Решение № 33532304, 12.09.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.13р. Справа № 904/6353/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики "Нагольчанська", м. Антрацит

про стягнення 5 144, 03 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Бойко Н.Л., представник, довіреність №197-4016 від 19.04.2011р.

від відповідача-1 - Шляєв І.В., представник, довіреність №81 від 01.01.2013р.

від відповідача-2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровська область - далі по тексту - позивача до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-1 до публічного акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Ногольчанська", смт. Дубівський-1, м.Антрацит, Луганська область - далі по тексту - відповідача-2 про стягнення 5144,03грн. майнової шкоди.

Судові витрати по справі позивач просить суд відшкодувати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору перевезення за залізничною накладною № 53395299 у вагоні № 60428083 на адресу позивача 16.02.13р. прибув антрацит. Під час видачі вантажу з перевіркою встановлена вагова недостача продукції в кількості 7800кг. З урахуванням норми недостачі (2%) шкода складає 5144,03грн., що підтверджується комерційним актом та стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви № 8627-4016 від 07.08.13р. ухвалою суду від 15.08.13р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 29.08.13р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання з відміткою про явку останнього. Відповідач-1 надав суду відзив на позов в якому визнає вимоги позивача до відповідача-1 необґрунтованими, так як відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник (відповідач-2).

Відповідач-2 належним чином судом повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.37), з відміткою представника відповідача-2 на прізвище Савченко, що останній отримав 06.09.13р. ухвалу суду про слухання справи 12.09.13р. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, відзив на позов надав, просить суд розглянути справу без його участі та вважає, що вимоги позивача до нього є необґрунтованими, так як вважає, що саме перевізник в особі відповідача-1 повинен нести відповідальність за незбереження вантажу.

29.08.13р. в судове засідання з'явився повноважний представник відповідача-1, представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи; представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, надав відзив на позов та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-2. За результатами судового засідання клопотання позивача судом задоволено, розгляд справи відкладено до 12.09.13р.

12.09.13р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача-1. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем-2 укладено договір перевезення. На виконання укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору відповідач-2 за залізничною накладною № 60428083 направив антрацит на адресу позивача, який останній отримав 16.02.13р.

Під час видачі вантажу з перевіркою встановлена вагова недостача продукції в кількості 7800кг., у зв'язку з чим було складено комерційний акт АА № 046173/30 від 17.02.13р.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

З урахуванням норми недостачі (2%) шкода складає 5144,03грн.

В комерційному акті АА № 046173/30 від 17.02.13р., складеному на залізничній станції Нікополь, зазначено, що здійснено комісійне переваження вагону на справних 100 тонних тензометричних вагах вантажоодержувача, перевіреними органами Держстандарту 14/02-13р. Виявлено менше документа на 7800кг. антрациту, який у вагоні вміститися міг. У документі - антрацит завантажений нижче бортів у вологому стані, вантаж маркований шляхом крапління пігментом жовтого кольору, вишина завантаження відмічена фарбою у вагоні. В дійсності навантаження тотожно актам загальної форми № 5153,5050, нижче бортів 30 см., вантаж маркований жовтою фарбою, крім наявного поглиблення воронкоподібного над 1,2,3 люками розміром 430х280х60-90см. Вагон бездверний, люка закриті. Згідно тех. акту № 2 у другому люці, нещільне прилягання армировочного листа до проміжної балки, зазор довжиною 70см., шириною 3см. На момент прибуття, течі вантажу не було, зазор вже був закладений шматтям. Експлуатаційний знос по старому, у процесі експлуатації. Вантажовідправник не прийняв мір, втрата вантажу можлива. Комісійне зважування проводила прийомоздавальник Сіроштан, вантажоодержувач Бохан, заст.ДС Гулега.

Відповідач-1 надав суду акт № 2 про технічний стан вагона (контейнера) від 16.02.13р. в якому спірний контейнер № 60428083 визнано справним, причина виникнення несправності пояснюється експлуатаційним зносом по старому в процесі експлуатації в другому люці неплотне прилягання армировочного листа до проміжної балки, зазор шириною 3см., довжиною 70см. Вантажовідправник не прийняв мір, втрата вантажу можлива.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).

Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Згідно зі ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

По спірній відправці завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника, тому відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити відповідач-2.

Перед завантаженням відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні франкції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п.6 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу).

Як вбачається з комерційного акту АА № 046173/30 від 17.02.13р., акту про технічний стан вагону № 2 від 16.02.13р. спірний контейнер № 60428083 визнано справним, причина виникнення несправності пояснюється експлуатаційним зносом по старому в процесі експлуатації в другому люці неплотне прилягання армировочного листа до проміжної балки, зазор шириною 3см., довжиною 70см. Вантажовідправник не прийняв мір, втрата вантажу можлива.

З урахуванням викладеного перевізник (відповідач-1) подав непридатний для перевезення спірного вантажу контейнер, а вантажовідправник (відповідач-2) міг бачити непридатність вагону в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу, однак від завантаження вагону не відмовився, заходів, які б унеможливлювали втрату вантажу не здійснив, у зв'язку з чим слід визнати, що нестача вантажу мала місце з вини як перевізника, який подав під завантаження вагони, які не були придатні для перевезення спірного вантажу, так і вантажовідправника, який не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню, або просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатні для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Таким чином позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за рахунок відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах, а саме у розмірі 2572,02грн. з кожного.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача, в даному випадку вимоги позивача задоволено за рахунок відповідача-1 та 2 в рівних частинах.

З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 1720,50грн., стягнути на користь позивача з відповідача-1 у розмірі 860,25грн. та з відповідача-2 у розмірі 860,25грн.

Заперечення відповідача-1 та відповідача-2 висвітлені у відзиві та в судовому засіданні господарський суд визнав частково обґрунтованими, так як наявна вина як вантажовідправника, так і вантажоодержувача, у зв'язку з чим відповідати повинні і відповідач-1 і відповідач-2.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т. Карла Маркса, 108; ідентифікаційний код 01073828) на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) 2572,02грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 02 коп.) - майнова шкода; 860,25грн. (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" (94638, Луганська область, м.Антрацит, с.м.т.Дубівський-1, вул.Гагаріна, буд.51; ідентифікаційний код 00179648) на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) 2572,02грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 02 коп.) - майнова шкода; 860,25грн. (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 16.09.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко