№ 3384497, 26.02.2008, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2008 року                                                                           м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого     Кривенка В.В.,

суддів:                 Гусака М.Б., Панталієнка П.В.,

                              Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,  –

розглянувши у порядку письмового провадження за скаргами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі – МДПІ) та заступника Генерального прокурора України про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» до МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,         

в с т а н о в и л а:

У січні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» звернулося до суду з позовом до МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 грудня 2005 року № 0000882320/32678461.

Господарський суд Київської області постановою від 28 лютого 2006 року, яку залишив без змін Київський міжобласний апеляційний господарський суд ухвалою від 9 червня 2006 року, позов задовольнив.

Не погодившись із ухваленими у справі рішеннями, заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20 грудня 2006 року  залишив цю скаргу без розгляду і повернув її скаржнику. Зазначену ухвалумотивовано тим,                        що касаційну скаргу подано після закінчення строку касаційного оскарження,

встановленого в частині 2 статті 212 Кодексу                                 адміністративного судочинства України (далі – КАС), і при цьому не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.

У скаргах МДПІ та заступника Генерального прокурора України  порушено питання про перегляд за винятковими обставинами і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року. На обґрунтування скарг зроблено посилання на порушення цим судом норм процесуального права, неоднакове застосування однієї й тієї самої норми права та на рішення в якому зазначений суд застосував її інакше, ніж в оскаржуваному рішенні. 

Скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Залишаючи касаційну скаргу без розгляду у зв’язку із  пропуском строку касаційного оскарження, Вищий адміністративний суд України послався на те, що її подано 17 липня 2006 року, тоді як оскаржуване рішення було ухвалено         9 червня того самого року, а отже, встановлений частиною 2 статті 212 КАС місячний строк закінчився 10 липня 2006 року, але клопотання про його поновлення заявлено не було. 

Проте із цим висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Частиною 2 статті 212 КАС установлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, повний текстоскаржуваної ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9 червня 2006 року було виготовлено 15 червня того самого року.

Згідно з частиною 1 статті 103 КАС перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.  

Виходячи зі змісту наведеної норми перебіг строку касаційного оскарження зазначеної ухвали апеляційного суду почався 16 червня 2006 року і закінчився 17 липня того самого року, оскільки останній день цього строку був вихідним.

Із викладених обставин випливає, що скаржник не пропустив строк касаційного оскарження рішення апеляційного суду, а касаційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск зазначеного строку через те, що неправильно застосував норми процесуального права.

У зв’язку з цим ухвала Вищого адміністративного суду України від         20 грудня 2006 року підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

                                       п о с т а н о в и л а:

Скарги Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2006 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                           В.В. Кривенко

Судді                                                                             М.Б. Гусак 

                                                                                                  П. В. Панталієнко   

                                                                                                  І.Л. Самсін 

                                                                                                  О.О. Терлецький

                                                                                                                    Ю.Г. Тітов