Решение № 33707312, 11.07.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6621/13-ц

Провадження № 2/161/2472/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі - Акайомовій Т.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.09.2007 року між ним та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав у банку кредит у розмірі 80876, швейцарських франків.

В якості забезпечення виконання вказаного договору між ним та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки стала квартира загальною площею 51,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Вказує, що 18.03.2013 року відповідачем йому було надіслано вимогу про усунення порушення (іпотечну вимогу) та було зобов'язано у 30-ти денний термін з моменту направлення даної вимоги погасити заборгованість за кредитним договором в повному об'ємі. І у разі невиконання ним вимог банку, ПАТ «ОТП Банк» посилаючись на ст. 6 договору іпотеки вказує, що зверне стягнення на предмет іпотеки.

Однак, враховуючи, що на момент укладення договору іпотеки № РСL- 601/64/2007 від 07.09.2007 р. діяла редакція ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», яка не передбачала іпотечне застереження в кредитному договорі як підставу для реєстрацію права власності на предмет іпотеки стягувачем, то просить постановити рішення, яким визнати п. 6.4.2 вказаного договору іпотеки недійсним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився та представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з'явився та подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ЦК України «Позика». Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

В судовому засіданні встановлено, що 07.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав у банку кредит у розмірі 80876,00 швейцарських франків (а.с. 6-10).

В якості забезпечення зобов'язань виконання вказаного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки стала квартира загальною площею 51,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Позивач стверджує, що на момент укладення договору іпотеки № РСL- 601/64/2007 від 07.09.2007 р. діяла редакція ч. ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», яка не передбачала іпотечне застереження в кредитному договорі як підставу для реєстрацію права власності на предмет іпотеки стягувачем.

Дана правова позиція не є необґрунтованою у зв'язку із наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» , в редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки (відповідно до змін та доповнень до даного закону внесених ЗУ від 23 лютого 2006 року N 3480-IV) « Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки».

Отже відповідно до даного Закону в вищевказаній редакції (яка діяла на момент підписання зазначеного договору іпотеки) однією із підстав набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Поряд з тим відповідно до ч.1,2 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» , в редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже даною статтею визначається порядок використання способів звернення стягнення на предмет іпотеки як на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотеко держателя, так я іпотечного застереження визначеного в іпотечному договорі.

Позиція Позивача щодо використання ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», як виключну норму, що регулює питання звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає дійсності, так як дана стаття визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Способи та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереженння визначеного в договорі іпотеки визначає ст. 36 даного Закону, яка і надає право Іпотекодержателю набувати право власності на предмет іпотеки і на підставі іпотечного застереження.

Також відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Отже іпотечне застереження за своєю юридичною силою прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, суд прийшов до висновку в задоволенні позову слід відмовити з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 116, 1050, 1054 ЦК України, cт.ст. 1, 7, 33, 35, 36, 37, Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук