Приговор № 33786221, 30.09.2013, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 1-кп/325/91/2013

325/922/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Діоба Г.О., при секретарі Цукановій Л.В., за участю прокурора прокуратури Приазовського району Запорізької області Стефанкової Ю.М., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12013080330000254 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у Вірменії, громадянина Вірменії, із середньою освітою, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, працюючого вантажником ТОВ "Профіт АСТ", зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України;

В С Т А Н О В И В :

04 травня 2013 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 реєстраційний номер НОМЕР_7 здійснював рух у східному напрямку по проїзній частині автодороги Одеса-Мелітополь- Новоазовськ. Під час керування вказаним транспортним засобом на 486 км + 300 м зазначеної автодороги ОСОБА_4 при виконанні маневру обгону попутного габаритного транспорту в порушення вимог п.10.1, п.14.2 Правил дорожнього руху України, проявивши злочинну недбалість, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з рухомим в зустрічному йому напрямку автомобілем ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця 1 ступеня з відривом передньо-верхнього лимбуса тіла хребця, синця поперекової області, лінійного внутрішньосуглобового перелому лівої променевої кістки без зміщення відламків, травматичного набряку м'яких тканин лівого променевозап'ястного суглоба, лінійного поперечного перелому тіла правої п'яткової кістки без зміщення відламків, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саден нижніх кінцівок та синця лівої стопи.

Допитаний в ході судового розгляду ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненому та пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті він повністю визнає і не оспорює, підтвердив, що дійсно 04.05.2013р. близько 20 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 по дорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, він при виконанні обгону попутного транспорту виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з рухомим в зустрічному йому напрямку автомобілем під керуванням потерпілого ОСОБА_2 Щиро кається у вчиненому. Позовні вимоги прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого визнає повністю. Позовні вимоги самого потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 2294 гривні також повністю визнає, про стягнення витрат на оплату юридичних послуг в сумі 1500 гривень не визнає, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 37750 гривень визнає частково, вважає цю суму завищеною.

Дані обвинуваченим в судовому засіданні показання відповідають обставинам справи.

Суд, з'ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши згоду учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження всіх доказів, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, допитавши при цьому потерпілого ОСОБА_2 з приводу позовних вимог, які не визнаються обвинуваченим ОСОБА_4, дослідивши висновки судово-медичної експертизи, судової автотехнічної експертизи та дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_2 з приводу позовних вимог, які не визнаються обвинуваченим, пояснив, що він наполягає на стягненні з ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 37750 гривень, оскільки він зазнав душевних страждань в зв'язку з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями, втратив можливість вести звичайний, нормальний спосіб життя, перебуваючи в лікарні втратив можливість бачитись з дитиною та піклуватись про неї; наполягає також на стягненні з обвинуваченого витрат на оплату юридичних послуг, оскільки за складання позовної заяви сплатив адвокату 1500 гривень.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 354 від 19.06.2013р. у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця 1 ступеня з відривом передньо-верхнього лимбуса тіла хребця, синця поперекової області, лінійного внутрішньосуглобового перелому лівої променевої кістки без зміщення відламків, травматичного набряку м'яких тканин лівого променевозап'ястного суглоба, лінійного поперечного перелому тіла правої п'яткової кістки без зміщення відламків, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саден нижніх кінцівок та синця лівої стопи. Зазначені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або при ударі о такі предмети, можливо в салоні автомобіля, що рухається, при ДТП 04.05.2013р.

Згідно з висновком експерта № 57/13 від 19.06.2013р. в діях водія автомобіля ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_8 ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв'язку з подією даної пригоди, не вбачається. В діях водія автомобіля ВАЗ 21013 реєстраційний номер НОМЕР_7 ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.6, 12.9, 14.2 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 14.2 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з подією пригоди. В розглянутій дорожній ситуації водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ-21013 реєстраційний номер НОМЕР_7 екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця зіткнення, а водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_8 при виконанні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

З урахуванням досліджених доказів, суд кваліфікує діяння вчинене ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.

Встановлено, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується з задовільної сторони, у вчиненому щиро розкаявся, має малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Щире каяття ОСОБА_4 у вчиненому, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Приймаючи до уваги наявність обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, дані, що характеризують його особу з задовільної сторони, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і знаходить необхідним звільнити його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки відповідно до ст. 76 КК України.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки клопотань від учасників судового провадження з цього приводу в судовому засіданні не надходило.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат закладам охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 2294 гривні, підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 повністю визнає ці позовні вимоги, що не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого витрат на оплату юридичних послуг за надання правової допомоги в розмірі 1500 гривень задоволенню не підлягають як необґрунтовані та недоведені в судовому засіданні, оскільки представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 участі в судовому провадженні не приймав.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 37750 гривень, суд враховує сутність цих вимог, характер діянь обвинуваченого, характер, обсяг та тривалість фізичних і душевних страждань потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, пов'язаних з отриманими тілесними ушкодженнями, необхідний час та зусилля для відновлення попереднього стану, і з урахуванням викладених обставин, вимог розумності та справедливості, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цих вимог і стягненню з ОСОБА_4 на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди 25000 гривень.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягають залишенню без розгляду на підставі поданої ним заяви.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373 - 376 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області до місцевого бюджету м. Мелітополь на р/р 31416544700013, код ЄДРПОУ 01992877, код ОКПО 34676932, банк УДК ГУДКУ в Запорізькій області, місцевий бюджет м. Мелітополь 24060300, МФО 813015 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 5956 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь місцевого бюджету Приазовського району Запорізької області на р/р 31417544700250, МФО 813015, ЄДРПУ 38042754 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) гривня 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6) у відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6) у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Речові докази:

-автомобіль ВАЗ-21013 реєстраційний номер НОМЕР_7 який перебуває на зберіганні у ОСОБА_4, повернути власнику ОСОБА_8;

-автомобіль ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_8, який перебуває на зберіганні у ОСОБА_2, повернути власнику ОСОБА_9.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення Апеляційним судом Запорізької області.

Суддя Г.О. Діоба