Решение № 33804099, 25.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.13р. Справа № 904/6006/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Регом", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 226 295 грн. 47 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Савченко В.В. - представник за дов. б/н від 10.09.2013

від відповідача:Захарченко В.В. - представник за дов. № 1453 від 02.09.2013

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «РЕГОМ» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" про стягнення штрафу у сумі 180000 грн. 03 коп., інфляційних втрат у розмірі 5372 грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 40923 грн. 13 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього згідно договорів купівлі-продажу № 0108/107/1 від 01.08.2013, № 1008/112/1 від 10.08.2013, № 1908/116 від 19.08.2013 та № 3008/118 від 30.08.2013, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 105.08.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в засіданні на 16.09.2013.

09.09.2013 через канцелярію суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог, які за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог. Згідно даної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 180 000 грн. 03 коп. штрафу, інфляційні втрати у розмірі 5 087 грн. 43 коп. та 3% річних у сумі 40 912 грн. 55 коп.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

10.09.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він заперечує проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що листом від 10.07.2012 № 0057 відповідач повідомив позивачу про складне фінансове становище підприємства та просив розстрочки виконання зобов'язань за договорами № 1908/116 від 19.08.2011 та № 3008/118 від 30.08.2011. Листом від 11.01.2012 вих. № 4 позивач не заперечив проти розстрочення (відстрочення) здійснення виконання зобов'язання за вищезазначеними договорами.

У судовому засіданні 16.09.2013, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, присутнім представникам сторін було оголошено перерву до 25.09.2013.

25.09.2013 від відповідача надійшли заперечення щодо позовної заяви від 24.09.2013 № 1592, в яких він зазначив, що відповідно до п. 2.2 договору № 1008/112/1 від 01.08.2011 відповідач повинен був здійснити остаточні розрахунки за цим договором до 31.12.2011. Дану вимогу відповідач виконав, що підтверджується платіжними дорученнями № 1644 від 27.09.2011, № 1656 від 30.09.2011 та № 1940 від 02.11.2011. Таким чином, оскільки взяті на себе зобов'язання згідно договору № 1008/112/1 від 01.08.2011 ТОВ "Завод бурової техніки "ДСД" виконало у повному обсязі, то стягнення 10% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних за даним договором є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 між Відкритим акціонерним товариством «РЕГОМ» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 0108/107/1.

Згідно з п. 2.1 сума цього договору складає суму специфікацій, що є невід'ємною частиною договору і складає 483 958 грн. 46 коп.

Відповідно до п. 2.2 якого покупець зобов'язаний провести розрахунки за цим договором до 31.12.2011 року.

Також, між позивачем та відповідачем були укладені договори купівлі продажу № 1008//112/1 від 10.08.2011 на суму 483431 грн. 40 коп., № 1908/116 від 19.08.2011 на суму 479 898 грн. 86 коп., № 3008/118 від 30.08.2011 на суму 352 711 грн. 55 коп. (далі-договори, п. 2.1 договорів).

Згідно п. 2.2 договорів покупець зобов'язаний провести розрахунки за цими договорами протягом 30 днів з моменту передачі обладнання.

Відповідач здійснив розрахунок за договором № 0108/107/1 у повному обсязі та у строки встановлені п. 2.2 цього договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 1644 від 27.09.2011, № 1656 від 30.09.2011 та № 1940 від 02.11.2011 (арк. с .174-176, том 2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013 у справі № 30/5005/9939/2012 за позовом ВАТ «РЕГОМ» до ТОВ "Завод бурової техніки "ДСД" (далі - відповідач, покупець) про стягнення 600 000 грн. 00 коп. позовні вимоги задоволені повністю (арк. с. 19-21, том 3), стягнуто з ТОВ «Завод бурової техніки ДСД» 600 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар (далі - рішення).

22.02.2013 на виконання рішення господарського суду видано наказ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2013 у справі № 30/5005/9939/2012 залишено без змін.

Рішенням господарського суду від 11.02.2013 встановлено, що на виконання умов договорів №0108/107/1 від 01.08.2011, №1008/112/1 від 10.08.2011, №1908/116 від 19.08.2011р., №3008/118 від 30.08.2011 позивач поставив товар на загальну суму 1 800 000,27 грн., а відповідач поставлений товар сплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 600 000,00 грн.

Отже, вищезазначеним рішенням встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищезазначеними договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

26.04.2013 відповідач здійснив часткову оплату боргу у розмірі 10 000грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 621 (арк. с 195, том 2).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно вищезазначених договорів, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п. 4.3 договорів нарахував відповідачу штраф у розмірі 180 000 грн. 03 коп., а саме за договором № 0108/107/1 від 01.08.2011 штраф у розмірі 48 395 грн. 84 коп., за договором № 1008/112/1 від 10.08.2011 штраф у розмірі 48 343 грн. 14 коп., за договором № 1908/116 від 19.08.2011 штраф у розмірі 47 989 грн. 89 коп. та за договором 3008/118 від 30.08.2011 штраф у розмірі 35 271 грн. 16 коп.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.3 договорів передбачено, що у випадку не ненадходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства у строк, встановлений п. 2.2 договору, продавець має право розірвати договір, при цьому покупець зобов'язаний сплатити продавцю 10% штрафу від суми договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок відповідача відповідно до п. 4.3. договорів, кореспондується як із настанням обставин пов'язаних із несвоєчасною оплатою отриманого товару, так і з реалізацією позивачем права на розірвання договору за цих же обставин.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, задовольняє дану вимогу частково в сумі 131 604 грн. 19 коп. Оскільки, судом встановлено, що відповідач здійснив розрахунок за договором 0108/107/1 від 01.08.2011 у повному обсязі та у строк, то стягнення 48 395 грн. 84 коп. штрафу є неправомірним.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нараховані інфляційні втрати в сумі 5087 грн. 43 коп. за період з вересня 2011 року по травень 2013 року та 3% річних у сумі 40 912 грн. 55 коп. за період з 01.09.2011 по 31.05.2013.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат задовольняє дану позовну вимогу повністю у розмірі 5 087 грн. 43 коп., заявленому позивачем до стягнення.

Щодо нарахування 3% річних заявлених позивачем за період з 01.09.2011 по 31.05.2013, господарський суд, перевіривши правильність їх нарахування, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 35 936 грн. 81 коп.

Під час розрахунку позивачем невірно визначено кількість днів прострочення за вказаний період, також позивач неправомірно нарахував 3% річних на зобов'язання відповідача згідно договору № 0108/112/1 від 01.08.2011, які, як було зазначено вище, були виконані відповідачем у повному обсязі та у строки встановлені даним договором.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3 452 грн. 57 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 25 грн. 91 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод бурової техніки ДСД» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 53/1, код ЄДРПОУ 21931694) на користь Відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» (50049, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 1Д, код ЄДРПОУ 00190791) штраф у розмірі 131 604 грн. 19 коп. (сто тридцять одна тисяча шістсот чотири грн. 19 коп.), інфляційні втрати у розмірі 5 087 грн. 43 коп. (п'ять тисяч вісімдесят сім грн. 43 коп.), 3% річних у розмірі 35 936 грн. 81 коп. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість грн. 81 коп.) 3 452 грн. 57 коп. (три тисячі чотириста п'ятдесят дві грн. 57 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", винести ухвалу про повернення Відкритому акціонерному товариству «РЕГОМ» (50049, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 1Д, код ЄДРПОУ 00190791) з державного бюджету України суму переплаченого збору у розмірі 25 грн. 91 коп. (двадцять п'ять грн. 91 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 30.09.13р.