Справа № 127/19391/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,
секретаря Козлової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ «АКЦЕНТ -БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ «АКЦЕНТ -БАНК» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №АВ9ARC13490012 від 01.08.2008 року в розмірі 22 825,39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2008 року між сторонами було укладено договір №АВ9ARC13490012, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала у банку кредит у розмірі 1190,20 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між нею і банком Договір, про що свідчить її підпис у заяві. Відповідач не надав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 22 825,39 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Сауляк Є.В. вимоги позову підтримав у повному обсязі. На запитання суду пояснив, що відповідно до умов договору, даний кредит є споживчим, а перебіг строку позовної давності починається з 01.08.2009 року.
Відповідач в судовому засіданні не заперечила щодо свого обов'язку повернення тіла кредиту із нарахованими відсотками та комісією. Щодо погашення нарахованої пені пояснила, що вона перебуває у скрутному майновому стані і тому не має можливості сплатити даний борг.
В ході судового розгляду по справі встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01.08.2008 року між ПАТ «АКЦЕНТ -БАНК» та ОСОБА_1, шляхом заповнення останньою бланку заяви, було укладено договір №АВ9ARC13490012, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1190,20 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості по кредиту повинно відбуватись щомісячними платежами в розмірі 124,88 грн.
Підписавши заяву від 01.08.2008 року, позичальник засвідчила, що заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складають кредитний договір.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку, який відкрито відповідно до умов кредитного договору №АВ9ARC13490012 від 01.08.2008 року, останнє погашення заборгованості відповідачем було здійснено 20.10.2008р.
Згідно частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 256 цього ж Кодексу визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Відповідно до положень статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 527 ЦК України - боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно із ст. 610 ЦК України - порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року судам надано роз'яснення, відповідно до яких, враховуючи положення п. 7 ч. 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.08.2008 року між сторонами було укладено договір споживчого кредитування, відповідно до умов якого позичальник отримав у банку кредитні кошти у розмірі 1190,20 грн. на споживчі потреби, з терміном повернення до 01.08.2009 року. Свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом ОСОБА_1 не виконала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 22 825,39 грн.
Останній платіж в рахунок погашення кредиту ОСОБА_1 здійснила 20.10.2008 року. Кредитним договором було визначено строк надання кредиту та остаточна дата його повернення, а саме до 01.08.2009 року включно. Жодна із сторін даного договору споживчого кредитування, а саме ні банк, ні ОСОБА_1, не вчиняли дій, спрямованих не переривання перебігу строку позовної давності. У відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів» та роз'яснень Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року, кредитодавцю у справах з приводу споживчого кредитування забороняється вимагати від позичальника повернення кредиту, термін давності якого минув, а позовна давність застосовується судом незалежно від наявності відповідної заяви позичальника.
Заявлені позовні вимоги позивач також обґрунтовує тим, що відповідачу були відомі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), копії яких завірені банком та містяться в матеріалах справи. Однак, суд при їх оцінці позбавлений можливості ідентифікувати, що саме дані Умови діяли під час підписання відповідачем відповідної анкети позичальника, оскільки дана копія не містить дати затвердження Умов та термін їх дії.
Таким чином, хоча наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «АКЦЕНТ -БАНК» та її розмір можна вважати доведеними, однак у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 251, 253, 256, 257, 264, 526, 527, 610, 612, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 30, 60, 88, 212, 214 - 218, 224 - 227 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ПАТ «АКЦЕНТ -БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя :
Судебное решение № 33988966, Вінницький міський суд Вінницької області было принято 02.10.2013. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 127/19391/13-ц. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: