Постановление суда № 33800982, 28.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2563/13 28.08.2013 28.08.2013 28.08.2013

Провадження №22-ц/784/2201/13

Провадження номер 22-ц/784/2201/13 Головуючий суду першої інстанції - Подзігун Г.В.

Категорія 37 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Локтіонової О.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

відповідачки - ОСОБА_6,

її представника - ОСОБА_7,

третьої особи - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_9

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2013 року

за позовом

ОСОБА_9

до

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 та приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом

та за зустрічним позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому уточнював та обґрунтовував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_11, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді 11/50 частки домоволодіння по АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за законом є він та його сестра ОСОБА_4

Вважаючи, що він фактично прийняв спадщину після смерті спадкодавця, вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки після смерті матері здійснював догляд за будинком та взяв з нього деякі речі домашнього вжитку, позивач у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.

У липні 2009 року йому стало відомо, що у листопаді 2008 року його сестра ОСОБА_4 оформила право власності на вищезазначений будинок на підставі підробленого рішення суду, та 26 грудня того ж року уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу 11/50 частки спірного будинку.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_9 просив визнати договір купівлі-продажу спірної частки будинку від 26 грудня 2008 р. недійсним, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_11 та визнати за ним право власності на 11/100 частин спірного домоволодіння у порядку спадкування за законом після смерті матері.

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати її добросовісним набувачем 11/50 частки спірного будинку та визнати за нею право власності на цю частку будинку.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 березня 2013 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Розподілено судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК УРСР), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР).

Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами), передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113).

Згідно з ст.561 ЦК УРСР та п.112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, позивач ОСОБА_9 та відповідачка ОСОБА_4 є дітьми, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11.

На момент смерті спадкодавця разом з нею за адресою АДРЕСА_1 постійно проживала та була прописана дочка ОСОБА_4 (а.с.153-156).

ОСОБА_9 проживав та був прописаний за іншою адресою (а.с.46).

До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивач звернувся тільки у 2010 році, про що свідчить постанова державного нотаріуса Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 про відмову у вчиненні нотаріальної дії та довідка цієї нотаріальної контори про те, що позивач протягом шестимісячного строку з дня смерті матері не звертався до контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.31, 33).

Таким чином, саме ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_11 прийняла її спадщину і вона належить їй з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_9 про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_11 є правильним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 належними та допустимими доказами довела факт прийняття нею спадщини після смерті матері, тоді як позивач заявленої ним вимоги не довів.

На підтвердження цієї вимоги позивачем не було надано жодного належного письмового доказу.

Його посилання на те, що факт прийняття ним спадщини доводиться довідкою підприємства, де він працював на час смерті матері, про те, що йому надавалися транспорт та труна для її поховання, на думку колегії суддів, є хибним.

Зазначеною довідкою підтверджується тільки факт участі позивача у похованні його матері, а не факт прийняття спадщини, оскільки результатом прийняття спадщини є надбання майнових прав.

Про зазначене не свідчить і наявність у позивача інструкції до швацької машинки, оскільки з неї неможливо встановити про належність машинки спадкодавиці.

Посилання позивача на показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, як на підставу задоволення зазначеної вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Зазначені свідки у судовому засіданні пояснювали, що позивач після смерті його матері допомагав сестрі поратися по господарству у будинку, приймав участь у проведенні газу до нього, забрав собі шафу, швацьку машинку, постільну білизну, які належали за життя матері.

Між тим, зазначені свідки не змогли достовірно зазначити час, коли позивач забрав собі частину майна матері.

Відповідачка ж ОСОБА_4 взагалі заперечувала факт участі позивача в утриманні та ремонті будинку та отриманні ним речей матері.

Зазначене підтвердили і свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Згідно з ст.392 ЦК України від 16 січня 2003 р. власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач не прийняв спадщину після смерті матері.

А тому, суд першої інстанції правомірно вважав, що позовна вимога ОСОБА_9 про визнання за ним права власності на частину спірного будинку у порядку спадкування за законом після смерті матері не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України від 16 січня 2003 р. вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 після прийняття спадщини своєї матері, 26 грудня 2008 р. продала отримані нею у спадщину 11/50 часток домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованому у реєстрі за №2890 (а.с.29).

Встановивши у судовому засіданні, що позивач не має жодних прав на 11/50 часток зазначеного будинку, оскільки не приймав спадщину після смерті матері, районний суд, на думку колегії суддів, вірно визначився, що його вимога про визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу недійсним є безпідставною.

Укладення оспорюваного договору жодним чином не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_9

За такого, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення.

Викладені позивачем доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують.

Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову не оскаржувалося, а тому колегія суддів законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині не перевіряє.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

У Х В А Л А