Решение № 33530782, 12.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. Справа № 915/1456/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал", вул. Зоряна, 1-А, с. Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область, 57217

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", вул. Дружби Народів, 38, м. Київ, 01017

в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство "Українські ковбаси", вул. Зоряна, 1-а, селище Полігон, Жовтневий район, Миколаївська область, 57217

про визнання зобов'язань по Договору поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ від 28.09.2009 року припиненими з 30.10.2009 року

за участю представників сторін

від позивача Топлєєв Антон Сергійович, довіреність № 20 від 10.01.2013 року;

від відповідача Бичковський Олексій Геннадійович, довіреність № 506 від 14.08.2013 року;

від третьої особи Крицький Микола Петрович, генеральний директор - наказ № 1-к від 04.01.2010 року, паспорт ЕО 680600, виданий Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 22.01.1999 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання зобов'язань по Договору поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ від 28.09.2009 року припиненими з 30.10.2009 року

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 03.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство "Українські ковбаси" та відкладено розгляд справи на 12.09.2013 року.

В судовому засіданні 12.09.2013 року представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

23 вересня 2009 року між ТОВ САК "Нікоагрокапітал" та ВАТ "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії було укладено договір поруки №02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ до кредитного договору №02/079/08-КЛТ від 16.08.2008 року.

Відповідно до даного договору Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань юридичною особою - ЗАТ "Українські ковбаси" за кредитним договором №02/079/08-КЛТ від 16.08.2008 року, укладеним між Банком та Позичальником (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено умови кредитного договору в частині розміру основного зобов'язання - 1 485 000 дол. США, процентної ставки - не менше 15% річних, терміну повернення кредиту - 15.07.2015 року, порядок сплати процентів та відповідальності Позичальника.

Протягом 2009-2010 років Позивач сплачував нараховані проценти за Позичальника відповідно до умов договору Поруки. Всього внесено 868 888, 51 грн. починаючи з 30.06.2009 року по 31.01.2010 року.

05.05.2011 року ПАТ "Кредитпромбанк" звернувся до господарського суду Миколаївської області про стягнення з ТОВ САК "Нікоагрокапітал" 1 830 960, 73 дол. США як з поручителя за названим кредитним договором.

31.05.2011 року господарським судом Миколаївської області винесено рішення по справі № 5016/1372/2011(6/87) про задоволення позову ПАТ "Кредитпромбанк" в повному обсязі.

Позивач вказує, що саме з цього моменту дізнався про порушення своїх прав, яке полягає у стягненні коштів за правовідношенням, яке є припиненим в силу закону. Також вказує, що був позбавлений можливості захистити свої права в суді першої інстанції через те, що не отримував судових повісток про призначення засідань і відкриття провадження по справі, а для подачі апеляції на судове рішення не мав необхідної суми коштів.

Ознайомившись з матеріалами справи позивач дізнався, що між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору за якою було внесено зміни до п. 2.11 Договору:

«Пункт 2.11. Загальна сума кредиту (траншів), що зазначено в п. 1.1 цього Договору зменшується відповідно до наведеного нижче графіку зменшення ліміту:

- щомісячно, починаючи з серпня 2010 року, протягом 59 місяців до червня 2015 року, на 20 робочий день кожного місяця позичальник повинен зменшувати ліміт заборгованості на суму 24 750 дол. США, в останній день повернення заборгованості, що встановлений в п. 3.4.4 Договору, Позичальник повинен погасити 24 750 дол. США».

Перша редакція даного пункту 2.11 Кредитного договору передбачала, що зменшення ліміту заборгованості розпочнеться з серпня 2009 року рівними частинами по 20 625 дол. США протягом 71 місяця. Саме на таких умовах і було укладено спірний договір Поруки.

Таким чином, уклавши Додаткову угоду № 5 від 30.10.2009 року, сторони погодили, що зменшення кредитної заборгованості буде відбуватись з серпня 2010 року, тобто відстрочили договірні строки на один рік. Таке відстрочення призвело до збільшення обсягу відповідальності Позичальника, а, отже, і Поручителя (Позивача) на суму процентів, що будуть нараховані за цей рік.

Представник позивача вказав, що Відповідач не звертався до Позивача за отриманням згоди на таке внесення змін до існуючих правовідносин, не повідомляв Позивача про ці зміни і Позивач дізнався про існування такої Додаткової угоди лише після винесення господарським судом рішення від 31.05.2011 року.

Із посиланням на ст. 559 ЦК України, п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судову практику Верховного Суду України та умови Договору позивачем зазначено, що у вказаному договорі поруки не передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і розміру щомісячних платежів тощо без додаткового повідомлення поручителя та передбачено укладення окремої угоди про збільшення відповідальності поручителя за його згоди. А оскільки з обставин справи не вбачається інформованість поручителя і його згода на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, що має місце у даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати зобов'язання по Договору поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ від 28.09.2009 року припиненими з 30.10.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2013 року позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити. В поданому суду відзиві на позовну заяву (арк. справи 32-33) зазначив наступне.

Господарським судом Миколаївської області розглянуто справу №5016/1372/2011(6/87) за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ТОВ «САК «Нікагрокапітал», третя особа ЗАТ «Українські ковбаси» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час розгляду вказаної справи суд перевіряв усі обставини, зокрема, й всі Додаткові угоди до Кредитного договору, і дійшов висновку про задоволення позову. Відповідач з рішенням суду погодився й не оскаржив його.

Посилання ТОВ «САК «Нікагрокапітал» на те, що рішення не було оскаржене через відсутність коштів не може бути прийняте до уваги, оскільки за обґрунтованим клопотанням скаржника, підтвердженим відповідними доказами, суд апеляційної інстанції міг відстрочити чи розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відповідач просив суд відмовити в позові за безпідставністю.

Позивач зазначає, що про порушення його права йому стало відомо під час розгляду господарським судом Миколаївської області у травні 2011 року справи за позовом банку про стягнення з нього, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором. Насправді, позивачу стало відомо про укладення Додаткової угоди від 30.10.2009 року до Кредитного договору в день її укладення. Це підтверджується наступним. Особою, яка підписала додаткову угоду від імені позичальника був Крицький Микола Петрович - генеральний директор ЗАТ «Українські ковбаси». Водночас, Крицький Микола Петрович є єдиним засновником ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» (п. 1.2 Статуту ТзОВ «САК «Нікагрокапітал»). Відповідно до п. 4.4 Статуту ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» учасник товариства зобов'язаний давати Товариству інформацію, необхідну для вирішення окремих питань його діяльності; сприяти здійсненню товариством своєї діяльності. Наведене свідчить про те, що ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» дізналося або могло дізнатися про порушення свого права з моменту укладення додаткової угоди - 30.10.2009 року.

Із посиланням на ст. 257, 261 ЦК України представник відповідача вказав, що звернувшись з позовом про визнання поруки припиненою 11.08.2013 року, позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступник ПАТ «Кредитпромбанк») (далі - банк) та Закритим акціонерним товариством «Українські ковбаси» (правонаступник ТзОВ «Агропромислове підприємство «Українські ковбаси») (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 02/079/08-КЛТ (арк. справи 7-9).

В подальших Додаткових угодах до Кредитного договору сторони зазначили нове найменування сторін у зв'язку з реорганізацією позичальника та зміною найменування банку.

Умовами Кредитного договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 цим Договором встановлюється:

- процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (Траншів) позичальнику в межах загальної суми 1 485 000, 00 доларів США;

- процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування і сплати комісії за надання кредитів;

- а також взаємні права і зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Відповідно до п. 2.1 Договору банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредити надаються на наступні цілі: реконструкція нежитлового об'єкту, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, сщ. Полігон, вул. Зоряна, буд. 1а, придбання та монтаж основних засобів.

Відповідно до п. 2.7 Договору процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом, у розмірі шестимісячної ставки пропонування депозитів на міжбанківському ринку у Лондоні (ЛІБОР), що буде діяти за два робочих дні до дати надання кредиту плюс 9,5 процентів річних, але у розмірі не менше ніж 15,0 процентів річних. Значення ЛІБОР буде округлятися до двох знаків після коми.

До вищевказаного Кредитного договору між сторонами також укладались Додаткові угоди, а саме: Додаткова угода № 1 від 17.07.2008 року (арк. справи 10); Додаткова угода № 2 від 18.07.2008 року (арк. справи 11); Додаткова угода № 3 від 21.07.2008 року (арк. справи 12); Додаткова угода № 4 від 04.01.2009 року (арк. справи 13); Додаткова угода № 5 від 30.10.2009 року (арк. справи 14); Додаткова угода № 6 від 26.02.2010 року (арк. справи 15); Додаткова угода № 8 від 29.07.2010 року (арк. справи 16); Додаткова угода № 9 від 29.09.2010 року (арк. справи 17).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

23.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САК Нікоагрокапітал» (далі - поручитель) було укладено Договір поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ до Кредитного договору № 02/079/08-КЛТ від 16 липня 2008 року (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань юридичною особою - Закрите акціонерне товариство «Українські ковбаси», код ЄДРПОУ 20895178 (далі - позичальник) за Кредитним договором № 02/079/08-КЛТ від 16 липня 2008 року, укладеним між банком та позичальником (далі - кредитний договір) (п. 1.1 Договору поруки) (арк. справи 18-19).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Умовами Договору поруки сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору:

- розмір основного зобов'язання надання кредитів в межах загальної суми 1 485 000, 00 доларів США 00 центів;

- процентна ставка за користування кредитними коштами - процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом, у розмірі шестимісячної ставки пропонування депозитів на міжбанківському ринку у Лондоні (ЛІБОР), що буде діяти за два робочих дні до дати надання кредиту плюс 9,50 процентів річних, але, у розмірі, не менше ніж 15,00 процентів річних. Значення ЛІБОР буде округлятися до двох знаків після коми;

- термін повернення кредитних коштів - остаточний термін повернення наданих кредитних коштів до 15.07.2015 року;

- порядок виконання основного зобов'язання - в строк, зазначений у кредитному договорі та додаткових угодах до кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку на пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору поруки всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2011 року по справі № 5016/1372/2011(6/87) за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікагрокапітал" за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02/079/08-КЛТ від 16.07.2008 року в загальній сумі 1 804 967, 24 дол. США позов було задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікагрокапітал" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" загальну суму заборгованості за кредитним договором № 02/079/08-КЛТ від 16.07.2008 року в сумі 1 804 967,24 дол. США, у тому числі 1 485 000,00 дол. США -борг за кредитом та 319 967,24 дол. США - боргу по процентам, 3201,35 дол. США - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (арк. справи 21-23).

Вищевказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання зобов'язань по Договору поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ від 28.09.2009 року припиненими з 30.10.2009 року. Підставою позову є обставини, як вказує позивач, збільшення розміру відповідальності поручителя за зобов'язанням у зв'язку з укладенням між позичальником та банком Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору, за якою було внесено зміни до п. 2.11 Договору.

При цьому, судом встановлено наступне.

Додатковою угодою № 5 від 30.10.2009 року до Кредитного договору № 02/079/08-КЛТ від 16 липня 2008 року (арк. справи 14) сторони погодили викласти пункт 2.11 Кредитного договору в наступній редакції:

«Пункт 2.11. Загальна сума кредиту (траншів), що зазначено в пункті 1.1 цього Договору зменшується відповідно до наведеного нижче графіку зменшення ліміту:

- щомісячно, починаючи з серпня 2010 року, протягом 59 місяців до червня 2015 року, на 20 (двадцятий) робочий день кожного місяця позичальник повинен зменшувати ліміт заборгованості на суму 24 750, 00 доларів США; в останній день повернення заборгованості, що встановлений в пункті 3.4.4 Договору, позичальник повинен погасити 24 750, 00 доларів США.».

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Умовами договору поруки сторони узгодили остаточний термін повернення наданих кредитних коштів до 15.07.2015 року, а також порядок виконання основного зобов'язання - в строк, зазначений у Кредитному договорі та Додаткових угодах до кредитного договору (п. 2.1 Договору поруки).

Тобто, в договорі поруки сторони погодили, що основне зобов'язання виконується в строк, визначений Кредитним договором та Додатковими угодами, тобто поручитель при укладенні Договору поруки дав згоду на встановлення порядку (строків) виконання основного зобов'язання, в тому числі й в Додаткових угодах до Кредитного договору.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 5 від 30.10.2009 року до Кредитного договору № 02/079/08-КЛТ від 16 липня 2008 року (арк. справи 14) сторони погодили змінити графік (строки) погашення суми кредиту.

Розмір основної суми заборгованості (тіла кредиту) не змінювався, розмір процентної ставки не змінювався, розмір неустойки не змінювався тощо.

Протягом 2009-2010 років поручитель сплачував проценти за кредитним договором, що підтверджується Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 951 відсотки за кредит за період з 01.01.08 року - 31.12.10 року та не заперечується самим позивачем, що також надає підстави стверджувати про інформованість та згоду поручителя з умовами укладених Додаткових угод до Кредитного договору (арк. справи 20).

Щодо посилань позивача на судову практику Верховного Суду України, то слід зазначити, що у вказаних позивачем постановах Верховного Суду України мова йде про збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. Натомість, в спірному випадку відбулась зміна графіку виконання основного зобов'язання, а не підвищення відсоткової ставки за кредитом, збільшення тіла кредиту тощо. Отже, зміна графіку виконання основного зобов'язання кредитним договором не може бути в розумінні ст. 559 ЦК України підставою для припинення договору поруки.

Судом також взято до уваги факт набрання рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.05.2011 року по справі № 5016/1372/2011(6/87) законної сили у справі про стягнення з поручителя ТзОВ "САК «Нікагрокапітал" на користь банку ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором (арк. справи 21-23).

Посилання позивача на те, що поручитель не знав про розгляд справи визнаються судом безпідставними, оскільки в самому рішенні суду зазначено про отримання ТзОВ "САК «Нікагрокапітал" ухвал суду. Крім того, як вбачається з вказаного судового рішення 10.01.11 року банк у зв'язку з невиконанням позичальником вимог кредитного договору направив поручителю повідомлення-вимогу про порушення зобов'язання та стягнення всієї заборгованості. Повідомлення-вимога була отримана поручителем ТзОВ "САК «Нікагрокапітал" 15.01.11 року, про що також зазначено в рішенні суду.

Інших доводів, які б свідчили про наявність підстав для припинення договору поруки суду не наведено.

Судом також враховано, що відповідач просив суд застосувати строк позовної давності у даній справі (арк. справи 32-33).

Розглянувши наявність підстав для застосування строку позовної давності, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Додаткову угоду № 5 від 30.10.2009 року до Кредитного договору № 02/079/08-КЛТ від 16 липня 2008 року (арк. справи 14) зі сторони позичальника ЗАТ «Українські ковбаси» було підписано генеральним директором Крицьким Миколою Петровичем.

З наявних в матеріалах справи доказів також вбачається, що Крицький Микола Петрович є єдиним засновником ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» (п. 1.2 Статуту ТзОВ «САК «Нікагрокапітал») (арк. справи 34-35). Відповідно до п. 4.4 Статуту ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» учасник товариства зобов'язаний давати Товариству інформацію, необхідну для вирішення окремих питань його діяльності; сприяти здійсненню товариством своєї діяльності. Вищевикладене свідчить про обізнаність поручителя ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» про укладення Додаткової угоди № 5, тобто ТзОВ «САК «Нікагрокапітал» дізналося або могло дізнатися про порушення свого права з моменту укладення Додаткової угоди, тобто з 30.10.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.13 року за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі", а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підставою для відмови в позові є недоведеність належними та допустимими доказами у справі позовних вимог та відсутність порушеного права.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 256, 267, 261, 267, 509, 525, 526, 546, 553, 554, 559, 598, 629, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 33-35, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал" (код ЄДРПОУ 35301768) до відповідача Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (код ЄДРПОУ 21666051) в особі Миколаївської філії Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство "Українські ковбаси" (код ЄДРПОУ 20895178) про визнання зобов'язань по Договору поруки № 02/02/079/08-КЛТ/П02/09-КЛТ від 28.09.2009 року припиненими з 30.10.2009 року

Судовий збір в розмірі 1 147 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш