Решение № 33501713, 11.09.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/6377/13-ц

2/256/1807/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Вашкулатової Н.О.,

за участю представників позивача: Юнякіна Є.Ю., Харченко Д.П., представників відповідача: ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Велбін» «Про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки», -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом, яким просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за позивачем на житлову 6-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 16, 182, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

У судовому засіданні представник позивача Харченко Д.П. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та на їх обґрунтування посилалась на доводи, викладені у позовній заяві.

Аналогічну позицію підтримав у судовому засіданні представник позивача Юнякін Є.Ю.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліней» надало суду лист, згідно якого просило справу слухати без участі його представника та задовольнити позов повністю.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 174 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням невідповідності визнання відповідачем позову положенням Закону України «Про іпотеку» та вимогам ЦК України, які регулюють підстави набуття права власності, суд ухвалив: відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжити судовий розгляд.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 10 липня 2013 року був укладений договір іпотеки № 4/2009-І-3, посвідчений приватним нотаріусом Донецького-міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстраційний № 4014, яким були забезпечені зобов'язання третьої особи - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Інвестиційна компанія «ВЕЛБІН» згідно кредитного договору № 4/2009 від 16.01.2009 року та подальших додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому. Згідно з умовами Договору боржник зобов'язався повернути у строк до « 31» грудня 2014 року кредит у розмірі 8227828,14 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 19 % (процентів) річних, пеню, штраф та комісію у розмірі та випадках, передбачених умовами Договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення зазначених вимог закону третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Велбін» зобов'язання, які передбачені кредитним договором не виконує.

Станом на 12.07.2013 року за кредитним договором згідно довідки-розрахунку загальна сума заборгованості третьої особи перед позивачем складає 2979200,00 грн.

Зобов'язання третьої особи перед позивачем за кредитним договором забезпечено вищезазначеним договором іпотеки.

Предметом іпотеки є житлова чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, право власності на яку належить відповідачу згідно договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий № 4006 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2013 року.

Згідно положень, передбачених ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правові відносини, які виникли між сторонами та третьою особою регулюються спеціальним Законом України « Про іпотеку».

Згідно положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.36 Закону України « Про іпотеку», яка регулює порядок позасудового врегулювання іпотечних правовідносин - сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» - Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що передбачених положеннями Закону України «Про іпотеку» підстав для задоволення судом позовних вимог позивача у судовому засіданні не встановлено, оскільки визначеними законом підставами для набуття безпосередньо права власності на іпотечне майно є укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Стороною позивача не надано суду доказів укладання такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, дослідженням тексту договору іпотеки від 10.07.13 року встановлено, що відповідне застереження що до можливості набуття права власності позивача на іпотечне майно у його змісті також відсутнє.

Також судом враховується, що безпосереднє набуття права власності на іпотечне майно, передбачене ст.37 Закону України « Про іпотеку» віднесене законодавцем до стадії позасудового врегулювання іпотечних правовідносин, при цьому про відсутність спору що до предмету іпотеки на день розгляду справи у суді між сторонами свідчить позиція представників сторін.

Судом також враховується, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст.39,40,41 Закону України « Про іпотеку» позивачем заявлені не були.

Посилання представників позивача на обґрунтування своїх позовних вимог на ст. 16, 182, 526, 530, 629, 589 ЦК України, на думку суду, є безпідставними, оскільки вищезазначені правовідносини регулюються виключно Законом України « Про іпотеку».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, 328, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 130, 158, 169, 212, 214-215, 216, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Велбін» «Про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Домарєв

11.09.2013