Постановление суда № 33716421, 25.09.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Піщуліна І.С.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"25" вересня 2013 р. Справа № 284/722/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області на постанову Народицького районного суду Житомирської області від "17" червня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов"язання відновити провадження та виконати виконавчий лист ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання дії щодо повернення йому виконавчого документа неправомірними, скасування постанови відділу державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції Житомирської області про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов'язання відновити виконавче провадження та виконати виконавчий лист №2а-4569/11.

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 17.06.2013 року позов задоволено частково.

Визнано дії Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області щодо повернення виконавчого листа ОСОБА_4 протиправними.

Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 28.03.2013 року про повернення виконавчого листа, виданого за постановою Народицького районного суду Житомирської області від 21.10.2011 року по справі №2а-4569/11 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано незаконною та скасовано.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми матеріального й процесуального права; крім цього допущено неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Сторони в судове засідання не з"явились, хоч були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2012 року ОСОБА_4 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а-4569/11, виданого 09.02.2012 року Народицьким районним судом Житомирської області (а.с. 26).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 19.06.2012 року було відкрито виконавче провадження №33069272 з примусового виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області на підставі виданого судом виконавчого листа №2а-4569/11, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області зобов'язано провести нарахування та виплатити позивачу1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням виплачених коштів (а.с. 27).

Боржнику надано 7-денний термін для добровільного виконання рішення.

06.03.2013 року відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області повідомив, що виплата доплати по рішенню суду буде проведена після надходження фінансування (а.с. 29).

28.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про повернення вищезазначеного виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, у зв'язку з наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у зв'язку з відсутністю у нього іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (а.с. 30).

Колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає, що державний виконавець неправомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ст. 27 Закону).

Статтею 30 Закону встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, тобто рішень зобов'язального характеру, передбачений ст.75 Закону.

Так, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Пунктом 9 ч.1 ст.47 Закону визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт (ч.2 ст.47 Закону).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, у якого відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, або щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключають можливість виконання відповідного рішення, а також акт про наявність вказаної обставини.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» як на доказ наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, у якого відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, судом апеляційної інстанції до уваги не примаються, оскільки даний Закону регулює порядок виконання рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в той час як рішення на користь позивача носить зобов'язальний характер.

Суд дійшов даного висновку з урахуванням також і наступного.

Приписами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року (надалі-Конвенція), передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело, права.

Згідно п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави. Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки останнім не було дотримано зазначених вище вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо повернення позивачу виконавчого листа обгрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними й останнім правомірно скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У зв"язку зі скасуванням постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження та виконати виконавчий лист, оскільки обов'язок державного виконавця по відновленню виконавчого провадження встановлено нормами чинного законодавства, а рішення судів підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На думку апеляційного суду, оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Народицького районного суду Житомирської області від "17" червня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області м-н Соборний,1,м.Житомир,10014