Постановление суда № 33886340, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2013 р. м. Київ К-36858/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010

у справі № 2а-47825/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райдуга" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скаргу не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена перевірка позивача, за результатами якої складений акт №5510/23-209/13966129 від 15.10.2009.

Згідно результатів перевірки, внаслідок проведення нікчемних угод між позивачем та Приватним підприємством "Інтрудер" на загальну суму 18080,16 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 3013,36грн., позивач завищив суму валових витрат за ІІ півріччя 2008 року на суму 15066,80 грн. та за ІІІ квартал 2008 року на суму 15066,80 грн. В результаті порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3013,36 грн., в тому числі: за липень 2008 року на суму 347,36 грн., за серпень 2008 року 2666 грн., що призвело до порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіркою встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 613,48 грн., а саме: при заповненні реєстру отриманих податкових накладних за липень двічі враховано податкову накладну № 318 від 31.07.2008 отриману від Закритого акціонерного товариства "КНХБ-Інвест" на загальну суму 2008,40 грн. в тому числі 334,78 грн. сума податку на додану вартість, та при заповненні реєстру отриманих податкових накладних за липень-серпень 2008 року включено одну податкову накладну № 25 від 31.07.2008 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" на суму 1393,50 грн., з яких 278,70 грн. сума податку на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0005162301/0/3378 від 28.10.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5440,26 грн., з яких 3626,84 грн. за основним платежем, та 1813,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно висновків відповідача, порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.5 п 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" допущено в результаті проведення нікчемних угод між позивачем та Приватним підприємством "Інтрудер" на загальну суму 18080,16 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 3013,36грн., що призвело до завищення суми валових витрат позивача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно вимог пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що протягом 2008 року Приватне підприємство "Інтрудер" поставляло позивачу сольвент нафтовий, грунт ГФ-021, емаль ПФ 115 сіру.

04.07.2008 Приватне підприємство "Інтрудер" видало податкову накладну №000143 на поставку сольвенту нафтового, грунту ГФ-021 на загальну суму 2084,16 грн., з яких 347 грн. сума податку на додану вартість. Форму цивільно-правового договору визначено у формі Рахунку № Інт-000169 від 04.07.2008.

11.08.2008 Приватне підприємство "Інтрудер" видало податкову накладну №000200 на поставку сольвенту нафтового, грунту ГФ-021, емалі ПФ 115 сірої на загальну суму 15996 грн., з яких 2666 грн. сума податку на додану вартість. Форму цивільно-правового договору визначено у формі Рахунку № Інт-000192 від 24.07.2008.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що документів, які підтверджують товарність операцій позивача з контрагентом, таких як акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, первинні документи обліку оприбуткування товарів позивачем не надано.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем визнано завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 613,48 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач не надав суду доказів наявності первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП "Інтрудер" та надані позивачем податкові накладні та розрахунки не завірені належним чином, а тому не є допустимими доказами у справі, то відповідачем було правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 у справі № 2а-47825/09/1670 слід залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2010 у справі № 2а-47825/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко