№ 33859554, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 11:37 № 826/13861/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Єфімова С.А.,

представника відповідача - Пономарьова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-німецького товариства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські операції між СП «Марком» та ТОВ «Саноіл Торг» були реально здійснені сторонами, що підтверджується відповідними документами.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003752207 від 20 серпня 2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в період з 12.07.2013р. по 25.07.2013р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Спільного підприємства «Марком» (далі - СП «Марком») з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ - 37269136) за період з 01.01.2010р. по 24.05.2013р., за результатами якої складено акт від 01.08.2013 року №528/22-07/14364757.

У ході перевірки встановлено порушення СП «Марком» пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року, у розмірі 2 345 775,87 грн.

На підставі акту перевірки від 01.08.2013 року №528/22-07/14364757 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.08.2013р. №0003752207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 345 777,00 грн., із яких 2 345 776,00 грн. за основним платежем, та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що у провадженні управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України матеріалів досудового розслідування №32013110100000031 за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України та щодо невстановлених осіб ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до проведеного досудового розслідування встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність.

Згідно висновку почеркознавчого дослідження від 12.11.2012р. № 62/04-258 підписи в первинних фінансово-господарських документах ПП «Тоєрис» на адресу ТОВ «Инфинити» в графі директор ПП «Тоєрис» виконані не директором ПП «Тоєрис» громадянином ОСОБА_3, а іншою особою.

Також ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС надало акт від 17.01.13р. №164/22- 200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки «Інфініті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012», відповідно якого встановлено проведення дій по ланцюгу постачання ТМЦ на ТОВ «Саноіл Торг» та зазначено, що ПП «Тоєрис» є постачальником ТМЦ (мальок риби) на адресу ТОВ «Інфініті».

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва складено акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 р. № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті», згідно з яким встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

Посилаючись на вказані вище документи, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», і, як наслідок, про відсутність права на податковий кредит за операціями з ТОВ «Саноіл Торг».

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» був укладений Договір купівлі-продажу № 05-04-11 від 05.04.2011р. Згідно з умовами цього договору та специфікації № 1 від 30.04.2011р. і специфікації № 2 від 30.04.2011р. ТОВ «Саноіл Торг» взяло на себе зобов'язання доставити та передати у власність, а СП «Марком» взяло на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар згідно рахунку-фактури.

У рамках зазначеного договору ТОВ «Саноіл Торг» поставило товар на користь позивача, що підтверджується видатковими накладними: від 30.04.2013 р. № РН-156, від 30.04.2013 р. № РН-157, від 30.04.2013 р. № РН-158, від 30.04.2013 р. № РН-159, від 30.04.2013 р. № РН-160 на загальну суму 14 074 655,22 грн., у тому числі ПДВ - 2 345 775,87 грн., що також прямо підтверджується в акті перевірки.

Позивач на виконання своїх зобов'язань оплатив поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, судом до уваги не приймаються.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. Із п. 2.16 цього ж Положення слідує, що у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи.

Судом встановлено, що первинні документи (видаткові накладні та банківські виписки), що оформлялися за результатами вчинених між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» господарських операцій у рамках договору купівлі-продажу № 05-04-11 від 05.04.2011р., повністю відповідають вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку, а саме, у них наявні усі необхідні реквізити, що є обов'язковими для первинних документів згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», та за змістом вони відповідають вимогам законодавства. За таких умов, зазначені первинні документи зобов'язані були бути прийнятими до обліку та обробки, так як в них зафіксовані події, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача.

Крім того, відповідач не надав доказів, які б підтверджували відсутність (нереальність) господарських операцій, оформлених зазначеними первинними документами. Позивач у свою ж чергу підтвердив факт здійснення зазначених операцій наданими доказами.

Судом також критично сприймається посилання в акті перевірки на акти перевірок, складені іншими органами державної податкової служби.

Так, судом встановлено, що акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013р. № 164/22-200/37585953 був предметом судового оскарження по справі 814/647/13-а, в якій 23.07.2013р. Одеський апеляційний адміністративний суд за результатами розгляду позовної заяви ТОВ «Інфініті» до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийняв постанову, якою визнав неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби по зазначенню в акті перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті».

Акт ДПІ у Шевченківському районі с. Києва ДПС від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 був предметом судового оскарження по справі № 826/5797/13-а, в якій Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.05.2013р., залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013р.:

- визнав протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої 22.03.2013 року було складено Акт № 788/22-20/37269136, які полягають, зокрема, в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року.

- заборонив ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року.

Станом на дату складання відповідачем акту перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначені вище судові рішення набрали законної сили.

Зазначені Акти ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС та ДПІ у Шевченківському районі с. Києва ДПС, що складені за результатами перевірки, дії з проведення яких були визнані неправомірними, не можуть прийматися як доказ у справі, оскільки вони були отримані із порушенням закону.

Згідно з пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ, віднесеного СП «Марком» до податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товару у ТОВ «Саноіл Торг», повністю підтверджуються податковими накладними, виданими ТОВ «Саноіл Торг», а саме: податкова накладна № 286 від 30.04.2011р., податкова накладна № 315 від 30.04.2011р., податкова накладна № 358 від 30.04.2011р., податкова накладна № 453 від 30.04.2011р., податкова накладна № 491 від 30.04.2011р.

Пункт 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Судом встановлено, що усі податкові накладні, що були виписані ТОВ «Саноіл Торг» для СП «Марком», містять усі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що усі податкові накладні у передбаченому законом порядку були зареєстровані ТОВ «Саноіл Торг» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Акті перевірки, ТОВ «Саноіл Торг» було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платником ПДВ № 100306797, діючим з 22.10.2010р., та не оспорюється відповідачем.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Саноіл Торг», був використаний у подальшому в власній господарській діяльності позивача.

05.04.2011р. позивач уклав з ТОВ «Югекотоп» договір комісії № 05040, згідно з яким позивач як комітент доручив, а ТОВ «Югекотоп» як комісіонер прийняло на себе зобов'язання від власного імені та за рахунок позивача за винагороду здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по продажу української нерафінованої соняшникової олії (врожаю 2010 р.) ДСТУ 4492:2005, макухи соняшникової ДСТУ 80-96. Судом встановлено, що згідно із зазначеним договором комісії позивач доручив ТОВ «Югекотоп» продати саме той товар, що був придбаний у ТОВ «Саноіл Торг».

Актом про приймання товару по якості та кількості № 1 від 30.04.2011р. та Актом про приймання товару по якості та кількості № 2 від 30.04.2011р. підтверджується факт передачі зазначеного вище товару від позивача до ТОВ «Югекотоп».

На виконання своїх зобов'язань за договором комісії ТОВ «Югекотоп» було знайдено покупця на товар, укладено з ним відповідні зовнішньоекономічні угоди та здійснено експорт товару.

Зазначені обставини підтверджуються: звітом комісіонера від 22.06.2011р. № 1, вантажною митною декларацією № 504000018/2011/001529 від 30.05.2011р., на якій посадовою особою Миколаївської митниці зроблено відмітку про те, що товар вивезено за межі митної території України, звітом по валюті № 1 від 22.06.2011р.; звітом комісіонера від 24.06.2011р. № 2, вантажною митною декларацією № 504000018/2011/001682 від 10.06.2011р., на якій посадовою особою Миколаївської митниці зроблено відмітку про те, що товар вивезено за межі митної території України, звітом по валюті № 2 від 24.06.2011р.; звітом комісіонера від 30.06.2011р. № 3, вантажною митною декларацією № 504000018/2011/001659 від 09.06.2011р., на якій посадовою особою Миколаївської митниці зроблено відмітку про те, що товар вивезено за межі митної території України, звітом по валюті № 3 від 30.06.2011р.

Із листа Миколаївської митниці Міндоходів від 20.08.2013р. № 02.1/3-15/1589 слідує, що офіційним підтвердженням факту експорту товару позивачем є митні декларації № 504000018/2011/001529 від 30.05.2011р., № 504000018/2011/001682 від 10.06.2011р. та № 504000018/2011/001659 від 09.06.2011р.

Отже, встановлені судом обставини підтверджують факт використання позивачем товару, придбаного у ТОВ «Саноіл Торг», в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Саноіл Торг», який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, що не був визнаний в судовому порядку недійсними, а також підтверджені первинними документами, та належним чином оформленими податковими накладними, а товар, придбаний у ТОВ «Саноіл Торг», був використаний позивачем у власній господарській діяльності. Отже судом встановлено, що при здійсненні позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ «Саноіл Торг» дотримано усі вимоги чинного законодавства, які дозволяють відносити суми сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0003752207 від 20 серпня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов