Справа № 127/13801/13-ц
Провадження № 2/127/4572/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишен С. А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_4, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей Вінницької міської ради, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про визнання договору іпотеки недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, яка діє на захист та в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_5, звернулася до суду із позовом до акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_4, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору служби у справах дітей Вінницької міської ради, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про визнання договору іпотеки недійсним.
Позов мотивовано тим, що 27 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та чоловіком позивачки ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором № 051/8-6715 від 27 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_4 передав банку належне йому нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,3 кв.м. У квартирі АДРЕСА_1, окрім позивача, проживали та проживають малолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Оскільки на час укладення оспорюваного правочину не було надано попередньої згоди органу опіки та піклування і не враховано інтереси малолітніх дітей, які користувалися будинком, позивач просить визнати договір іпотеки недійсним.
Протягом розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним іпотечний договір №050/1-1417, укладений 27 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі начальника Привокзального відділення Вінницької обласної філії та ОСОБА_4. Просила скасувати записи обтяження №6330810, реєстр іпотек 6330842 з Державного реєстру реєстрацій речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру заборон нерухомого майна, про іпотеку квартири за АДРЕСА_1 за та запису про заборону відчуження квартири за АДРЕСА_1 які були внесені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Державного реєстру іпотек №5060 на підставі Іпотечного договору.
Представник позивача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові.
Представник відповідача акціонерно - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» проти позову заперечила, надала пояснення, що відповідно до паспорту, який посвідчував особу іпотекодавця ОСОБА_4, на момент посвідчення іпотечного договору, тобто на 27.12.2007 року він не був зареєстрований та фактично проживав в АДРЕСА_2 Окрім того додала, що відповідно до п. 12 Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 сторони ОСОБА_4 - покупець та ОСОБА_6 - продавець, домовились, що продавець буде проживати в квартирі до 01 травня 2008 року. Таким чином, на думку представника відповідача, малолітня ОСОБА_3, не могла користуватися квартирою АДРЕСА_2
Окрім того представник відповідача надала клопотання, у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку із тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився по невідомим суду причинам, про день, час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що для посвідчення договорів їй було надано всі документи, зокрема довідку з Житлово-експлуатаційної контори № 12, виданої ОСОБА_6 17.12.2007 року, про те, що в вищезазначеній квартирі немає зареєстрованих осіб. Відтак приватним нотаріусом не вимагалася згода органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки. З приводу винесення рішення покладається на думку суду.
Представник третьої особи служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явилася по невідомим суду причинам.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 27.12.2007 року між акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_4, було укладено іпотечний договір, посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 5060. Цього ж дня, 27.12.2007 р., у зв'язку з посвідченням вищевказаного договору, нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона відчуження заставного майна до припинення дії іпотечного договору.
Пунктом 1.1. цього іпотечного договору від 27.12.2007 року передбачено, що він забезпечує виконання ОСОБА_4 як Іпотекодавця зобов'язань за договором кредиту № 051/8-6715 укладеного між ПАТ банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_4 за умовами яких позичальник зобов'язаний повернути кредит, наданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності в сумі 50000 (п'ятдесят) тисяч доларів США, з терміном повернення до 10 грудня 2032 року зі сплатою користування кредитом відсотків з розрахунку 12,5% річних.
Також у підпункті 1.1. спірного іпотечного договору від 27.12.2007 року зазначено, що в забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 051/8-6715 укладеного між ПАТ банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_4, останній, як Іпотекодавець передає Іпотекодержателю у іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1
В іпотечному договорі від 27.12.2007 року також повідомляється, що передане в іпотеку нерухоме майно належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, 27.12.2007 року за реєстром № 5057, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 27.12.2007 року за № 2613350, тобто є його особистою власністю.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Як передбачено ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч.1 ст. 575 ЦК України).
Як зазначено у ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічне право передбачене п.п. 4.1. спірного іпотечного договору від 27.12.2007 року.
Частиною 3 ст. 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно з положеннями частин 3 та 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є, зокрема, місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Як встановлено судом, на момент укладення договору іпотеки, тобто станом на 27 грудня 2007 року, в даному житловому будинку проживали та проживають на даний час малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_9, що підтверджується актом від 27.06.2013 р., складеним мешканцями будинку АДРЕСА_1 та засвідченого керівником Міського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора № 12 ОСОБА_10, показами допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_6
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Частиною 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Згідно до ч.2 ст. 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Частиною 4 ст. 177 Сімейного кодексу України передбачено, що дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Отже, чинним законодавством визначено, що при укладенні правочинів щодо нерухомого майна, права на яке мають неповнолітні, неприпустимо допускати зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей стосовно жилих приміщень; укладення правочинів стосовно нерухомого майна не допускається без згоди органів опіки і піклування, яка надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Згідно договору іпотеки, на вимогу банку, без дозволу органів опіки та піклування, ОСОБА_7, внаслідок юридичної необізнаності, порушуючи право малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користування житлом, підписав договір про надання в іпотеку нерухоме майно в забезпечення виконання кредитного договору.
При укладенні договору іпотеки нерухомого майна ОСОБА_7 мав надати нотаріусу, а нотаріус повинен був вимагати від нього надання дозволу органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору, що підлягав нотаріальному посвідченню. Оскільки вказаний дозвіл ОСОБА_7 не отримувався та нотаріусу не надавався при укладені договору іпотеки, у даному випадку були порушені права та інтереси малолітньої дитини на користування житлом, а тому договір іпотеки суперечить правам та інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час укладання договору іпотеки ПАТ банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» також порушено право малолітньої дитини, а саме не витребувано від іпотекодавця дозволу органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору не дійсним.
Окрім того, згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині шостій статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
В пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Відтак суд вважає, що спірний іпотечний договір від 27.12.2007 року суперечить ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 Сімейного кодексу України, а також суперечить правам та інтересам малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки порушує їх житлові права, створює загрозу позбавлення вказаних неповнолітніх осіб житла, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі частин 1 та 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а відповідне майно підлягає звільненню з-під іпотеки.
З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги доводи ПАТ банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» стосовно того, що спірний іпотечний договір не порушує жодних норм законодавства чинного на дату його укладення.
Стосовно тверджень ПАТ банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» щодо пропущення ОСОБА_9 строків позовної давності, то суд вважає, що такі строки не пропущені у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, ч. 4 ст. 261 ЦК України передбачено, що у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. Беручи до уваги те, що ОСОБА_9 було заявлено позов в інтересах малолітніх дітей, а тому відповідно до ч.4. ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності ще не розпочався, а розпочнеться тільки після досягнення ними повноліття.
Таким чином, враховуючи усе наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст.203, 215, 216, ЦК України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Закону України Про іпотеку, ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд:
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним іпотечний договір №050/1-1417, укладений 27.12.2007 року між публічним акціонерним товариством банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, посвідчений 27.12.2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі №5061, зареєстровано в реєстрі заборон №75.
Скасувати засоби обтяження №6330810, реєстр іпотек 6330842 з Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру заборон нерухомого майна, про іпотеку квартири за АДРЕСА_1 та запису про заборону відчуження квартири за АДРЕСА_1, які були внесені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Державного реєстру іпотек №5060 на підставі Іпотечного договору №050/1-1417. Укладеного 27.12.2007 року між публічним акціонерним товариством банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ:
Судебное решение № 33876809, Вінницький міський суд Вінницької області было принято 25.09.2013. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить важные данные.
то решение относится к делу № 127/13801/13-ц. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: