№ 33775475, 24.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

"fs115">/FONT>

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24 вересня 2013 року Справа № 814/2931/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

до

виробничо-комерційного підприємства "Кредо" ТОВ,

вул. Лягіна, 8, м. Миколаїв, 54001

про

стягнення податкового боргу в сумі 70542,31 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 70542,31 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем самостійно відображені суми податкових зобов’язань з плати за землю у деклараціях.

В судове засідання прибув представник позивача, відповідач в судове засідання не прибув, повістка, направлена на адресу відповідача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду. За правилами ст. 35 ч. 8 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач на підставі ст. 35 ч. 8 КАС України вважається належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом. У п. 49.7 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, самостійно визначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

На виконання вимог Податкового кодексу України 28.02.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2012 р., в якій самостійно відображені податкові зобов’язання за травень-вересень у сумі 9520,97 грн. щомісяця (а. с. 13-18). Заборгованість сплачена частково в сумі 1863,74 грн.

20.02.2013 р. відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 р., в якій самостійно відображені податкові зобов’язання за січень-травень у сумі 4960,24 грн. щомісяця (а. с. 7-12).

В установлені законодавством строки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання.

Позивачем виставлено податкову вимогу від 21.11.2011 р. № 1532 на суму 12735,81 грн., яка отримана відповідачем та не оскаржена (а. с. 27). Позивач надав інформацію про те, що борг, визначений податковою вимогою, не сплачений та не списаний.

Згідно з ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на 18.06.2013 р. загальний борг відповідача становить 70542,31 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а. с. 3).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з виробничо-комерційного підприємства "Кредо" товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Лягіна, 8, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 13845029) на користь державного бюджету Центрального району м. Миколаєва (р/р 35223002003074, банк УДК в Миколаївській області, МФО 826013, ідентифікаційний код 34034100) податковий борг з плати за землю в сумі 70542,31 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз