплатити Продавцю загальну договірну вартість цінних паперів в розмірі, вказаному в п.1.4. цього Договору, протягом 180 календарних днів з дати підписання цього Договору (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору перехід прав власності на цінні папери здійснюється у депозитарній системі обліку цінних паперів, відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР №999 від 17.10.2006 року. Продавець протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору зобов'язується здійснити всі необхідні дії щодо списання цінних паперів зі свого рахунку у цінних паперах №005050 у Зберігача ТОВ "ДЖЕРОМ СЕКЬЮРИТИЗ" (код ЄДРПОУ: 24747790). Покупець протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору зобов'язується здійснити всі необхідні дії щодо зарахування цінних паперів на свій рахунок у цінних паперах №005193 у Зберігача ТОВ "ДЖЕРОМ СЕКЬЮРИТИЗ" (код ЄДРПОУ: 24747790). Право власності на цінні папери у Покупця виникає з моменту їх зарахування на його рахунок у цінних паперах (п.п.3.2, 3.3, 3.4 договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05 січня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.7.1 договору).

07.07.2012 року між сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06 липня 2012 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери (інвестиційні сертифікати) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «МЕГАПОЛІС» у кількості 1 428 300 штук на загальну суму 1500000660,00 грн. (а.с.124).

Перехід права власності на цінні папери до покупця підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 005050, згідно з яким на рахунок покупця зараховано 1 428 300 інвестиційних сертифікатів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний дім «МЕГАПОЛІС» (а.с.125).

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06.07.2012 року вчинений внаслідок зловмисної домовленості, а також є значним правочином, що укладався без відповідного рішення загальних зборів акціонерів відповідача-1, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Одним із способів захисту, визначених статтею 16 Цивільного кодексу України, є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними умовами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є наявність у особи, що вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності та наявність вільного волевиявлення учасника на вчинення правочину, яке повинно відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до наступних висновків.

Стосовно такої зазначеної позивачем підстави позову як вчинення правочину особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України), внаслідок відсутності рішення загальних зборів акціонерів відповідача-1 про укладення оспорюваного договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства»: рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості.

Також, частиною третьою статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

18 травня 2012 року відбулися чергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (Протокол № 14), на яких прийнято наступне рішення з питання №13 порядку денного:

« 1. Попередньо схвалити укладення Товариством значних правочинів, що вчинятимуться Товариством протягом не більше як одного року з дати прийняття цього рішення, за якими ринкова вартість майна або послуг, що є предметом кожного такого правочину, перевищує 25 відсотків та менша ніж 50 відсотків або перевищує 50 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності, при цьому сукупна вартість по кожній групі нижчевказаних правочинів, не повинна перевищувати 300 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності, а саме:

- правочини з суднобудування;

- правочини з судноремонту;

- правочини щодо придбання цінних паперів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів, векселів та ін.);

- правочини щодо відчуження цінних паперів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів, векселів та ін.);

- правочини щодо надання фінансової допомоги, позик;

- правочини щодо отримання кредитів;

- правочини щодо отримання фінансової допомоги, позик;

- правочини щодо надання застав, порук, гарантій, в тому числі за третіх осіб.

2. Надати повноваження Правлінню Товариства приймати рішення щодо вчинення попередньо схвалених в п.1 цього рішення правочинів, визначати їх умови, а Президенту Товариства або особі, що виконуватиме його обов'язки, протягом 1 (одного) року з дати проведення цих Загальних зборів, відповідно до рішень Правління Товариства здійснювати від імені Товариства всі необхідні дії щодо вчинення значних правочинів, які попередньо схвалені Загальними зборами акціонерів та вказані в п.1. цього рішення, за умови отримання попереднього дозволу Наглядової ради на вчинення такого правочину.

3. Дозволити Наглядовій раді надавати повноваження Правлінню Товариства у разі необхідності самостійно приймати рішення щодо вчинення попередньо схвалених в п.1 цього рішення правочинів, визначати їх умови, а також надавати повноваження Президенту Товариства або особі, що виконуватиме його обов'язки, протягом 1 (одного) року з дати проведення цих Загальних зборів, відповідно до рішень Правління Товариства здійснювати від імені Товариства всі необхідні дії щодо вчинення значних правочинів, які попередньо схвалені Загальними зборами акціонерів та вказані в п.1. цього рішення, без необхідності отримання попереднього дозволу Наглядової ради».

Отже, загальними зборами відповідача-1 прийнято рішення про попереднє схвалення укладання Товариством значних правочинів, що вчинятимуться Товариством протягом не більше як одного року з дати прийняття цього рішення, за якими ринкова вартість майна або послуг, що є предметом кожного такого правочину, перевищує 25 відсотків та менша ніж 50 відсотків або перевищує 50 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності, при цьому сукупна вартість по кожній групі нижчевказаних правочинів, не повинна перевищувати 300 відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності, у тому числі правочинів щодо придбання цінних паперів (акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів, векселів та ін.).

Таким чином, на час укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів №3-1БВ12 від 06.07.2012 року Публічним акціонерним товариством «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» було прийнято рішення загальних зборів акціонерів про попереднє схвалення значного правочину щодо купівлі-продажу цінних паперів.

Після надання відповідачем-1 протоколу загальних зборів представник позивача зазначив, що відповідачем-1 не дотримано порядку укладання попередньо схваленого договору, який передбачено п.2. та п.3 рішення з питання № 13 порядку денного.

З цього питання суд зазначає наступне. По-перше, підставою позову позивач зазначив саме відсутність рішення вищого органу управління відповідача-1 про укладення оспорюваного правочину. Однак, як підтверджується матеріалами справи, загальні збори попередньо схвалили укладення і таких видів правочинів. Тобто воля вищого органу управління на укладення у тому числі оспорюваного правочину виражена. По-друге, позивач не довів порушення своїх прав недотриманням (на думку позивача) відповідачем-1 внутрішнього порядку прийняття рішень про укладення оспорюваного договору, а тому позивач не є особою, що може вимагати визнання договору недійсним з вказаних підстав, про що буде зазначено далі.

Відповідно до п. 2.18 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»: розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд зазначає, що системний аналіз норм чинного законодавства щодо укладення договору представником з перевищенням повноважень в аспекті ст.1 Господарського процесуального кодексу стосовно права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, дає підстави для висновку про можливість визнання недійсним правочину, укладеного керівником товариства з перевищенням повноважень, у випадку звернення до суду з такою вимогою саме юридичної особи, від імені якої діяв такий керівник, а не третьої особи, що навіть не є стороною по договору.

Отже, у даному випадку позивач не довів порушення своїх прав а аспекті обґрунтування підстав недійсності правочину укладенням договору керівником відповідача-1 з перевищенням, на думку позивача, своїх повноважень.

Суд зазначає, що у деяких виключних випадках порушення корпоративних прав на управління товариством з подібними вимогами можуть звертатися акціонери товариства. З матеріалів справи вбачається, що позивач не є акціонером відповідача-1, а тому не є особою, що може обґрунтувати позовні вимоги порушенням порядку управління товариством (відповідача-1).

Крім того, навіть акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»). Також, відповідно до п.51 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»: Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Також 26.09.2013 року представник позивача надав клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» копії бюлетеня для голосування компанії «ОЛІМПУС ІНВЕСТМЕНТС (2001) Б.В.» (OLYMPUS INVESTMENTS (2001) B.V.), яким вона, як акціонер ПАТ «МСЗ «ОКЕАН», голосувала на Загальних зборах акціонерів 18 травня 2012 року.

Виходячи з того, що позивач не є особою, що може обґрунтовувати порушення своїх прав недотриманням відповідачем-1 внутрішнього порядку прийняття рішень про укладення договору, суд вважає, що відсутні підстави для перевірки порядку голосування акціонерами відповідача-1 при прийнятті рішень на загальних зборах акціонерів. До того ж, підписи осіб на протоколі загальних зборів завірені нотаріально, при цьому згідно посвідчувального напису, нотаріусом перевірено повноваження осіб, що підписали протокол. І предметом розглядуваного спору не є вимога про визнання рішення загальних зборів акціонерів недійсним. Тому судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Також з вищевикладених підстав судом не приймається до уваги пояснення позивача щодо відсутності погодження Наглядової ради відповідача-1 оспорюваного договору та надана позивачем ксерокопія (навіть не завірена належним чином) листа за підписом голови Наглядової ради відповідача-1.

Позивач просить визнати оспорюваний правочин недійсним також з тих підстав, що його вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Суд зазначає, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки дія особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 Цивільного Кодексу України (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

У той же час, договір купівлі-продажу цінних паперів № 3-1БВ12 від 06.07.2012 року укладався та підписувався саме керівниками юридичних осіб, а саме: Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма", Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінком Трейдінг", тимчасово виконуючим обов'язки Президента Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан".

Крім цього суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, що свідчив би про наявність зловмисної домовленості осіб, що підписали оспорюваний договір. Отже, твердження позивача щодо наявності зловмисної домовленості як підстави визнання договору недійсним, є необґрунтованими.

У позовній заяві позивач зазначав, що метою Договору від 06.07.2012 року було створення «штучного» боргу для подальшого заявлення на підставі зазначеного Договору з кредиторськими вимогами, сума яких перевищує будь-які інші заявлені кредиторські вимоги у справі №5016/1284/2012(5/45) про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Миколаївській суднобудівний завод «ОКЕАН».

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення»: з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У зв'язку з наявністю вказаної обставини судом було уточнено у позивача чи є підставою позову фіктивність оспорюваного договору. Представник позивача уточнив у судовому засіданні, що не вважає оспорюваний договір фіктивним.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Доказами настання реальних наслідків за договором купівлі-продажу цінних паперів є акт прийому-передачі цінних паперів від 07 липня 2012 року, отже цінні папери були фактично передані відповідачу-1 у власність, факт набуття права власності на цінні папери підтверджується випискою з рахунку боржника у зберігача. Вказане свідчить про створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Таким чином, судом встановлено, що права позивача не порушуються недотриманням (на думку позивача) відповідачем-1 внутрішнього порядку прийняття рішень про укладення оспорюваного договору, а тому позивач не є особою, що може вимагати визнання договору недійсним з вказаних підстав. Також суду не надано належні та допустимі докази наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною при укладенні оспорюваного договору. Крім цього, матеріалами справи підтверджується настання реальних правових наслідків укладеного правочину.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 232 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено - 27.09.2013 року.

Суддя О.М. Крижний