Решение № 33625046, 07.08.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7952/13-ц

Провадження № 2/344/3925/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Ковалюк І.П.

секретаря Гречун Т.Б.

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Твердохбіла А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору від 29.06.2005року недійсним.

Позов мотивований тим, що банком при укладенні договору не було проінформовано про умови кредитування, не надано споживачу інформацію про продукцію.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав із мотивів, наведених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача позову не визнав, суду заявив клопотання про застосування строку позовної давності, просить в позові відмовити

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, об'єктивно та всебічно з'ясувавши таким чином обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.06.2005року між ВАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 17 775,00 доларів США на купівлю житла.

Договір укладений в двох примірниках, підписано позичальником та представником банку, скріплено банківською печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору із урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Окрім того, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки договір було укладено 29.06.2005 року, то строк позовної давності сплинув 30.06.2008року, а позивач звернувся до суду із позовом 24.05.2013року.

Виходячи із наведеного, а також із того, що відповідач просить застосувати строки позовної давності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наведене, а також те, що під час підписання договору №IFK0GK00000010 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, про що засвідчують підписи на на кожній зі сторінок оспорюваного договору, а доказів протилежного з боку позивача суду не представлено, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.6, 11, 203, 215, 525, 520, 620,-629, 638, 642, 1054, 1051, 1056, ЦК України, керуючись ст.ст. 60 88, 179, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час

проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Ковалюк І.П.