Решение № 33905989, 25.09.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2013 Справа № 907/716/13

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом колективного сільськогосподарського підприємства «Руськополівське», с. Руське Поле Закарпатської області до регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання частково недійсним договору безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське» від 11.03.2011р

за участю представників:

позивача - Шерегі В.М., представник за дорученням;

відповідача - Данильченко І.С., Бучок Т.Ю., представники за довіреностями

Позивач звернувся до суду із вимогами про визнання недійсним договору безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське» від 11.03.2011р. в частині його п.п. 1.2.1, 1.2.2, якими передбачено сплату податку на додану вартість та його розмір (далі - оспорювана частина договору). Посилається при цьому на приписи ст. 197 Податкового кодексу України (далі - кодекс), за змістом якої операції з безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (далі - Закон), звільняються від оподаткування. Позивач та представник його у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, вважаючи, що зміст договору в його оспорюваний частині суперечить закону, через що підлягає визнанню недійсним відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України

Відповідач письмовими відзивом на позов, додатковими поясненнями та його представник усними поясненнями у ході судового розгляду справи заперечують проти позову, посилаючись на обов'язковість умов договору, зокрема, в його оспорюваний частині, оскільки щодо цих умов сторонами було досягнуто згоди. Договір було укладено за результатами приватизації державного підприємства «Руськополівське», яка була здійснена відповідно до приписів Закону та на виконання наказів РВ ФДМУ по Закарпатській області від 31.08.09 № 00307 та від 15.11.10 № 00545 про приватизацію державного підприємства «Руськополівське» та про затвердження плану його приватизації. Вважають договір законним, у тому числі, в його оспорюваній частині, оскільки він укладений з урахуванням ст. 197 кодексу та постанови КМУ від 23.02.11 № 127 «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування» (далі - постанова КМУ № 127, перелік, затверджений постановою КМУ № 127). Стверджують про правомірність договору в частині оспорюваних пунктів про сплату податку на додану вартість та встановлення його розміру, оскільки КСП «Руськополівське» не ввійшло до переліку затвердженого постановою КМУ № 127.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що сторони спірних відносин - відповідач як орган приватизації та позивач від імені працівників державного підприємства «Руськополівське» - за результатами приватизації цього підприємства, яка здійснювалася відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі», 11.03.1211р. уклали договір безоплатної передачі майна державного підприємства (далі - об'єкт приватизації).

За змістом договору та з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою № 1 (відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/1046/2011 від 10.10.11, яке набрало законної сили 6.12.11 з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду у цій справі) орган приватизації зобов'язався безоплатно передати у власність працівникам майно державного підприємства вартістю 879000 грн. (п.п. 1.1, 1.2), працівники, у свою чергу, зобов'язалися (п. 1.2.2) перерахувати зі свого рахунку на рахунок органу приватизації податок на додану вартість у розмірі, зазначеному у п. 1.2.1 цього договору.

За текстом зазначеного пункту 1.2.1 договору сторони визначили «Враховуючи ст. 197 Податкового кодексу України та керуючись Постановою КМУ від 23.02.11 № 127 «Про затвердження переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування», податок на додану вартість на безоплатну передачу об'єкта приватизації становить 175800 грн.».

Передавання об'єкта приватизації працівникам, згідно п. 2.1 договору здійснюється органом приватизації у десятиденний термін з дня укладення договору шляхом підписання відповідного акту, а право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту сплати вартості податку зазначеного у п. 1.2.1.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсними п.п. 1.2.1, 1.2.2, якими встановлено розмір податку на додану вартість та порядок його сплати працівниками, з підстав наведених у позові та зазначених в описовій частині даного рішення.

Суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, з огляду на те, що зазначені пункти договору прямо суперечать чинному станом на час укладення договору законодавству, яке регулює питання приватизації та питання оподаткування.

Так, приписами ст.ст. 5, 6 Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» (Закон), який визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі, в редакції чинній станом на час укладення договору, визначено спосіб приватизації майна майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) та передбачено безоплатну передача частки державного майна працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акцій), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Автономній Республіці Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб.

Встановлено, що безоплатна передача частки державного майна проводиться при перетворенні в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства. Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Матеріалами даної справи встановлено, що позивач - колективне сільськогосподарське підприємство - створене у процесі приватизації державного підприємства «Руськополівське», яка була здійснена відповідно до приписів Закону та на виконання наказів РВ ФДМУ по Закарпатській області від 31.08.09 № 00307 та від 15.11.10 № 00545 про приватизацію державного підприємства «Руськополівське» та про затвердження плану його приватизації, шляхом перетворення з державного підприємства «Руськополівське» (припинення юридичної особи якого зареєстровано в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 23.02.2011) з безоплатною передачею частки державного майна працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону особам, про що 11.03.11 укладено договір, частина якого оспорюється у даній справі.

Наведене, а також правомірність приватизації визнається та не заперечується ніким із учасників судового розгляду.

Спірними у справі є питання оподаткування вартості майна безоплатно переданого у процесі приватизації працівникам приватизованого підприємства, які включені до договору.

Питання загальних засад встановлення податків і зборів, включаючи визначення платників податків, об'єктів оподаткування, бази та ставки податків, порядок їх обчислення, строк та порядок сплати податків, а також надання податкових пільг та порядок їх застосування відповідно до приписів ст. 7 Податкового кодексу України визначаються виключно цим кодексом, який набрав чинності з 1.01.11.

Питання сплати податку на додану вартість станом на час укладення спірного договору визначалося приписами розділу У Податкового кодексу України, зокрема, ст. 197.1.13 встановлено, що операції з безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" , звільняються від оподаткування. Цим же пунктом зазначеної статті встановлено, що перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Договір в оспорюваних його пунктах, хоча і містить посилання на ст. 197 Податкового кодексу України «Операції звільнені від оподаткування», однак всупереч йому встановлює обов'язок працівників сплатити податок на додану вартість безоплатно переданого майна у сумі 175800 грн., що становить 20 % зазначеної вартості.

Сторони договору оспорюваними його пунктами встановили платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, ставку податку та порядку їх обчислення, тобто вирішили питання загальних засад встановлення податків, що є питаннями виключного регулювання приписами Податкового кодексу України.

Наведеним сторони порушили також приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та що є підставою визнання судом недійсним договору в оспорюваній його частині згідно ст. 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, твердження відповідача про правомірність договору в частині оспорюваних пунктів про сплату податку на додану вартість та встановлення його розміру з посиланням на те, що підприємство позивача не ввійшло до переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до них особам звільняються від оподаткування затвердженого постановою КМУ № 127, суд оцінює критично, оскільки ця постанова не може застосовуватися до спірних відносин та регулювати їх з огляду на набрання нею чинності 4.03.11, тобто після укладення спірного договору. Крім того, зі змісту ст. 197.1.13 Податкового кодексу України не вбачається, що законодавець зазначивши, що перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України, поклав на Кабінет Міністрів України повноваження вирішення питань звільнення від оподаткування.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи судом належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 35, 43, 44- 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Визнати недійсними пункти 1.2.1, 1.2.2 договору безоплатної передачі майна КСП «Руськополівське», який укладений РВ ФДМУ по Закарпатській області та КСП «Руськополівське» 11.03.2011р. з наступними змінами та доповненнями

1.2. Стягнути з РВ ФДМУ по Закарпатській області (88000 м. Ужгород, вул.. Собранецька, 60, код ЄДРПОУ 22111310) на користь КСП «Руськополівське» (90551 с. Руське Поле Тячівського району Закарпатської області, вул.. Головна, 173, код ЄДРПОУ 00413883) у відшкодування судових витрат суму 1147,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено 04.10.13

Суддя Ушак І.Г.