№ 33559773, 17.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4126/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року

16год.26хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Кононенкова Т.В. - за довіреністю

Від відповідача: Дімітрієв О.М. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Адепт-Промсистеми» до Саратської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Адепт-Промсистеми», в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області від 15.01.2013р. №0000032200 та №0000042200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України, ЦК України, посилаючись на безпідставність висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Адепт-Промсистеми» та TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», TOB «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Центроспав Україна» та їх реальність підтверджується відповідними первинними документами. Недійсність укладених позивачем із контрагентами угод не встановлена судовими рішеннями. Визнання правочинів нікчемними не відноситься до компетенції податкових органів та є припущеннями перевіряючого. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Факт фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача та щодо пов'язаності з діяльністю позивача не підтверджений вироком суду. Позивач не може нести будь-яку відповідальність за дії його контрагентів. Відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного здійснення TOB «Адепт-Промсистеми» господарських операцій за укладеними угодами, про відсутність витрат у спірних правовідносинах, про несумісність предмету договорів з напрямом господарської діяльності TOB «Адепт-Промсистеми», про відсутність використання отриманого товару у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на встановлені порушення позивачем абз.1 п.138.1.1 п.138.1 абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, п.1.3, п.1.8 ст.1., пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України та ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість та податок на прибуток. Господарські операції TOB «Адепт-Промсистеми» з зазначеними в акті перевірки контрагентами мають ознаки нікчемності, не носять реального характеру, та не спричиняють реального настання юридичних наслідків. Не підтверджено наявність у контрагентів позивача товарів, що повинні бути реалізовані йому за укладеними угодами. У вказаних підприємств відсутні трудові ресурси та основні засоби, необхідні для ведення господарської діяльності. Один з контрагентів позивача (TOB «Укрвебконсалтинг») був зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, якій у подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мав.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 18.01.2013р. по 28.01.2013р. на підставі наказів Саратської міжрайонної державної податкової інспекції №33 від 18.01.2013р. та від 24.01.2012р. №46, направлення №26 від 18.01.2013 року, посадовою особою Саратської МДПІ на підставі абз.3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Адепт-Промсистеми" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», TOB «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Центроспав Україна» за період з 01.04.2010р. до 01.01.2011р. та за період з 01.04.2011р. по 01.10.2011р, їх реальності та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №62/2200/36212009 від 04.02.2013.р «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB "Адепт-Промсистеми" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», TOB «Укрвебконсалтинг», ТОВ «Центроспав Україна» за період з 01.04.2010р. по 01.01.2011р. та за період з 01.04.2011р. по 01.10.2011р., їх реальності та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", абз.1 п.138.1.1 п.138.1 абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, та ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 53429 грн. у податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, в тому числі по наступним кварталам: II квартал 2010 року на суму 714 грн ., III квартал 2010 року на суму 984 грн., IV квартал 2010 року на суму 1308 грн., II квартал 2011 року на суму 49181 грн., III квартал 2011р. на суму 1242 грн.; 2) п.1.3, п.1.8 ст.1., пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, та ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету згідно декларацій з ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 46250грн., в тому числі: - завищення податкового кредиту за червень місяць 2010р. на суму 571грн., - завищення податкового кредиту за липень місяць 2010р. на суму 787грн., - завищення податкового кредиту за листопад місяць 2010р. на суму 1046грн., - завищення податкового кредиту за квітень місяць 2011р. на суму 19647грн., - завищення податкового кредиту за травень місяць 2011р. на суму 23119грн., - завищення податкового кредиту за серпень місяць 2011р. на суму 1080грн.

На підставі акту перевірки МДПІ прийняті: податкове повідомлення - рішення від 15.01.2013р. №0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47393грн., в тому числі за основним платежем на 46250грн., за штрафними санкціями на 1143грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1., пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, та ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України; податкове повідомлення - рішення від 15.01.2013р. №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54181грн., в тому числі за основним платежем на 53429грн., за штрафними санкціями на 752грн, у зв'язку з порушенням позивачем п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", абз.1 п.138.1.1 п.138.1 абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, та ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області та Державної податкової служби України. Рішенням ДПС в Одеській області № 638/10/10-2007 від 20.03.2013 року залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарга ТОВ «Адепт-Промсистеми» без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України №372/6/99-99-10-01-15 від 18.04.2013р. продовжено розгляд скарги позивача до 31.05.2013p., рішення по суті скарги позивачем не отримано.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку, вказуючи на безпідставність висновків акту перевірки.

Суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими з огляду наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку про заниження позивачем податку на прибуток, заниження податку на додану вартість (завищення валових витрат та завищення податкового кредиту) за відповідні періоди, вказується наступне. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва складено акт від 16.10.2012 № 3112/15-419/33896841 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ПлазмаТехСервіс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТзОВ „Центроспав Україна" та контрагентами-покупцями за період квітень - грудень 2010р., серпень 2011р., вересень 2011р. встановлено перелік суб'єктів господарювання, які сформували податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (послуг) у TOB «ПлазмаТехСервіс-Україна». У вказаному акті зазначено, що ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС отримано акт Новолинської ОДПІ від 17.02.2012р. №177/14/2301/34261611 «Про результати позапланової виїзної документально перевірки ТзОВ „Центроспав Україна»" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ТКФ «Імперія-М» за період 04-07 2010року, ТзОВ „Мівісс" за період 11-12.2010 року», ТзОВ «Строймаркет» за період 08.2011року», яким встановлено, що постачальники ТзОВ „Центроспав Україна»" - ПП «ТКФ «Імперія-М» та TOB «Мівісс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; не встановлено факт передачі товарів (послуг) цими підприємствами контрагентам-покупцям. Виходячи з зазначеного зроблено висновок, що правочини укладені між ТОВ „Центроспав Україна" та ПП «ТКФ «Імперія-М» і TOB „Мівісс", TOB «ПлазмаТехСервіс-Україна» та ТОВ „Центроспав Україна" не спричинили реального настання юридичних наслідків; укладання цивільно-правових відносин та проведення операцій спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; встановлено обставини, які спростовують реальність проведення господарських операцій; а отже укладені правочини мають ознаки нікчемності.

Також в акті Нововолинської ОДПІ від 17.02.2012р. зазначено, що актом від 30.08.2011р. не встановлено місцезнаходження ТОЙ «Строймаркет» за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ TOB «Строймаркет» анульоване 15.08.2011р., встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТОВ „Центроспав Україна»" з боку TOB «Строймаркет», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Правочини укладені між ТзОВ „Строймаркет" і ТзОВ „Центроспав Україна", та надалі між ТзОВ „Центроспав Україна" і TOB "Адепт Промсистеми" не спричинили реального настання юридичних наслідків. У зв'язку з відсутністю у ТзОВ „Строймаркет" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та в результаті порушення контрагентом ТОВ „Центроспав Україна" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені TOB "Адепт-Промсистеми", мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту TOB "Адепт-Промсистеми", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним. Таким чином, правочин визнається недійсним в момент його вчинення.

До Саратської МДПІ надійшла постанова про порушення кримінальної справи прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 20.04.2012 року, в якої було постановлено порушити кримінальну справу стосовно невстановлених осіб за ознаками складу злочину, передбаченого ч.З ст.27, ч.2 ст.205 КК України - за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності до складу яких входить TOB «Укрвебконсалтинг». В рамках кримінальної справи гр.ОСОБА_4 показав, що у м.Одесі, за грошову винагороду надав згоду невстановленим особам зареєструвати у м. Києві на своє ім'я TOB «Уквебконсалдинг» до діяльності яких, в подальшому ніякого відношення не мав. Враховуючи те, що підприємство TOB «Укрвебконсалтинг" було зареєстровано невстановленими особами за грошову винагороду на ім'я ОСОБА_4, якій у подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не мав, ніяких документів не підписував та нікого на це не уповноважував, то угоди, укладені з TOB "Адепт Промсистеми", мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесі витрати на придбання до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток TOB "Адепт Промсистеми", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним. Таким чином, правочин визнається недійсним в момент його вчинення. Усі первинні документи, в т.ч. податкові накладні, виписані TOB «Укрвебконсалтинг» на TOB «Адепт-Промсистеми» за відповідними господарськими операціями, від імені керівника, підписані особами, які не мали повноважень на їх підписання, отже, відсутні необхідні ознаки первинних документів, та є такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та підписанні не уповноваженою особою, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства - покупця TOB «Адепт-Промсистеми».

Суд частково погоджується з такими висновками акту перевірки з огляду наступного.

Господарські операції між ТОВ «Адепт-Промсистеми» та TOB "Укрвебконсалтинг" позивач обґрунтовує наявністю договорів поставки №0805/11 від 08.05.2011р., №0404/11 від 04.04.2011р.

Поставка товарів за вказаними договорами оформлена видатковими накладними №118 від 08.04.2011р. на суму 117882,28грн. (у т.ч. 98235грн. - валові витрати, 19647,05грн. - ПДВ), №РН-200511 від 20.05.2011р. на суму 138714,19грн. (у т.ч. 115595грн. - валові витрати, 23119,03грн. - ПДВ). На отримання ТМЦ працівникам позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оформлено довіреності №200503 від 20.05.2011р., №№080411 від 08.04.2011р.

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень: №276 від 18.05.2011р на суму 117882,28 грн., №289 від 21.06.2011р. на суму 714,19 грн., №288 від 20.06.2011р. на суму 138000,00 грн.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача.

На поставку ТМЦ TOB "Укрвебконсалтинг" були виписана податкові накладні №118 від 08.04.2011р. на суму 6479,40грн. на суму 117882,28грн. (у т.ч. 98235грн. - валові витрати, 19647,05грн. - ПДВ) та №1017 від 20.05.2011р. 138714,19грн. (у т.ч. 115595грн. - валові витрати, 23119,03грн. - ПДВ).

Господарські операції між ТОВ «Адепт-Промсистеми» та TOB «ПлазмаТехСервіс-Україна» будувалися на підставі усної угоди про поставку товарів згідно виставлених рахунків.

Отримання товару протягом червня, липня, листопада 2010р. здійснено за видатковими накладними №25 від 04.06.2010р. на суму 3427,92грн. (у т.ч. 2855грн. - валові витрати, 571,32грн. - ПДВ), №31 від 12.07.2010р. на суму 4720,20грн. (у т.ч. 3935грн. - валові витрати, 786,70грн. - ПДВ), №45 від 30.11.2010р. на суму 6274,44грн. (у т.ч. 5230грн. - валові витрати, 1045,74грн. - ПДВ).

На підтвердження перевезення товару позивачем надано до позовної зави копії товарно-транспортних накладних.

Розрахунки здійснювались шляхом оплати грошовими коштами у сумі 14422,56 грн. з банківського рахунку згідно платіжних доручень: №268 від 02.06.2010р. на суму 3427,92грн.; №307 від 12.07.2010р. на суму 4720,20грн.; № 475 від 26.11.2010р. на суму 6274,44грн.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача.

У зв'язку із відвантаженням товарів, ТОВ «Плазма Тех Сервіс-Україна» були виписані наступні податкові накладні №37/3 від 02.06.2010р. на суму 3427,92грн. (у т.ч. 2855грн. - валові витрати, 571,32грн. - ПДВ), №45/32 від 12.07.2010р. на суму 4720,20грн. (у т.ч. 3935грн. - валові витрати, 786,70грн. - ПДВ), №69/31 від 26.11.2010р. на суму 6274,44грн. (у т.ч. 5230грн. - валові витрати, 1045,74грн. - ПДВ).

Господарські операції між ТОВ «Адепт-Промсистеми» та ТОВ „Центроспав Україна" будувалися на підставі договору поставки №2908/11 від 29.08.2011р. товарів (механізмів) за асортиментом, кількістю та ціною визначеною у специфікаціях та/або видаткових накладних.

Поставка товару вказаним контрагентом здійснювалася на підставі заявки №1 від 01.08.2001р.

Поставка товару протягом серпня 2011р. здійснено за видатковою накладною №030808 від 03.08.2011р. на суму 6479,40грн. (у т.ч. 5400грн. - валові витрати, 1079,90грн. - ПДВ). Товар отримано працівником позивача ОСОБА_5 згідно довіреності №030803 від 03.08.2011р.

Розрахунки здійснювались шляхом оплати грошовими коштами у сумі 6479,40 грн. з банківського рахунку згідно платіжних доручень: № 167 від 03.08.2011 року на суму 6479,40 грн.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача.

У зв'язку із поставкою товару, ТОВ „Центроспав Україна" була виписана податкова накладна №17 від 03.08.2011р. на суму 6479,40грн. (у т.ч. 5400грн. - валові витрати, 1079,90грн. - ПДВ).

Витрати на придбання товарів за вказаними угодами позивачем віднесено до валових у податкових деклараціях за II квартал 2010 р., III квартал 2011р., IV квартал 2010 р., II квартал 2011 р., III квартал 2010 р.; та суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними TOB "Адепт-Промсистеми" включено до складу податкового кредиту за червень 2010р., за липень 2010р., за листопад 2010р., квітень 2011р., серпень 2011р.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Адепт-Промсистеми» про скасування податкових повідомлень рішень в частині, що стосуються визначення податкових зобов'язань за господарськими відносинами з ТОВ «Укрвебконсалтинг».

На підтвердження реального характеру виконання ТОВ «Укрвебконсалтинг» договорів поставки позивачем надані складені первинні документи, які навіть за умови їх відповідності за формою вимогам чинного законодавства є підставою для формування витрат підприємства та податкового кредиту виключно за умови фактичного здійснення господарських операцій, тобто реальних змін у складі активів ТОВ «Адепт-Промсистеми» саме у зв'язку із виконанням цих договорів з контрагентом.

Проте в матеріалах справи наявні докази про те, що первинні документи з боку ТОВ «Укрвебконсалтинг» не підписувались від імені останнього його директором - ОСОБА_4, який, будучи допитаним в якості свідка в межах кримінальної справи, дав відповідні показання (постанова про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження, та обєднання кримінальних справ в одне провадження від 20.04.2012р., протокол допиту свідка від 07.02.2012р.; постанова про закриття кримінального провадження від 29.04.2013р.)

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але позивачем не доведено реальне придбання та отримання товару від контрагента ТОВ «Укрвебконсалтинг» на спростування позиції ОДПІ.

З огляду на викладене правомірним є й висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у зв'язку з порушенням вимог ПК України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

ТОВ «Адепт-Промсистеми» не спростовані дані перевірки та наданих ОДПІ інших доказів стосовно того, що директор ТОВ «Укрвебконсалтинг» ОСОБА_4 не підписував складені від його імені первинні документи по господарським операціям з ТОВ «Адепт-Промсистеми».

При цьому відсутність вироку суду стосовно обставини створення ТОВ «Укрвебконсалтинг» з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності в даному випадку має розцінюватись судом як неможливість встановлення обставин, що не потребують доведення за правилами ч.4 ст.72 КАС України, та не є перешкодою для оцінки судом наявних у справі доказів на предмет підтвердження реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Укрвебконсалтинг» та підписання первинних документів та податкових накладних повноважною особою.

При допиті ОСОБА_4 як свідка в межах кримінальної справи він попереджався про відповідальність за завідомо неправдиві показання та на спростування вказаних ОСОБА_4 фактів ТОВ «Адепт-Промсистеми» не надано будь-яких доказів.

Оцінюючи наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов до висновку, що у сукупності із викладеними в акті перевірки ТОВ «Адепт-Промсистеми» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагента ТОВ «Укрвебконсалтинг» встановлене судом свідчить про непідтвердженість фактичного придбання позивачем ТМЦ у ТОВ «Укрвебконсалтинг» на виконання договорів поставки.

ТОВ «Адепт-Промсистеми» не довело суду, що ТОВ «Укрвебконсалтинг» поставило ТМЦ згідно укладених між сторонами договорів поставки, які в подальшому було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже, МДПІ правомірно донарахувала податок на прибуток оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2013р. №0000032200 (в частині 49181грн. за основним платежем) та податок на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2013р. №0000032200 (в частині 42766грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), в частині, що стосуються визначення податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ «Укрвебконсалтинг».

Судом встановлено, що позивачем правомірно формувалися витрати та податковий кредит за господарськими операціями з TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна».

Відповідно до ч.1.3 та 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Згідно з п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарської операції з придбання позивачем товару, включення цих витрат до валових витрат, оплати товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами, використання отриманого товару у власній господарській діяльності, та обґрунтованість віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту, а понесених витрат - до валових (договори, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр довіреностей, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки тощо).

Включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за суми за вказаними операціями, були підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» згідно з вимогами податкового законодавства, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» як платників ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки, при формуванні висновку про завищення валових витрат по операціям з TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» ОДПІ не надавалась оцінка документам, що свідчить про поставку товарів та розрахунок за них. Усі висновки спирались виключно на податкову інформацію по контрагентам TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна», та відповідна частина акту перевірки позивача не містить зазначення, які порушення вимог податкового законодавства допущені ТОВ «Адепт-Промсистеми» та в чому саме вони полягали, як і не зазначено, які дефекти первинних документів, наданих до перевірки, свідчать про необґрунтованість декларування понесених витрат у деклараціях з податку на прибуток за відповідні періоди.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки укладені позивачем із TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за ним (сплачені кошти, передано товар), то відповідно вказані договори не можуть вважатися фіктивними. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, та фіктивний характер господарських операцій за ними.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за цими договорами підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Правова позиція суду з питань нікчемності договору враховує те, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності доказів, які б ці факти підтверджували.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів. Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину нікчемним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки випливають також із норми ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до оскаржених податкових повідомлень-рішень, даних акту перевірки та пояснень позивача (т.1 а.с.37, т.2 а.с.41) по господарським операціям з TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна» МДПІ донараховано 4248грн. за основним платежем по податку на прибуток, 3484грн. за основним платежем з ПДФ та 1142грн. штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013р. №0000032200 (в частині 4248грн. за основним платежем) та від 15.01.2013р. №0000032200 (в частині 3484грн. за основним платежем, 1142 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), в частині, що стосуються визначення податкових зобов'язань за господарськими операціями з TOB «Плазма Тех Сервіс-Україна», ТОВ «Центроспав Україна».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Адепт-Промсистеми» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Адепт-Промсистеми» до Саратської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області ДПС від 15.01.2013р. №0000032200 в частині збільшення суми податкового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 4248 (чотири тисячі двісті сорок вісім)грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області ДПС від 15.01.2013р. №0000042200 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири)грн. за основним платежем та 1142(одна тисяча сто сорок дві)грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2013р.

Суддя М.М. Аракелян

Скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області ДПС від 15.01.2013р. №0000032200 в частині збільшення суми податкового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 4248 (чотири тисячі сорок вісім)грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської МДПІ Одеської області ДПС від 15.01.2013р. №0000042200 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3484 (три тисячі чотириста вісімдесят чотири)грн. за основним платежем та 1142(одна тисяча сто сорок дві)грн. штрафних (фінансових) санкцій.

17 вересня 2013 року.