№ 33891361, 04.10.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/3348/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 14.05.2013 № 0002502200, № 0002512200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Тонар Люкс» співпрацювало із ТОВ «Плюс-Ойл» та підприємством «ЦР ПІК» відповідно до укладених договорів поставки.

Виконання договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками-фактури, сертифікатами відповідності, паспортами, картками рахунку, виписками банку, реєстрами вданих та отриманих податкових накладних.

На підставі виписаних податкових накладних, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише акт Кіровоградської ОДПІ від 24.12.2012 № 1205/1520/32718671 та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 26.12.2012 № 5725/22-9/37507079.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Плюс-Ойл» та підприємством «ЦР ПІК», а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 132-135), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тонар Люкс» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій по взаємовідносинах з підприємством «ЦР ПІК» за квітень 2012 року; операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Плюс-Ойл» за березень 2012 року та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2013 № 1010/22/37804817, яким встановлено, що ТОВ «Тонар Люкс» мало правові відносини з підприємством «ЦР ПІК» в квітні 2012 року з придбання дизельного палива за договором поставки № 2902-012 від 29.02.2012 та з ТОВ «Плюс-Ойл» в березні 2012 року з придбання дизельного палива згідно договору поставки № 020901 від 09.02.2012.

ДПІ у м. Чернігові було отримано акт від Кіровоградської ОДПІ від 24.12.2012 № 1205/1520/32718671, акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 26.12.2012 № 5725/22-9/37507079 та акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 № 1743/22-9/37507079.

Згідно вищезазначених актів основним постачальником підприємства «ЦР ПІК» у квітні 2012 року було ТОВ «Базисстандарт», по якому отримано податкову інформацію, яка свідчить про відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В ході перевірки встановлено відсутність факту отримання товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При перевірці встановлено, що основним покупцем підприємства «ЦР ПІК» за квітень 2012 року був ТОВ «Тонар Люкс», якому підприємство «ЦР ПІК» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних Підприємством «ЦР ПІК», на загальну суму за квітень 2012 року - 113092,50 грн.

У зв'язку із зазначеним перевіркою не встановлено реальність факту здійснення операцій ТОВ «Тонар Люкс» з отримання товару від підприємства «ЦР ПІК» та порушено п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при декларуванні ТОВ «Тонар Люкс» податкового кредиту за господарськими операціями з цим контрагентом, оскільки документи, отримані від підприємства «ЦР ПІК» не відповідають вимогам ст. 198 Податкового кодексу України.

Основним постачальником ТОВ «Плюс-Ойл» у березні 2012 року було ТОВ «Броксид» засновником, директором та головним бухгалтером якого, згідно статутних документів значиться гр. ОСОБА_1, який будучи опитаним, пояснив, що зареєстрував на своє ім'я підприємство за грошову винагороду і до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має.

В результаті вищенаведеного, з метою вручення запиту № 18823/7/22-911 від 24.12.2012 для проведення зустрічної звірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було здійснено вихід на адресу та встановлено, що за даною адресою ТОВ «Плюс-Ойл» не знаходиться, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Плюс-Ойл» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає 1 особа.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Отже, ДПІ у м. Чернігові було зроблено висновок, що ТОВ «Тонар Люкс» безпідставно сформовані витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки накладні по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Плюс-Ойл» та підприємством «ЦР ПІК» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у м. Чернігові Головного Управління Міністерства доходів у Чернігівській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у повній відповідності до норм податкового законодавства та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Указу Президента України № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс» (ідентифікаційний код 37804817) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 03.08.2011, взято на податковий облік ДПІ у м. Чернігові від 04.08.2011 за № 10987, що підтверджується актом перевірки від 23.04.2013 № 1010/22/37804817 (а. с. 13). Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1216 від 10.04.2013, відповідно до наказу № 1174 від 10.04.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тонар Люкс» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій по взаємовідносинам з підприємством «ЦР ПІК» за квітень 2012 року; операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Плюс-Ойл» за березень 2012 року та у деклараціях з податку на прибуток підприємства у відповідні періоди.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 23.04.2013 за № 1010/22/37804817 (а. с. 12-23), в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 127794,0 грн, в т.ч. за березень 2012 року на загальну суму 14701,00 грн та за квітень 2012 року на суму 113093,00 грн, п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 134184,00 грн, в т.ч. за І квартал 2012 року на суму 15436,00 грн та І півріччя 2012 року на загальну суму 118748,00 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013 № 0002502200, № 0002512200 (а. с. 24, 25), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 159743,00 грн, з яких за основним платежем - 127794,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31949,00 грн та з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167730,00 грн, з яких за основним платежем - 134184,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33546,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Тонар Люкс» згідно акту перевірки є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля пальним (а. с. 13).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Тонар Люкс» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ТОВ «Плюс-Ойл» та підприємством «ЦР ПІК».

Так, між ТОВ «Тонар Люкс» та ТОВ «Плюс-Ойл» було укладено договір поставки № 020901 від 09.02.2012 (а. с. 43-44) щодо поставки нафтопродуктів.

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунки-фактури: № СФ-0000105 від 05.03.2012 на загальну суму 43875,00 грн, в т.ч. ПДВ 7312,50 грн, № СФ-0000127 від 19.03.2012 на загальну суму 44332,16 грн, в т.ч. ПДВ 7388,69 грн (а. с. 45, 51);

- видаткові накладні: № РН-0000115 від 07.03.2012 на загальну суму 43875,00 грн, в т.ч. ПДВ 7312,50 грн, № РН-0000134 від 20.03.2012 на загальну суму 44332,16 грн, в т.ч. ПДВ 7388,69 грн (а. с. 46, 50);

- сертифікат відповідності (а. с. 47);

- паспорт № 574 (а. с. 48);

- картка рахунку: 631 (а. с. 53)

- податкові накладні: № 11 від 05.03.2012 на загальну суму 43875,00 грн, в т.ч. ПДВ 7312,50 грн, № 41 від 20.03.2012 на загальну суму 44332,16 грн, в т.ч. ПДВ 7388,69 грн (а. с. 49, 52).

Також, між ТОВ «Тонар Люкс» та підприємством «ЦР ППС» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2902-012 від 29.02.2012 (а. с. 81-82).

Договір підписано директорами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- видаткові накладні: № РН-0000005 від 05.04.2012 на загальну суму 338130,00 грн, в т.ч. ПДВ 56355,00 грн, № РН-0000006 від 12.04.2012 на загальну суму 340425,00 грн, в т.ч. ПДВ 56737,50 грн (а. с. 85, 88);

- рахунки-фактури: № СФ-0000005 від 05.04.2012 на загальну суму 338130,00 грн, в т.ч. ПДВ 56355,00 грн, № СФ-0000006 від 12.04.2012 на загальну суму 340425,00 грн, в т.ч. ПДВ 56737,50 грн (а. с. 86, 89);

- податкові накладні: № 1 від 05.04.2012 на загальну суму 338130,00 грн, в т.ч. ПДВ 56355,00 грн, № 2 від 12.04.2012 на загальну суму 340425,00 грн, в т.ч. ПДВ 56737,50 грн (а. с. 87, 90);

- картка рахунку: 631 (а. с. 91).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, ТОВ «Тонар Люкс» як доказ використання палива у власній господарській діяльності та як докази реальності виконання вищезазначених договорів суду надано: договори поставки нафтопродуктів (а. с. 92, 54-55), договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом (а. с. 111, 122), видаткові накладні (а. с. 95, 100, 56, 67), рахунки-фактури (а. с. 57,63, 96, 102, 113, 124), виписки ЄДР, свідоцтва, довіреності, ліцензії, довідка (зворот а. с. 93, а. с. 94, 97, 101, 115-119, 58, 64), податкові накладні (а. с. 59-60, 65, 99, 103, 114), картки рахунку: 361, 631, 281 (а. с. 104, 120, 125, 66, 67-70), рахунок № 1 від 06.03.2012 (а. с. 61), виписки банку (а. с. 71-74, 105-106), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а. с. 75-80, 107-110), акти здачі-приймання роботи (надання послуг) (а. с. 112, 123), товарно-транспортні накладні (а. с. 121, 127-130), оборотно-сальдова відомість по рахунку: 631 (а. с. 126).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів з контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Тонар Люкс», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «Тонар Люкс» відповідач посилається на акт від Кіровоградської ОДПІ від 24.12.2012 № 1205/1520/32718671, яким встановлено, що основним постачальником підприємства «ЦР ПІК» у квітні 2012 року було ТОВ «Базисстандарт», по якому отримано податкову інформацію, яка свідчить про відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. В ході перевірки встановлено відсутність факту отримання товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 26.12.2012 № 5725/22-9/37507079, яким встановлено, що основним постачальником ТОВ «Плюс-Ойл» у березні 2012 року було ТОВ «Броксид» засновник, директор та головний бухгалтер підприємства ОСОБА_1 надав пояснення, що до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має та акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 № 1743/22-9/37507079, згідно якого ТОВ «Плюс-Ойл» не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами ТОВ «Плюс-Ойл», підприємство «ЦР ПІК» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 14.05.2013 № 0002502200, № 0002512200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тонар Люкс» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан