Решение № 34016570, 27.09.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12454/13-ц

Провадження № 2/161/3767/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Черняка В.В.,

при секретарі - Фурман Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з не виконанням грошового зобов'язання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з не виконанням грошового зобов'язання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 травня 2009 року відповідно до гарантійного листа позивач ОСОБА_3 передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1000 Євро, а останній, як позичальник, зобов'язувався повернути зазначену суму та відсотки в розмірі 900 Євро до 01 червня 2010 року.

Проте, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав та лише частково 20 червня 2012 року повернув позику в розмірі 500 грн., що згідно офіційного курсу НБУ складає 49, 58 Євро.

На підставі наведеного просить суд, стягнути з відповідача в його користь суму боргу в розмірі - 1850,42 євро, що згідно офіційного курсу НБУ складає 19365,08 грн. та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив. Подав письмові заперечення проти позову. Пояснив, що 28 травня 2009 року дійсно отримав від позивача 1000 Євро, які він зобов'язувався повернути до 01 червня 2010 року. Також пояснив, що до 01 червня 2010 року повернув позивачу частину коштів в розмірі 500 грн. Вважає, що позивач звернувся в суд з пропущенням загальної позовної давності, на підставі чого в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до гарантійного листа ОСОБА_2 гарантував повернення кредиту в розмірі 1000 Євро та відсотки в розмірі 900 Євро до 01 червня 2010 року (а.с. 3).

Як передбачено ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представником позивача не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач 20 червня 2012 року повернув частину позики в розмірі 500 грн.

Судом встановлено, що відповідач станом на 01 червня 2010 року взяті на себе зобов'язання не виконав, а отже, з 02 червня 2010 року розпочався перебіг строку позовної давності, який встановлюється тривалістю в три роки, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення коштів, який закінчився 03 червня 2013 року.

В суд з позовом позивач звернувся 19 липня 2013 року, тобто, з пропуском строку позовної давності, а тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 84, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, 264, 526, 527, 625, 1046, 1047 Цивільного Кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування позикою в зв'язку з не виконанням грошового зобов'язання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.В. Черняк