№2/487/13/13
РІШЕННЯ
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
25.09.2013 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого - судді Агєєвої Л.І.
при секретарі Клименко Т.О.,
за участю прокурора Бушнєва Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, додаткових витрат на лікування дитини, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
04.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, мотивуючи тим, що відповідачка не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків стосовно неповнолітньої доньки, належним чином не сплачує аліменти на її утримання, втратила будь-який зв'язок з дитиною, а також не бере участь у додаткових витратах на дитину, яка потребує цього у зв'язку з хворобою. В подальшому позивач свої вимоги збільшив та остаточно просив позбавити відповідачку батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, змінити розмір аліментів та стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1445 грн. щомісячно, стягнути додаткові витрати на лікування дитини в розмірі 1645 грн. щорічно, а також стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 62 254, 13 грн.
В судовому засіданні представник позивача вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з,явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївського міськвиконкому просила винести рішення на розсуд суду.
Прокурор прокуратури Заводського району м. Миколаєва проти задоволення позовних вимог не заперечував.
За згодою представника позивача суд ухвалив розглядати справу відповідно до ст. 224 ЦПК України.
Заслухав учасників процесу, свідків та дослідивши надані документи, суд, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 2003 року. Від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
04 червня 2007 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідачка залишила дитину та виїхала до міста Херсона, де і проживає на даний час.
26 лютого 2009 року у м. Херсоні відповідачка вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_4, а 12 вересня 2009 року позивач вступив в зареєстрований шлюб з ОСОБА_5
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 року місце проживання дитини ОСОБА_3 було визначено з батьком ОСОБА_1, який постійно проживав з дитиною в місті Миколаєві.
Крім того, за рішенням суду з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 були стягнуті аліменти у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2009 року і до її повноліття.
Як встановлено, питаннями навчання та утримання дитини фактично займався один позивач, який щомісячно проводив відповідну оплату, оскільки відповідачка аліментів на утримання дитини належним чином не сплачувала, свої доходи скривала, тому нарахування аліментів ДВС проводило виходячи з суми прожиткового мінімуму. Вже після того, як позивач почав звертатися до прокуратури та правоохоронних органів з заявами та скаргами про порушення стосовно відповідачки кримінальної справи за несплату аліментів, остання в березні 2012 року почала погашати заборгованість по аліментам та платити аліменти, але платила їх не регулярно, тому сума заборгованості була погашена лише станом на 01.11.2012 року.
Як вбачається з довідки ВДВС Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні від 27.11.2012 року № 33905 ОСОБА_2 аліменти з 13 квітня 2009 року по березень 2012 року, а також за липень-вересень 2012 року взагалі не платила.
Згідно довідки Севастопольської білінгвальної гімназії № 2 за вих. № 566 від 18.12.20123 року ОСОБА_3 навчається у гімназії з 01 вересня 2011 року. Батько дитини відвідує батьківські збори, приймає участь в житті класного колективу, цікавиться її успіхами в навчанні, несе витрати, пов'язані з навчанням та вихованням дитини. У сім'ї добрі та подружні відносини. Що стосується матері ОСОБА_2, то успіхами дитини в навчанні вона ніколи не цікавилася і до школи жодного разу не приходила.
Крім того, згідно медичних документів, ОСОБА_3 з народження хвора на правосторонній хронічний рецидивуючий пієлонефрит. 30 травня 2007 року їй була зроблена операція в дитячій міській клінічній лікарні № 9 у м. Москві - імплантація колагену під гирло правого сечоводу. На проведення вказаної операції був укладений договір з лікарнею, позивач провів оплату за надання медичних послуг і находився з донькою.
За висновком лікарів ( довідка Миколаївської обласної дитячої лікарні № 847 від 18.09.2013 р.), дитина потребує оперативного лікування та санаторно - курортного лікування, що також забезпечував лише позивач. Вартість такого лікування один раз на рік складає 3290 грн., що підтверджується квитанцією санаторію.
Судом також встановлено, що позивач 01 червня 2010 року на ім'я своєї теперішньої дружини ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1, де проживає періодично з метою санаторного лікування доньки, характеризується сім'я позитивно та як така, що повноцінно приймає участь у вихованні доньки.
Тобто, позивач весь час один забезпечував дитину всім необхідним, виховував її, дбав про її здоров'я, неодноразово проводив необхідне для дитини періодичне лікування, займався її навчанням у школі, проводив з дитиною весь свій вільний час разом із своєю дружиною мачухою ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яку дитина вважає своєю матір'ю. Згідно заяви ОСОБА_5 має намір усиновити неповнолітню ОСОБА_3.
В свою чергу, відповідачка взагалі не цікавилася дитиною, не відвідувала її ні дома, ні в школі, не телефонувала, не цікавилася її станом здоров'я, навчанням, не вітала її з днем народження, не надавала коштів на лікування та належним чином не сплачувала аліменти.
Вище вказані обставини підтвердили допитані в суді свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Відповідно до принципів 4, 7 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 164 СК України, мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України передбачені основні обов'язки батьків щодо дитини: виховання дитини у дусі поваги до родини і суспільства; піклування про стан здоров'я дитини; забезпечення здобуття дитиною освіти. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.»
Як встановлено судом на підставі досліджених доказів, відповідачка ОСОБА_2 не виконує та протягом багатьох років не виконувала жодного обов'язку матері, що передбачені статтею 150 СК України.
Відповідно до ст. 180 СК України, мати, батько, зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено в судовому засіданні відповідачка ухилялася від сплати коштів на утримання дитини (аліментів), через що позивач неодноразово протягом тривалого часу був вимушений звертатися до правоохоронних органів для притягнення її до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_2 без поважних причин ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо дитини.
З урахуванням цих обставин, висновку органу опіки та піклування, в якому не висловлено заперечень щодо позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає, що позов в частині позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.
Наявність будь -яких перешкод, які б позивач чинив відповідачці в спілкуванні з дитиною, в ході розгляду справи не встановлено. Крім того, при наявності вказаних перешкод відповідачка мала усі можливості звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та вирішити питання щодо участі у вихованні дитини.
Також, про розгляд даного позову відповідачка неодноразово повідомлялась як належними поштовими повідомленнями так і особисто на засіданні Служби у справах дітей адміністрації Заводського району, але до суду так і не з,явилася, будь- яких заперечень не надала, що також, на думку суду, свідчить про її байдужість до долі своєї доньки ОСОБА_3.
Розглядаючи інші позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Оскільки позивачем подано позов про одночасне позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину, як це передбачено зазначеною нормою закону, суд вважає можливим розглянути ці вимоги одночасно в межах цієї справи.
При цьому суд враховує наступне.
Відповідно до статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути стягнуті у частці від доходу матері та (або) в твердій грошовій сумі.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка є приватним підприємцем, а отже має мінливий дохід. Крім того, з наданих документів державної виконавчої служби вбачається, що відповідачка сплачує аліменти несистематично, приховує свій заробіток, через що сума аліментів їй нараховується у частині від прожиткового мінімуму.
Суд вважає, що такої суми буде недостатньо для утримання дитини, враховуючи стан її здоров'я, необхідність розвитку дитини.
Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Позивачем надано довідку Головного управління статистики у Херсонській області, згідно з якою розмір середньої заробітної плати в цьому регіоні складає 2427,03 гривні.
З урахуванням відсутності інших даних про доходи відповідачки, суд вважає можливим встановити розмір аліментів, що підлягають стягненню у твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 04.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тим самим задовольнивши позов в цій частині частково.
Що стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то суд вважає, що на підставі статті 185 СК України, ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1645 гривень щорічно, починаючи з 04.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
В той же час суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 26 травня 2011 року.
Суд враховує той факт, що рішення про стягнення аліментів набуло чинності 26 травня 2011 року, відповідачка була присутня у зазначеному судовому засіданні та знала про зміст рішення суду. Тому лише з цього моменту відповідачка дізналася про обов'язок сплачувати аліменти на користь дитини.
Суд не заперечує тієї обставини, що, оскільки дитина весь цей час проживала з позивачем, та відповідний позов було подано ним ще у квітні 2009 року, але на підставі ч. 2 статі 196 СК України з урахуванням зазначених обставин справи, вважає можливим зменшити розмір неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, стягнувши її в розмірі 10000 гривень, тим самим задовольнивши позов в цій частині частково.
Відповідно до статті 88 ЦПК України судові витрати суд вважає необхідним покласти на відповідачку в загальній сумі 229,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, що стягненні рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.05.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 04.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 1645 гривень щорічно, починаючи з 04.12.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 13.04.2009 року по 31.01.2012 року на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 10 000 гривень.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 229, 40 грн.
В іншій частині вимог відмовити
Рішення набуває законної сили протягом 10 днів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через місцевий суд в порядку ст. 294 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: Агєєва Л.І.
Судебное решение № 33751939, Заводський районний суд м. Миколаєва было принято 25.09.2013. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 1412/11292/12. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: