Решение № 33920752, 02.10.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.13р. Справа № 904/6858/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДиканькаМлин", Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька

до Публічного акціонерного товариства "Хліб", м. Дніпропетровськ

про стягнення 216 739, 40 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Буренко А.Ю. - представник (дов. від 14.02.13 року.)

від відповідача: Тертишна К.О.- представник ( дов. від 13.09.2013року)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Диканька Млин" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „Хліб" (далі-відповідач) про стягнення 216 739,40 грн., з яких 193 248,30 грн. основної заборгованості, 18 774,07 грн. пені та 4 717,03 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 0611/1061 від 06.11.2012 року та за договором перевезення вантажу № 1101/Т від 11.01.2013 року, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.09.2013 року на 01.10.2013 року.

01.10.2013 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача - 193 248,30 грн. основної заборгованості, 17 738,07 грн. пені та 4 717,03 грн. 3 % річних.

Заява про зменшення позовних вимог судом прийнята.

01.10.2013 року відповідач надав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач не надав документи на поставлений товар, що суперечить пункту 2.4 договору.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.10.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканька Млин" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Хліб" (покупець) було укладено договір поставки № 0611/1061 (т.1, а.с.25).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник поставляє у власність покупця борошно пшеничне вищого сорту, борошно пшеничне першого сорту, борошно пшеничне другого сорту у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається вказується у видаткових накладних до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Власником товару, який поставляється за даним договором, є постачальник до моменту передачі товару покупцю. Підтвердженням передачі товару є підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної (товарної) та/або видаткової накладної (пункт 1.3 договору).

Відповідно до умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується:

- видатковою накладною № 3 від 07.11.2012 року на суму 13 831,20 грн.;

- видатковою накладною № 4 від 08.11.2012 року на суму 13 637,40 грн.;

- видатковою накладною № 7 від 09.11.2012 року на суму 14 881,80 грн.;

- видатковою накладною № 9 від 12.11.2012 року на суму 13 743,33 грн.;

- видатковою накладною № 16 від 14.11.2012 року на суму 13 836,33 грн.;

- видатковою накладною № 21 від 16.11.2012 року на суму 14 198,00 грн.;

- видатковою накладною № 29 від 20.11.2012 року на суму 14 291,00 грн.;

- видатковою накладною № 32 від 21.11.2012 року на суму 13 377,00 грн.;

- видатковою накладною № 41 від 26.11.2012 року на суму 14 217,00 грн.;

- видатковою накладною № 90 від 12.12.2012 року на суму 14 289,17 грн.;

- видатковою накладною № 99 від 14.12.2012 року на суму 16.044,17 грн.;

- видатковою накладною № 116 від 19.12.2012 року на суму 15 903,33 грн.;

- видатковою накладною № 30 від 12.01.2013 року на суму 14 451,67 грн.;

- видатковою накладною № 35 від 13.01.2013 року на суму 14 516,67 грн.;

- видатковою накладною № 62 від 19.01.2013 року на суму 15 610,83 грн.;

- видатковою накладною № 64 від 19.01.2013 року на суму 14 343,33 грн.;

- видатковою накладною № 68 від 21.01.2013 року на суму 14 538,33 грн.;

- видатковою накладною № 82 від 24.01.2013 року на суму 15 340,00 грн.;

- видатковою накладною № 91 від 26.01.2013 року на суму 15 302,08 грн.;

- видатковою накладною № 108 від 30.01.2013 року на суму 14 408,33 грн.;

- видатковою накладною № 142 від 04.02.2013 року на суму 14 285,70 грн.;

- видатковою накладною № 150 від 11.02.2013 року на суму 15 948,80 грн.;

- видатковою накладною № 155 від 13.02.2013 року на суму 15 008,00 грн.;

- видатковою накладною № 167 від 15.02.2013 року на суму 15 937,60 грн.;

- видатковою накладною № 169 від 20.02.2013 року на суму 14 851,20 грн.;

- видатковою накладною № 193 від 22.02.2013 року на суму 15 960,00 грн.;

- видатковою накладною № 195 від 25.02.2013 року на суму 15 792,00 грн.;

- видатковою накладною № 208 від 27.02.2013 року на суму 15 254,40 грн.;

- видатковою накладною № 213 від 28.02.2013 року на суму 15 568,00 грн.;

- видатковою накладною № 236 від 01.03.2013 року на суму 15 243,20 грн.;

- видатковою накладною № 244 від 05.03.2013 року на суму 16 172,80 грн.;

- видатковою накладною № 272 від 13.03.2013 року на суму 16 553,60 грн.;

- видатковою накладною № 345 від 05.04.2013 року на суму 16 336,67 грн.

Згідно з пунктом 5.2 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму грошових коштів за товар, з урахуванням вимог п. 5.3 даного договору, при умові виконання постачальником покладених на нього обов'язків за даним договором, у наступному порядку:

- протягом 2 банківських днів з моменту фактичної поставки товару, покупець здійснює оплату у розмірі 100 % від вартості товару при наявності оригінала рахунку оплати вартості товару, підписаного уповноваженою особою та скріпленого відтиском печатки.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар (т.1, а.с.146-198).

11.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диканька Млин" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством „Хліб" (замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 1101/Т, пунктом 1.1 якого встановлено, що перевізник зобов'язується перевозити вантажі, що належать замовникові від пунктів завантаження до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам та замовник зобов'язується оплачувати встановлені цим договором послуги (т.1, а.с.29).

Позивач перевіз вантаж відповідачу, що підтверджується:

- товарно-транспортною накладною № ААБ 026711 від 07.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 026712 від 08.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 026715 від 09.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 026719 від 12.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 026724 від 14.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010006 від 16.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010012 від 20.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010015 від 21.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010017 від 23.11.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010053 від 12.12.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010058 від 14.12.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010085 від 19.12.2012 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010169 від 12.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010171 від 13.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010195 від 19.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010197 від 19.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010196 від 20.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010210 від 24.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010181 від 26.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0010187 від 30.01.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017235 від 02.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017209 від 11.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017213 від 13.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017224 від 15.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017178 від 20.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017188 від 22.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017189 від 25.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017193 від 27.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017151 від 28.02.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017170 від 01.03.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017169 від 05.03.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0017060 від 13.03.2013 року;

- товарно-транспортною накладною № ААБ 0011732 від 05.04.2013 року.

Відповідач отримав поставлений товар згідно довіреностей:

- № 5081 від 07.11.2012 року;

- № 5093 від 12.11.2012 року;

- № 5134 від 20.11.2012 року;

- № 5206 від 12.12.2012 року;

- № 5297/1 від 11.01.2013 року;

- № 5318 від 19.01.2013 року;

- № 5357 від 30.01.2013 року;

- № 5351 від 11.02.2013 року;

- № 5450 від 22.02.2013 року;

- № 5475 від 01.03.2013 року;

- № 5524 від 13.03.2013 року;

- № 3599 від 04.04.2013 року.

Оплата послуг проводиться відповідно до виставленого рахунку та на підставі підписаного акту виконаних робіт, товарно - транспортної накладної на перевезення товару на протязі 5 банківських днів з моменту підписання (пункт 3.2 договору перевезення).

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за транспортні послуги (т.1, а.с.159-197) та сторони підписали акти надання послуг, які скріплені печатками підприємств. Відповідні акти надання послуг знаходяться у матеріалах справи (т.1, а.с.108-127).

Відповідач частково оплатив поставлений товар та транспорті послуги, що підтверджується банківською випискою за період з 13.11.2012 року по 31.05.2013 року (т.1, а.с.144).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та надання транспортних послуг складає 193 248,30 грн., що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України)

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п. 5.2 договору поставки та п. 3.2 договору перевезення, строк оплати є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання та якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що він звертався до позивача з вимогою в порядку ст. 666 Цивільного кодексу України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач не надав жодних доказів, що при прийнятті товару позивач не надав документи згідно п. 2.4 договору поставки та товар був прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, тому, суд не приймає доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за поставлений товар та надання транспортних послуг у розмірі 193 248,30 підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 10.11.2012 року по 22.08.2013 року у сумі 18 774,07 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5 договору поставки передбачено, що за прострочку оплати прийнятого покупцем товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 10.11.2012 року по 22.08.2013 року у сумі 4 717,03 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ході судового розгляду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із зменшенням облікової ставки за період з 10.06.2013 року по 22.08.2013 року. Тому просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 738,07 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення пені з урахуванням заяви про зменшення за період з 10.11.2012 року по 22.08.2013 року у сумі 17 738,07 грн. та 3 % річних за період з 10.11.2012 року по 22.08.2013 року у сумі 4 717,03 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Судовий збір з урахуванням заяви про зменшення становить 4 314,07 грн.

Частиною 2 пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Хліб" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18; ідентифікаційний код 00381545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диканька Млин" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Тельмана, 21; ідентифікаційний код 38029555) - 193 248,30 грн. основного боргу, 17 738,07 грн. пеню, 4 717,03 грн. 3 % річних та 4 314,07 грн. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Диканька Млин" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Тельмана, 21; ідентифікаційний код 38029555) - 20,72 грн. витрат на судовий збір, зайво перерахованих платіжним дорученням № 722 від 22.08.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/6858/13, про що видати ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.10.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова