Решение № 33531237, 16.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 року Справа № 913/1912/13

Провадження № 15/913/1912/13

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м.Донецьк

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, м.Луганськ

про стягнення 6962 грн. 59 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Ковеза В.Г. - юрисконсульт, довіреність № Н-02/3748 від 24.12.2012;

від відповідача - Дудко Я.Є. - юрисконсульт, довіреність № 220/204/д від 23.04.2013.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 54/4/Т/В від 01.10.2011 на постачання теплової енергії в сумі 6844 грн. 46 коп. та пені в сумі 118 грн. 13 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.07.2013 розгляд справи призначений на 29.07.2013.

Позивач заявою про зміну підстав позову № 2358 від 07.08.2013 просив суд постановити рішення про повернення відповідачем залізниці вартості опалення, яке було надано у квітні 2013 року.

В судовому засіданні 16.09.2013 представник позивача відмовився від вказаної заяви та просив суд розглядати справу за первісно заявленими позовними вимогами з урахуванням умов договору № 54/4/Т/В.

Крім того, представник позивача зазначив, що періодом нарахування пені є 27.04.2013 по 07.06.2013, тобто 42 дні.

Справа розглядається з урахуванням вказаних пояснень.

Відповідач відзивом б/н від 16.09.2013 повідомив, що у зв'язку з недоотриманням фінансування на оплату комунальних послуг та енергоносіїв КЕВ м.Луганськ не зміг розрахуватись за комунальні послуги у розмірі 6844 грн. 46 коп. за договором № 54/4/Т/В від 01.10.2011.

В судовому засіданні 16.09.2013 представник відповідача усно позовні вимоги визнав в частині стягнення боргу, проти нарахування пені заперечив, оскільки вважає, що заборгованість за надані послуги в сумі 6844 грн. 46 коп. не є грошовим зобов'язанням. Крім того, повідомив, що Полікарпов Д.В. є повноважним представником відповідача у правовідносинах з позивачем за договором № 54/4/Т/В від 01.10.2011.

Вказані пояснення прийняті судом до уваги.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2013 розгляд справи відкладений на 16.09.2013.

У судовому засіданні 16.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 між Державним підприємством "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (позивач, постачальник) та Луганським квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганська (відповідач, абонент) був укладений договір № 54/4/Т/В, за яким постачальник зобов'язався постачати теплову енергію до розподільчого вузла, вказаного власником будинку, за адресою: м.Донецьк -00, вул.Пушкіна, 11 (будівля ОЦ) (п.1.1 договору).

Постачальник зобов'язався надавати абоненту вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а абонент зобов'язався вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2 договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється по приладах обліку, встановлених на тепловому вводі абонентом по фактичному споживанню або розрахунковим способом.

Абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, або які знаходяться у нього в оперативному управлінні виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, за 1 м2 опалення, 1Гкал при наявності теплолічильників та 1м3 гарячої води (п.3.1 договору).

В п.3.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється абонентом щомісячно на підставі пред'явлених рахунків не пізніше 3-х днів після отримання рахунку.

Згідно п.4.3 договору у випадку несвоєчасної оплати абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.

На виконання вказаних умов договору позивач надав відповідачу у квітні 2013 року послуги з опалення на суму 6844 грн. 46 коп., які відповідач у передбачений договором строк не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється абонентом щомісячно на підставі пред'явлених рахунків не пізніше 3-х днів після отримання рахунку.

Факт надання позивачем послуг підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актом про надання послуг б/н від квітня 2013 (а.с.12) та актом звірення розрахунків станом на 02.07.2013.

Відповідачу був виставлений відповідний рахунок-фактура № 59 від 16.04.2013 (а.с.11).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 54/4/Т/В від 01.10.2011 за квітень 2013 року в сумі 6844 грн. 46 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 27.04.2013 по 07.06.2013 у сумі 118 грн. 13 коп. суд вважає обґрунтованою частково в сумі 28 грн. 75 коп., враховуючи наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.4.3 договору у випадку несвоєчасної оплати абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.

При розрахунку пені позивач визначив пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що суд вважає необґрунтованим, оскільки п.4.3 договору сторони визначили розмір пені 0,01 % і в даному випадку розрахунок буде наступним: 42 (кількість днів прострочення)*6844,46 (розмір заборгованості)*0,01/100=28 грн. 75 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ задовольнити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, вул.Оборонна, б.32, м.Луганськ ідентифікаційний код 07652214, на користь Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, вул.Артема, б.68, ідентифікаційний код 01074957, в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, вул.Артемівська, б.47, м.Донецьк, ідентифікаційний код 26019959, заборгованість за надані послуги з поставки теплової енергії в сумі 6844 грн. 46 коп., пеню в сумі 28 грн. 75 коп., судовий збір у сумі 1698 грн. 41 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2013.

Суддя С.В. Смола