№ 33906339, 23.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року Справа №922/1515/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

прокурор - Маматов М.О.;

1-й позивач - не з'явився;

2-й позивач - Демченко В.М.;

третя особа - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого позивача (вх. №2546Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі №922/1515/13

за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської районної державної адміністрації Харківської області та Управління державного казначейства у Красноградському районі, м. Красноград

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків

до Селянського (фермерського) господарства "Злагода", с. Соснівка

про стягнення 18500 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі №922/1515/13 (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Красноградської районної державної адміністрації Харківської області на користь держбюджету України 860,25 грн. судового збору; стягнуто з Управління державного казначейства у Красноградському районі на користь держбюджету України 860,25 грн. судового збору.

Управління державного казначейства у Красноградському районі звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило рішення суду скасувати в частині стягнення з Управління державного казначейства у Красноградському районі 860,25 грн. судового збору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками, викладеним у рішенні господарського суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2006 року між Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області та СФГ "Злагода" було укладено договір оренди землі № 25/06 терміном до 1 року (далі - Договір).

Згідно умов Договору та акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.12.2006 року господарству була передана земельна ділянка загальною площею 25,4 га (землі державного резервного фонду).

Пунктом 1 розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.05.2011 року № 195 було продовжено СФГ "Злагода" право оренди земельної ділянки із земель державного резервного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області загальною площею 25,4 гектарів терміном на 10 років; зобов'язано СФГ "Злагода" у місячний термін укласти договір оренди та здійснити його державну реєстрацію.

Пунктом 3 розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 14.06.2011 року № 232 розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.05.2011 року № 195 визнане таким, що втратило чинність у зв'язку зі зміною загальної площі гектарів, наданих в оренду СФГ "Злагода".

Розпорядженням Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.08.2009 року № 358 прийнято рішення видати гр. Болговій О.Г. державний акт на право власності на земельну (частка, пай) ділянку площею 4,0976 га та гр. Івановій Т.Г. державний акт на право власності на земельну (частка, пай) ділянку площею 2,0518 га, які розташовані на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Матеріалами справи підтверджено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572382 від 04.07.2011 року було видано Болговій О.Г. на підставі розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.08.2009 року № 358. У вказаному акті зазначено, що Болгова О.Г. є власником земельної ділянки площею 4,0976 га, яка розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572381 від 04.07.2011 року було видано Івановій Т.Г. також на підставі розпорядження Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 20.08.2009 року № 358. У вказаному акті зазначено, що Іванова Т.Г. є власником земельної ділянки площею 2,0518 га, яка розташована на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Тобто, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач зменшився.

Довідка Державного інспектора сільського господарства в Харківській області від 24.12.2012 року свідчить, що у діях СФГ "Злагода" вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державного резервного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області орієнтовною площею 19,2506 га, а розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовно складає 18500 грн.

У свою чергу, стаття 212 Земельного кодексу України визначає обов'язок повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.

Пунктом 3 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110) встановлено, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Тобто, факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та розмір завданої шкоди, мають підтверджуватися всіма матеріалами перевірки в їх сукупності, проведеної Головним Управлінням Держкомзему у Харківській області або Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, складеними відповідно до вищевказаного Порядку, і розрахунком, зробленим також на підставі матеріалів перевірки органом державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства.

Проте, до матеріалів справи не додано перелічених документів.

Більш того, сторонами не заперечується, що такі документи відсутні.

Також, в обґрунтування обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки надано лише лист Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 26.02.2013 р., в якому зазначено про факт проведення перевірки, але не вказана дата її проведення.

Щодо розміру шкоди, заявленої до стягнення зазначено, що "розмір шкоди орієнтовно складає 18500 грн".

Викладені обставини дали підставу суду першої інстанції дійти правомірного висновку, що підстави для здійснення відповідачу розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на якій посилається прокурор, відсутні.

Заявляючи апеляційну скаргу, Управління державного казначейства у Красноградському районі не погодилось з вказаним рішенням саме в частині розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення в частині стягнення з Управління державного казначейства у Красноградському районі судового збору в сумі 860,25 грн., керувався приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлені загальні правила розподілу судового збору і якою визначено, що судовий збір покладається при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

Проте, господарський суд не врахував наступного.

Статтями 3, 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об'єкти справляння судового збору та його розміри.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Зокрема, пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону визначено, що від сплати судового збору звільняються: Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України тощо - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

У відповідності до приписів пункту 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

У застосуванні відповідних приписів необхідно враховувати, зокрема, що відповідно до частини 4 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, місцевий господарський суд, дотримався помилкового розподілу судового збору.

Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, поклав на обох позивачів по справі, не врахувавши вищезазначених законодавчих норм та пільг щодо сплати судового збору.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення в частині стягнення з другого позивача судового збору в сумі 860,25 грн. - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі №922/1515/13 в частині стягнення з Управління державного казначейства у Красноградському районі судового збору в розмірі 860,25 грн. скасувати.

Стягнути з Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Жовтнева, 58/а, м. Красноград, Харківська обл., 63304, код ЄДРПОУ 04059549) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19 червня 2013 року по справі №922/1515/13 залишити без змін.

Господарському суду видати відповідний наказ.

Повний текст постанови по справі складений 23.09.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.