№ 33632371, 18.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № мф815/5843/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року 17 год. 20 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Сербіна Р.І.,

за участю

представника позивача - Тодорова В.Д., за довіреністю

представника відповідача - Савецької Н.С., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212202, №0001222202, №0001232202, №0001242202 від 25.06.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212202, №0001222202, №0001232202, №0001242202 від 25.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області ДПС позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року був складений та підписаний акт перевірки від 10.06.2013 року № 1402/22-0302/13888197, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення, в тому числі, №0001212202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 951 грн., з яких 134 361 грн. - основний платіж, 33 590 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0001222202 від 25.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 295 198 грн., з яких 198 762 грн. - основний платіж, 96 436 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0001232202 від 25.06.2013 року про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість на 136 775 грн., №0001242202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що усі господарські операції позивача з контрагентами з МПП «Ларс», TOB «Регіон Продукт», ПП «Дортехкомплект», ПП «Ч.А.С.» є реальними та підтверджуються відповідними первинними документами, які були в наявності під час проведення перевірки, не враховуючи тих оригіналів яких були вилучені працівниками міліції. Придбані у контрагентів товари використовувалися позивачем в межах господарської діяльності підприємства. Крім того, власна матеріальна база підприємства дозволяє приймати, складувати, возити, переробляти придбані товарно-матеріальні цінності і використовувати в будівельних циклах як придбану, так і власне виготовлену підприємством продукцію. Під час проведення перевірки відповідачем не надано доказів про неможливість ведення господарської діяльності з боку позивача з використанням придбаних товарно-матеріальних цінностей. Всі вищевказані юридичні особи, з якими TOB «Автодор» мав господарські відносини є діючими суб'єктами господарської діяльності, та, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відносно жодного з них до теперішнього часу не прийнято рішення щодо припинення діяльності або анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість.

Також позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що ненадання оригіналів окремих первинних документів - податкових накладних, відбулось не з причини їх неналежного зберігання з боку ТОВ «Автодор», а у зв'язку з діями представників органів виконавчої влади (примусове вилучення співробітниками міліції).

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (том.10 а.с. 29-39).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» в якості юридичної особи зареєстроване 31.03.1993 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС (нині - ДПІ у у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області).

Судом встановлено, що на підставі наказів від 15.05.2013 року №210, від 27.05.2013 року №229, та направлень №01-045/239 від 15.05.2013 року, №01-045/240 від 15.05.2013 року, відповідно до пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11, 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами га доповненнями), фахівцями ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Копія наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку під розписку було вручено головному бухгалтеру підприємства Боренгольц О.О., 16.05.2013 року.

Перевіряючи були допущені до проведення перевірки. За результатами перевірки був складений та підписаний акт перевірки від 10.06.2013 року № 1402/22-0302/13888197 (а.с. 36-73).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Автодор» були порушені певні норми податкового законодавства, серед яких позивач не згоден з наступними порушеннями, а саме:

1). п.198.1. п.198.2, п. 198.3, п.198.6 пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, абзацу а) та абзацу б) 200.4, ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, наказ від 25.11.2011 року №1492 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, із змінами та доповненнями в результаті, чого донараховано податок на додану вартість у суму 198 762 грн., у тому по періодах: лютий 2011р. -1024грн., березень 2011р. - 2651грн., травень 2011 року - 2216,серпень 2011р.- 33836грн., жовтень 2011р. - 17754грн., листопад 2011 р - 7242 грн., липень 2012р. - 6864грн., серпень 2012р. - 57806грн., вересень 2012р. 69369грн. та зменшено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 136775грн.

Це порушення виникло внаслідок: а). безпідставного віднесення до податкового кредиту ПДВ суми 153 371 грн., а саме: поставки МПП «Ларс», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Регіон Продукт», ПП «Ч.А.С.», оскільки висновками актів інших ДПІ підтверджено неможливість проведення вказаних господарських операцій; б). безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 37 176 грн. по податковим накладним, які в ході перевірки не були надані, або надані їх копії, а саме: за серпень 2011 року надані копії податкових накладних, ПП «Фортіс-Трейд» №139 від 26.08.2011 року на суму ПДВ 15716,67 грн., №138 від 26.08.2011 року на суму ПДВ 15383,33 грн., за березень 2012 року до перевірки не надана податкова накладна №39 від 02.03.2012 року ПП «Будстроун-К» на суму ПДВ 5000 грн., за травень 2012 року до перевірки не надана податкова накладна №26 від 31.05.2012 року ПП «Техзабезпечення» на суму ПДВ 1076,11 грн.; в). встановлення наявності розбіжностей у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року , липень 2011 року, жовтень 2012 року в сумі 6464 грн., з яким позивач погодився.

2). підпункт 138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V1 (із змінами і доповненнями в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 134361грн., у тому числі по періодах I кв. 2012р. -23704грн., II кв. 2012 р. - 110657 грн., яке виникло внаслідок безпідставного завищення задекларованих показників в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів у сумі 639813 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 112875 грн., ІІ квартал 2012 року - 526938 грн. по взаємовідносинам з МПП «Ларс», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Регіон Продукт», ПП «Ч.А.С.», оскільки висновками актів інших ДПІ підтверджено неможливість проведення вказаних господарських операцій.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи первинну бухгалтерську документацію позивача та висновки акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 03.08.2012 року №126/22/24536580 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Ларс», акту перевірки Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС від 11.01.2013 року №159/22.4-09/37074057 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Регіон Продукт», акту перевірки Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС від 13.12.2012 року №5340/15-322/32451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дортехкомплект», акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 15.02.2013 року №280/22-0304/37439313 «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ПП «Ч.А.С.».

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки за вищевказаними порушеннями, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0001212202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 951 грн., з яких 134 361 грн. - основний платіж, 33 590 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0001222202 від 25.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 295 198 грн., з яких 198 762 грн. - основний платіж, 96 436 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0001232202 від 25.06.2013 року про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість на 136 775 грн., №0001242202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн. за не зберігання первинної бухгалтерської документації як податкових накладних так і платіжні документи відповідно до п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України.

Одночасно, судом досліджені копія статуту ТОВ «Автодор», копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Автодор», копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відносно ТОВ «Автодор», копія виписки з ЄДРПОУ відносно ТОВ «Автодор», копія ліцензії виданій ТОВ «Автодор» серії АВ №559091 від 12.10.2010 року, копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100069562 від 08.08.1997 року, копія договору постачання №09/01 від 09.01.2012 року, копії видаткових накладних, копії рахунків-фактур, копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії карток рахунків системи «Банк-Клиент» відносно контрагентів, копія договору постачання оптової партії товару, укладеного між ТОВ «Автодор» та ТОВ «Регіон Продукт» №0304-2 від 03.04.2012 року, копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, копії паспортів якості на бітум нафтовий, копії матеріальних звітів, копії актів про списання матеріалі, копії витягів відносно контрагентів позивача, протокол обшуку слідчого СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 06.06.2013 року, копія купівлі продажу транспортного засобу від 26.08.2011 року, копії акту приймання передачі транспортного засобу, копія наказу про постановку на баланс підприємства автомобіля, копія свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, копія договору продажу транспортного засобу, копія акту здачі-приймання робіт, копія контракту №12/0007/69 від 03.01.2012 року з ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин», копія специфікації до контракту, копії актів приймання передавання, копії виписок «Чорноморської філії ПАТ «Банк Київська Русь», копії технічних паспортів на транспортні засоби, копії свідоцтва на право власності на виробничі будівлі, копії договорів оренди земельної ділянки, копії податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року з додатками, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копії податкових декларації з ПДВ з додатками, копії довідок про залишок суми від'ємного значення попередніх періодів, що підлягають включенню до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, копії матеріальних звітів по складу дорожня лінія та інертних матеріалів, копії актів виготовлення асфальтно-бетонної суміші та витрату матеріалів, копії товарно-транспортних накладних, копії матеріальних звітів по складу інертних матеріалів, копії актів про витрачання мазуту та дизпалива для підігріву бітуму, копії калькуляції на виготовлення асфальтно-бетонної суміші, копії довіреностей на отримання асфальту, копії вимог на відпуск матеріалів, копії договорів підряду, копії дефектних актів, копії огляду прихованих розкопок, копії звітів про витрату основних матеріалів (за перевіряємий період).

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши надану позивачем первинну бухгалтерську документацію, допитавши в якості свідків відповідальних осіб підприємства позивача за отримання товару, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень - з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані МПП «Ларс», TOB «Регіон Продукт», ПП «Дортехкомплект», ПП «Ч.А.С.», оскільки угоди укладені позивачем з цими контрагентами, виходячи із даних актів ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 03.08.2012 року №126/22/24536580 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МПП «Ларс», Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС від 11.01.2013 року №159/22.4-09/37074057 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Регіон Продукт», Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС від 13.12.2012 року №5340/15-322/32451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дортехкомплект», ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 15.02.2013 року №280/22-0304/37439313 «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ПП «Ч.А.С.», мають ознаки нікчемності.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані після формування податкового кредиту з ПДВ, посилаючись на висновки актів перевірок інших органів ДПІ, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірок, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Акти Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС від 11.01.2013 року №159/22.4-09/37074057 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Регіон Продукт», та від 13.12.2012 року №5340/15-322/32451048 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дортехкомплект» також не можуть братися до уваги, оскільки інформація, що міститься в цих актах теж базується не на первинних бухгалтерських документах цих підприємств.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, враховуючи пояснення представника позивача надані в судовому засіданні, допит свідків та характеристику придбаного товару, суд дійшов висновку, що позивач довів суду, що за господарськими операціями з МПП «Ларс», TOB «Регіон Продукт», ПП «Дортехкомплект», ПП «Ч.А.С.» позивач отримав товар, ці контрагенти у спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовувався у господарської діяльності підприємства позивача. Суду не надані докази щодо встановлення факту умисного відхилення підприємства позивача від уплати податків та зборів шляхом укладення вказаних господарських угод. Первинні бухгалтерські документи, що є в матеріалах справи не містять недостовірні, суперечливі дані, підприємство позивача має власні технічні можливості для реалізації окремих із вищезазначених господарських операцій, а щодо інших надані товарно-транспортні накладні, які не викликають сумнів щодо їх достовірності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0001222202 від 25.06.2013 року в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій за безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153 371 грн., а тому вказане податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

Судом встановлено, що з аналогічних підстав податковим повідомленням - рішенням №0001232202 від 25.06.2013 року позивачу було зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 136 775 грн. Тому, враховуючи, що суд дійшов висновку, щодо протиправності зменшення податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153 371 грн., суд вважає, що вказане податкове повідомлення - рішення також підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

В іншій частині податкові повідомлення - рішення №0001222202 від 25.06.2013 року та №0001232202 від 25.06.2013 року є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, наступними підставами донарахування ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ були: б). безпідставне віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 37 176 грн. по податковим накладним, які в ході перевірки не були надані, або надані їх копії, а саме: за серпень 2011 року надані копії податкових накладних, ПП «Фортіс-Трейд» №139 від 26.08.2011 року на суму ПДВ 15716,67 грн., №138 від 26.08.2011 року на суму ПДВ 15383,33 грн., за березень 2012 року до перевірки не надана податкова накладна №39 від 02.03.2012 року ПП «Будстроун-К» на суму ПДВ 5000 грн., за травень 2012 року до перевірки не надана податкова накладна №26 від 31.05.2012 року ПП «Техзабезпечення» на суму ПДВ 1076,11 грн.; та в). встановлення наявності розбіжностей у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2011 року, березень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, жовтень 2012 року в сумі 6464 грн., з яким, як вже зазначалось вище, позивач погодився та не надав належні і допустимі докази в підтвердження відсутності встановленого перевіряючими порушення.

Щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 37 176 грн. по податковим накладним, які в ході перевірки не були надані, або надані їх копії, суд вважає, що відповідач правомірно виключив вказану суму з податкового кредиту, оскільки на час перевірки з 16.05.2013 року по 03.06.2012 року ці накладні перевіряючим не були надані, що й не заперечувалось позивачем.

Посилання представника позивача на те, що вказані податкові накладні були вилучені правоохоронними органами не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи судом достовірно встановлено, що перевірка завершена 03 червня 2013 року, а вилучення документів відбувалось 06 червня 2013 року, що підтверджено протоколом обшуку (а.с. 207, т.1) та поясненнями представника позивача. Мало того, ці документи були повернуті позивачу 11 червня 2013 року, що не заперечувалось позивачем, в той час, як податкові повідомлення - рішення були прийняті 25 червня 2013 року, та відповідно керуючись приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, позивач отримавши оригінали вилучених документів, які не були досліджені перевіряючими мав право до дати винесення податкових повідомлень - рішень надати їх податковому органу. Однак, докази на здійснення таких дій позивачем до суду не надані. Представником позивача пояснено, що вказані податкові накладні були надані на адресу податкового органу лише зі скаргою на податкові повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність донарахування ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ по порушенням щодо ненадання оригіналів податкових накладних та встановлених розбіжностей у податкових деклараціях з ПДВ, тому, в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Одночасно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001212202 від 25.06.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 167 951 грн. з яких 134 361 грн. основний платіж, 33 590 грн. штрафні (фінансові) санкції підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, податок на прибуток був донарахований позивачу саме з підстав безпідставного завищення задекларованих показників в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів у сумі 639813 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 112875 грн., ІІ квартал 2012 року - 526938 грн. по взаємовідносинам з МПП «Ларс», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Регіон Продукт», ПП «Ч.А.С.».

Враховуючи, що за результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що вказані операції мали ознаки товарності, придбаний товар був використаний в межах господарської діяльності підприємства позивача, суд вважає, що позивач правомірно задекларував вказані суми в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів».

Так, згідно з п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Згідно з п. 138.8.1 ст. 138 цього Кодексу, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

З урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що позивач довів правомірність декларування цих сум в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів», в свою чергу, відповідач не довів правомірність донарахування податку на прибуток, а тому, в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Проте, суд дійшов висновку, що слід відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0001242202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн. за не зберігання первинної бухгалтерської документації як податкових накладних так і платіжних документів.

Так, відповідно до п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом встановлено, що перевіряючим на їх вимогу не були надані оригінали податкових накладних на час проведення перевірки, та взагалі не надані платіжні документи на підтвердження авансових звітів, що не заперечувалось позивачем.

З цих підстав, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс податкове повідомлення - рішення №0001242202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001212202, №0001222202, №0001232202, №0001242202 від 25.06.2013 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001212202 від 25.06.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001222202 від 25.06.2013 року в частині донарахування з податку на додану вартість та штрафних санкцій за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001232202 від 25.06.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 вересня 2013 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001212202 від 25.06.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001222202 від 25.06.2013 року в частині донарахування з податку на додану вартість та штрафних санкцій за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001232202 від 25.06.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

18 вересня 2013 року.

.