Решение № 33678419, 24.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.13р. Справа № 904/6092/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГРАНТЕР", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ВЕРСАТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 398 000,00 грн. заборгованості за договором позики

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача - Мандрика Я.А., дов. б/н від 23.08.13р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грантер» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Верстат» про стягнення заборгованості за договором позики №07/06/13/01 в сумі 398 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору позики № 07/06/13/01 від 07.06.2013 року.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні 24.09.2013р. надав довідку № 13/06-01 від 13.06.2013р. в якій зазначив, що в платіжному дорученні № 168 від 12.06.2013р. допущено помилку та просить читати призначення платежу в наступній редакції: "Перерахування грошових коштів згідно Договору позики № 07/06/13/01 від 17.06.2013р. без ПДВ." (а.с. 33).

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи (а.с. 27-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 23, 31).

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

27.08.2013р. в судовому засіданні винесено ухвалу якою розгляд справи відкладено до 24.09.2013р.

В судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

07.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГРАНТЕР» (далі - Позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРСАТ» (далі - Відповідач, Позичальник) був укладений Договір позики № 07/06/13/01 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1. в порядку та на умовах визначених цим договором. Позикодавець передає Позичальнику у позику грошові кошти в сумі 500 000, 00 грн. (надалі іменується позика), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю позику в такій же сумі та в трок, встановлений цим договором. Позика за цим договором є безпроцентною (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, надання позики за цим Договором здійснюється протягом 10 днів з моменту укладення цього Договору. Позика надається Позикодавцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі в національній валюті України на поточний рахунок Позичальника (п. 2.2. Договору).

Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю позику повністю в сумі, визначеній в п. 1.1. цього Договору, в термін до 21 червня 2013р. Повернення позики за цим Договором здійснюється Позичальником шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок Позикодавця (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.1.1. Договору, Позикодавець має право вимагати повернення суми позики у грошовій формі.

Пунктами 5.4., 5.4.1. Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позику у строку та у розмірі передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 6.1. Договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 21 червня 2013р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами, прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.

Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивач 12.06.2013 року надав Відповідачу суму позики в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 168 від 12.06.2013р. (а.с.14).

Відповідач повернув позику частково у сумі 102 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 135 на суму 25 000, 00 грн., № 136 на суму 25 000, 00 грн., № 137 на суму 52 000, 00 грн. від 25.06.2013р. (а.с. 15-17).

Враховуючи неповне повернення Відповідачем грошових коштів по Договору позики, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 398 000,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 2, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Станом на час розгляду спору доказів повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в сумі 398 000,00 грн. суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вище викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ВЕРСАТ» (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Ковельська, буд. 48, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35543859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГРАНТЕР» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, буд. 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38432696) суму боргу у розмірі 398 000,00 грн. (триста дев'яносто вісім тисяч грн. 00 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 7 960,00 грн. (сім тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 25.09.2013р.