Постановление суда № 33602196, 19.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р.Справа № 820/3645/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 820/3645/13-а

за позовом Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпостачзбуд"

про накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпостачзбуд" (далі по справі - відповідач), в якому просила суд:

- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Харпостачзбуд", що знаходяться у банківських установах по наступним розрахунковим рахункам: № 260060104342, відкритого у АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", №26002005731001 відкритого відповідачем у ХАРКІВСЬКА ФПАТ "УКРІНБАНК" м. Харків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Харпостачзбуд", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, ідентифікаційний код - 30378312.(а.с.8). На обліку як платник податків і зборів знаходиться в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік. (а.с. 7)

Судом першої інстанції встановлено, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти та цінності платника податків на банківському рахунку, тобто вимога, котра передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не подав належних доказів відсутності у відповідача майна, доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав належних доказів відсутності у відповідача майна, доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Самостійне добуття судом таких доказів на виконання приписів ст.11 КАС України в даному випадку прямо суперечить ст.ст.6, 8, 19 Конституції України, ч.ч.1, 3 ст.2 КАС України, оскільки є нічим іншим, як додатковим обґрунтуванням з боку суду безпідставно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Колегія суддів також бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 820/3645/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.